Понад півтора століття, а саме 160 років антиукраїнської пропаганди перетворили адмірала Степана Нахімова на одного з головних російських національних героїв. Великий флотоводець, учасник кількох війн, керівник оборони Севастополя у Кримській війні. Хоча ще за часів Російської імперії періодично з’являлися дослідження істориків про українське походження Нахімова. За радянських часів і в сучасній Росії цю тему намагаються просто замовчувати.

За однією з версій, рід Нахімових походить від українських козаків Нахимовських, які служили на Лівобережжі при Гетьмані Івані Мазепі. За іншою – від слобідських козаків Охтирського полку Нахименків, які свого часу переселилися сюди з Полтавщини. Вочевидь, у якийсь момент вони зросійщили своє прізвище до “Нахімових”. Таку версію ще понад 100 років тому оприлюднив видатний історик-біографіст і генеалог, укладач “Малоросійського гербовника” і “Малоросійського родословника” Вадим Модзалевський. У XVIII столітті учасником російсько-турецьких війн був сотник Охтирського полку Тимофій Нахімов, за походженням “з малоросіян”. Його праправнуком і був адмірал.

Павло Степанович Нахімов народився 5 липня 1802 року в селищі Городок Вяземського повіту Смоленської губернії (нині Вяземський район Смоленської області РФ). Батько, як і всі його пращури, був професійним військом, мав чин секунд-майора. Разом із дружиною, Феодосією Козловською, він виховав 11 дітей. Павло був сьомим із них. Разом із чотирма братами він обрав для себе кар’єру військового моряка.

У 13 років Павло став гардемарином Морського кадетського корпусу у Санкт-Петербурзі, а вже у 15 здійснював плавання у складі команди військового корабля по Балтійському морю. Як один із найкращих випускників корпусу, він отримав офіцерський чин мічмана та на початку 1820-х брав участь у навколосвітній подорожі, під час якої відвідав Велику Британію, Канарські острови, Бразилію, Тасманію, Таїті, Камчатку.

20 жовтня 1827 року Павло Нахімов відзначився в Наваринській морській битві, яка була складовою війни Греції за незалежність. Під час баталії об’єднаний російсько-британсько-французький флот розгромив турецько-єгипетську ескадру. Нахімов командував артилерійською батареєю на флагманському кораблі “Азов”. За виявлену особисту хоробрість нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня, грецьким Орденом Спасителя й британським Орденом Лазні, підвищений в чині до капітана-лейтенанта.

Вперше командувати окремим бойовим кораблем Нахімову довірили під час російсько-турецької війни 1828-1829 років (тієї самої, під час якої задунайські козаки перейшли на бік Російської імперії). Цим кораблем став корвет “Наварин”, із яким майбутній флотоводець блокував Дарданелли.

1834 року Павло Нахімов отримав призначення на Чорноморський флот, де залишався на службі до кінця свого життя. Тут він пройшов шлях від капітана-лейтенанта до адмірала флоту, від командира флотського екіпажу до фактичного командувача ЧФ.

За час служби в Криму Нахімов чимало зробив для розвитку Севастополя. Виховував нові покоління моряків, особисто контролював будівництво військових кораблів, сприяв формуванню Севастопольської морської бібліотеки, фонди якої збільшилися вп’ятеро.

Із початком Кримської війни віцеадмірал Павло Нахімов командував ескадрою Чорноморського флоту. Конфлікт починався як чергова російсько-турецька війна, допоки в нього на боці Туреччини не втрутилися Велика Британія, Французька імперія та Сардинське королівство. Нахімов зі своєю ескадрою перетнув Чорне море, досяг узбережжя Туреччини, заблокував турецький флот у Синопській бухті та в кількагодинному бою знищив його. У цій баталії турки втратили 15 кораблів і понад 3 000 моряків убитими, пораненими й полоненими. Зокрема до полону потрапив турецький головнокомандувач Осман-паша. Ескадра Нахімова не втратила жодного корабля, тільки 37 моряків убитими й 233 пораненими.

За цей успіх Павло Нахімов був нагороджений орденом Святого Георгія 2-го ступеня. Підкреслимо: Синопська битва стала останньою значною перемогою Росії на морі. Відтоді вже 167 років, російський і радянський флот не виграв жодної битви. Лише зазнавав поразок, а Цусімська битва 1905 року взагалі стала найбільшим розгромом російського флоту в історії. Отже нащадок українського козацького роду Павло Нахімов став останнім російським флотоводцем, який здобував велику перемогу на морі.

Однак у 1854 році ефект від Синопської перемоги було нівельовано висадкою британських, французьких і турецьких військ у Криму. Почалася облога Севастополя, яка тривала майже рік. Нахімов командував Севастопольським портом, був тимчасовим військовим губернатором міста, одним із організаторів, натхненників і керівників оборони. У березні 1855 року його підвищили до чину повного адмірала. Відзначився фантастичною хоробрістю й відвагою, особисто водив бійців у багнетні контратаки.

10 липня 1855 року Павло Нахімов був смертельно поранений штуцерною кулею в голову, коли перебував на Малаховому кургані – найнебезпечніший та важливій позиції оборони Севастополя. Через два дні, не приходячи до тями, він помер і був похований у Володимирському соборі міста.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram