Сьогодні наше розслідування зацікавилося фактами, що стоять за деякими відомими фразами, пов’язаними з назвами в релігійній сфері. Раніше, в матеріалі “Who is who у церкві й біля“, ми вже говорили про церковні поняття. Сьогодні йдемо далі, оскільки в нашій мові є низка крилатих слів та висловів, пов’язаних із релігійною сферою.

Алілуя!

У давньоєврейській мові це слово означає “хваліть Бога!”. Під час юдейської служби Божої воно виступало вигуком радощів. Цим словом закінчують деякі псалми, а в Апокаліпсисі (19, 6) згадується «голос громів потужних, що мовлять “алілуя”». У сучасній літературній мові слово вживається з іронічним значення та називає “надмірне й пишномовне славослів’я”. Фразеологізм “співати алілуя”, наділений колоритом іронічності та зневажливості, має значення “надмірно вихваляти кого-небудь”.

Анафема. Піддати анафемі.

Сирійське слово “маран-афа”, згадане в Першому посланні до коринфян апостола Павла (16, 22), означає “хай буде відлучений до пришестя Господа”. У нас воно перетворилося на “анафема” (застарілий варіант – “анахтема”) зі значенням “відлучення від церкви, прокляття”. Також воно вживається як лайливе. Фразеологізм “віддавати (піддавати) анафемі” вживають тоді, коли хочуть сказати про когось, що його “проклинали, засуджували, таврували”.

Геєна вогненна

Так метафорично юдеї та християни називають пекло. Фраза утворена від найменування долини, розташованої південніше від Єрусалима. У ній язичники робили жертвопринесення, вбиваючи дітей. Спочатку долина мала назву “Гінн”, пізніше – “Тофет”. У Біблії про це місце написано: “Приходять дні, говорить Господь, коли не називатимуть більше це місце Тофетом і долиною синів Гінномових, а долиною вбивства” (Єремія, 19, 6). Саме ж слово “геєна”, без прикметника, словник подає як синонім до слова “пекло” (за релігійними уявленнями — місце під землею, куди потрапляють душі померлих грішників для вічних мук).

Гефсиманський сад

Ісус Христос, за Євангелієм, після останньої зустрічі зі своїми учнями під час Таємної вечері пішов у Гефсиманський сад, щоб на самоті помолитися Богові. Він просив Господа, щоб Його минула мученицька смерть на хресті: “Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ця. Але хай буде не так, як я хочу, а як Ти хочеш” (Матв., 26,39). Образно цим висловом називають “місце останньої молитви перед стратою; останні години перед арештом і смертю”. “Сад Гетсиманський” – таку назву має роман Івана Багряного (1906-1963), що містить автобіографічні елементи (написаний у 1948–1950 рр.).

Голгофа. Йти на Голгофу

“Голгофа” – так називається горб на околиці Єрусалима. Тут, як свідчить Новий Заповіт, розп’яли Ісуса Христа. За традиційною версією, на початку I століття Голгофа розташовувалася за межами Єрусалима (на північний захід від нього). Сьогодні вона виступає частиною Храму Гробу Господнього, розташованого в християнському кварталі старого міста в Єрусалимі. У переносному значенні – “місце страти; страждання, моральні та фізичні муки, подвижництво”.

Єремія. Плач Єремії

“Єремія” – це ім’я юдейського пророка (жив близько 628 – 586 pp. до н. е. – в епоху загибелі Юдейського царства). “Книга пророка Єремії” входить до Біблії. Це – найбільша пророча книга Старого Заповіту. У ній автор застерігає свій народ, що занурився в гріхопадіння, й передбачає кару Божу. У Біблію входить також і “Плач Єремії” (за найімовірнішою версією авторів у цієї книги було кілька). У ній оплакується національна катастрофа: 588 р. до н. е. Єрусалим ущент зруйнували війська вавилонського царя Навуходоносора II (630–562 до н. е.), а саму Юдейську державу знищено. Пізніше ім’я Єремії почали сприймати як загальну назву людини, яка пророкує жахливі нещастя. “Плач Єремії” – таку назву має один з найвизначніших українських культових рок-гуртів, заснований на початку 1990 року Тарасом Чубаєм.

Єретик. Єресь

Єретик – це людина, яка: 1) відступилася від догм панівної релігії; послідовник єресі; 2) (перен.) відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін.. Про таку людині кажуть, що вона “впадає в єресь”. У Середньовіччі “єресями” називалися релігійні течії, які виражали настрої та погляди певної опозиційної групи чи суспільства в цілому щодо церкви. Реакцією на єресі та єретиків стала поява інквізиції, яка почала чинити жорстоку розправу над ними. 1845 р. Тарас Шевченко написав поему “Єретик”, у якій розповів про боротьбу чеського релігійного діяча Яна Гуса з католицьким духовенством у Чехії, за що Гуса оголосили єретиком та засудили до смерті через спалювання. Сьогодні “єретиком” називають людину, що виступає проти панівних канонів і догм, а “єрессю” – погляди такої людини.

Жупел

Є в нашому лексиконі слово “жупел”, запозичене зі церковнослов’янської мови, де воно називало киплячу смолу або сірку. В українській ним позначається “кипляча смола, що, за уявленнями християнської релігії, ніби підготовлена для покарання грішників у пеклі”. Часто воно використовується в Біблії (Буття, 19, 24): “І бурхонув Господь на Содом і Гоморру сіркою та полум’ям од Господа з небес” та ін.). У сучасній мові жупел – “те, що наводить страх; опудало”.

Йосиф Прекрасний

У нинішньому контексті це ім’я означає цнотливу людину. За біблійними переказами (Буття, 39), дружина Пентефрія (начальника варти фараона) захотіла звабити Йосифа Прекрасного, що працював у Пентефрія управителем. Однак чоловік не піддався. Тоді підступна жінка звела на нього наклеп, стверджуючи, ніби Йосиф схиляв її до зради. Пентефрій, повіривши, відправив Йосифа до в’язниці.

Кинути першим камінь

Ця фраза, що вживається зі значенням “безпідставно, несправедливо засуджувати когось”, прийшла з Євангелія. Коли до Ісуса Христа книжники і фарисеї привели блудницю, Він мовив: “Хто з вас без гріха, нехай кине перший у неї камінь” (Іван, 8,7).

Левіафан

З мови їдиш слово “левіафан” перекладається як “кит”. Біблійна Книга Йова цю морську потвору змальовує так: “Подих його розжарює вуглини, з пащі виходить полум’я, від нього закипає море, він цар над усіма синами гордощів” (41, 13-26). Про левіафана згадується в числених фолькльорних творах. У Старому Заповіті його інколи ототожнють із Сатаною. Слово “левіафан” синонімічне до “велике чудовисько”, “потвора”, “монстр”. Назву “Левіафан” має третій роман Бориса Акуніна у серії “Пригоди Ераста Фандоріна”.

Лоно Авраамове

Ця фраза є синонімом до перебування в раю (часто вживається з іронічним забарвленням). Водночас вислів “піти на лоно Авраамове” має значення “померти”. Образ, що лежить в основі назви, випливає з розуміння фігури Авраама як “батька вірян”, який не лише народив фізично “обраний народ”, але й наче усиновив особисто кожного новонаверненого. У “Книзі Ювілеїв або Малого Буття” є розповідь про те, що “Яків спав на лоні діда свого Авраама”. Фраза “сидіти на лоні Авраамовому” констатує близький зв’язок вірного з Авраамом подібно до дитяти, яке сидить на батькових колінах, ховається у нього за пазухою чи навіть містично входить до його “надр”. Таким блаженним притулком, куди ангели відносять померлого страждальця, постає лоно Авраамове в новозаповітній притчі про Лазаря убогого (Лук. 16, 19-31).

Лотова дружина

Походження цієї фрази пов’язане з такою історією. Грішників, що мешкали в Содомі та Гоморрі, Господь покарав, виливши на ці міста з неба сірку та вогонь. Усі загинули. Вижили праведник Лот і його родина. Вони одержали дозвіл на вихід із Содома, однак їм заборонили озиратися під час руху. Лотова дружина не витримала й порушила заборону. Через це перетворилася на соляного стовпа (Буття, 14-19). Переносне значення вислову – “надто цікава жінка, що наражається на смертельну небезпеку”.

Мамона. Служити мамоні

У деяких давніх народів (сірійців та ін.) мамона – “бог багатства й наживи; у християнських церковних текстах – злий дух, уособлення користолюбства”. У Євангелії є вислів (Матв., 6, 24): “Не можете служити Богу і мамоні”. У сучасному розумінні “мамона” вживається з колоритом зневажливості й позначає “жадібність, ненаситність, обжерливість”. Ну а фраза, “служити мамоні” – це “дбати лише про збагачення”.

Содом і гоморра

Фразеологізмом “содом і гоморра” в нашій мові позначають “крайнє безладдя; метушню, шум”, а також “крайню аморальність, розпусту, що панують де-небудь”. Два стародавніх біблійних міста Содом і Гоморра, як свідчить Біблія, Господь знищив через перелюб (“порушення подружньої вірності; перебування у позашлюбному любовному зв’язку”) та хтивість (“відчуття переважно тілесного, плотського потягу”) їхніх мешканців, що, як відомо, є речами гріховними.

Фото: svitova.jimdo.com

Рибалка? Не йдімо на рибалку!

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram