Абрам Маневич – український, білоруський та американський митець єврейського походження. Художник – один з когорти зачинателів української культури XX століття. У своїх роботах Маневич намагався розкрити глибинну енергію речей і, водночас, продемонструвати їхню декоративність. Естетика його живописної мови формувалася з досягнень імпресіонізму і постімпресіонізму, в ній було і новаторство модерну, і досягнення української реалістичної школи живопису. Художник створив низку чудових урбаністичних робіт, насичених легкими тінями й сонячним світлом, виключно гармонійних по колористиці та композиційному рішенню. Вітражні темні контури гілок і стовбури дерев – одна з примітних рис його творів. А географія життя художника простягнулася від берегів Дніпра до Гудзону.

Абрам народився 25 листопада 1881 року в Могильовській губернії в патріархальній єврейській родині. Свій талант до малювання проявив ще в ранньому віці. Батьки, помітивши хист до пензля, віддали малого до маляра на навчання.

Коли Маневичу виповнилося 20 років, він переїхав до Києва й вступив до художнього училища (воно було утворено в 1901 році на основі Малювальної школи Миколи Мурашка і перейшло в підпорядкування санкт-петербурзької Імператорської Академії мистецтв). Наставником молодого художника був знаний живописець Іван Селезньов. За період навчання Абрам встиг взяти участь у 24 художніх виставках у Києві та Москві.

У 1905-му художник подався до Мюнхенської академії, де провчився три роки (отримав стипендію для вдосконалення своєї майстерності). А ще відвідував знамениту школу Антона Ажбе. Методика викладання цієї школи – розвиток індивідуальних можливостей кожного художника, а також пошук свого мистецького направлення. Тут Абрам писав пейзажі в стилі мюнхенського модернізму. У 1907 році Маневич організував персональну виставку своїх робіт.

Після Мюнхена Абрам повернувся до Києва й продовжив плідно працювати. Його картини експонувалися на різних виставках. У 1909-му в Київському художньо-промисловому і науковому музеї імператора Миколи Олександровича (нині Національний художній музей України) за ініціативи Миколи Біляшівського відбулася виставка Маневича.

Згодом Абрам поїхав до Европи, подорожував Швейцарією, Італією, Францією, де надихався новими враженнями, щоб перенести їх на полотно. У 1913-му після виставки в Парижі його роботами зацікавилися не лише приватні колекціонери, а й великі музеї. Дві картини майстра купив Ліонський художній музей, одну – Люксембурзький музей Парижа.

За п’ять років Маневич знову повернувся до Києва. Свої картини експонував на київських, московських виставках. У 1916-му в Петрограді його роботи демонструвалися водночас із полотнами Казимира Малевича, зокрема з “Чорним квадратом”.

Визнаний як оспівувач краси українських провінційних містечок, він зображував краєвиди Чернігівщини, Поділля, київських околиць – Солом’янки, Куренівки, Подолу. Саме в цьому світі минало життя “маленьких людей”. Маневич виступав не просто як художник, але й як філософ, умів поєднати динамічний ритм життя із елегійним смутком, неповторно передати і людську тугу, і атмосферу осіннього згасання природи.

У 1917 році Абрама Аншеловича запросили до Української академії мистецтв (була створена в Києві в грудні 1917-го з метою підтримки та розвитку української національної культури та мистецтва) на посаду професора. Тут художник пропрацював понад чотири роки.

Буремні події 1922 років змусили Абрама покинути Київ. Художник вирушив до Нью-Йорка. Там він познайомився й потоваришував із Альбертом Ейнштейном. На одній із виставок видатний математик купив картину Маневича, але художник хотів просто подарувати свою роботу Ейнштейну, на що отримав відповідь: “Я не такий бідний, щоб приймати такі подарунки, ви – не такий багатий, щоб робити їх”. Невдовзі Абрам отримав чек “на фарби для майбутніх картин”.

Головна тема робіт цього періоду – міські околиці й американська провінція. Також писав портрети й жанрові композиції. Персональні виставки митця відбувалися в Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго, Балтиморі, Монреалі, Бостоні, Торонто.

“Маг і чарівник фарб, диригент оркестру, в якому кольори грають в унісон без жодної фальшивої ноти в звучанні”, – так писав український художник-футурист і поет Давид Бурлюк про Маневича.

Незадовго до смерти Абрама, Ейнштейн написав листа другові, в ньому науковець зазначив: “Ми обидва служимо зіркам. Ви – як художник, я – як науковець”.

Помер Абрам Маневич 30 червня 1942 року у Нью-Йорку. Дочка митця Люся за заповітом батька передала 48 полотен художника Національному художньому музею України.

Картини митця нині зберігаються в багатьох приватних і музейних колекціях в усьому світі, зокрема в Люксембурзькому та Ліонському музеях у Франції, Бруклінському музеї в Нью-Йорку, Державній Третьяковській галереї та в Ермітажі, а ще твори Маневича репродуковано в художніх листівках.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram