Абрагам Маслоу – американський вчений, відомий у всьому світі. Його вважають засновником гуманістичної психології, за що в 1967-му Американська гуманістична асоціація визнала Маслоу гуманістом року. Його наукову спадщину вивчають в університетах, досліджують і використовують у своїй роботі психологи, економісти, маркетологи, соціологи, філософи, історики. І як у багатьох видатних американців, коріння Абрагама Маслоу – з України.

Батьки Абрагама – Самуїл Маслов і Роза Шиловська – мешкали в Києві. Родина була незаможною, тато працював бондарем, тобто виготовляв із дерева діжки, барила тощо. Революція 1905-1907 років призвела до сплеску антисемітизму в Російській імперії, що супроводжувався численними єврейськими погромами, влаштованими чорносотенцями. Рятуючись від цього жахіття, Самуїл і Роза (так само, як батьки Зіно Давидоффа та тисячі інших єврейських родин) втекли закордон. Доля закинула їх за океан – у США. 1 квітня 1908 року в Нью-Йорку народився їхній перший син, який отримав англізоване ім’я – Абрагам Гарольд Маслоу. Після нього на світ з’явилися ще шестеро дітей.

Атмосфера у великій родині була напруженою і нездоровою. Батьки часто сварилися, від їхньої агресії страждали діти. Самуїл зловживав алкоголем і часто зникав із дому. Роза віддавала свою любов молодшим дітям, а старшого постійно лаяла. Одного разу вона розмізчила об стінку голови двом котам, яких Абрагам приніс додому погодувати. Хлопець зненавидів свою матір. Пізніше, коли в дорослому віці він отримав звістку про її смерть, то не приїхав на похорон.

Про антисемітизм довелося дізнатися з власного гіркого досвіду. У дитячі й підліткові роки Абрагам багаторазово ставав жертвою цькувань із боку однокласників за свою зовнішність. Він зростав дуже закмнутою, невпевненою в собі, закомплексованою людиною. Щоб якось подолати проблеми, поринув у заняття спортом, а потім наукою.

“Я був самотнім і нещасним. Я виріс у бібліотеках, серед книг, без друзів”, – згадував Абрагам.

Проте саме завдяки наполегливій самоосвіті він здобув надзвичайно глибокі, ґрунтовні знання. Закінчив Університет Вісконсину в місті Медісон, ставши спеціалістом із психології. Науковим керівником був професор Гаррі Гарлоу, під орудою якого Маслоу досліджував проблеми домінування та сексуальності у тварин-приматів. 1937 року він став професором Бруклінського коледжу в Нью-Йорку, де познайомився з багатьма вченими-психологами, змушеними емігрувати з гітлерівської Німеччини. Під впливом їхніх ідей Маслоу вирішив займатися проблемою самоактуалізації особистості – тобто, вивчати прагнення людей до якнайповнішого виявлення та розвитку своїх особистісних можливостей, до самореалізації та самовдосконалення.

Не зважаючи на відверто сумний досвід спілкування з батьками, Абрагаму рано вдалося створити свою, причому міцну родину. У 20-річному віці він одружився зі своєю двоюрідною сестрою Бертою Гудман. Взаємне кохання не полишало їх протягом усього життя. У шлюбі народилися доньки Енн і Еллен, які також спеціалізувалися на психології.

Від 1951 до 1969 року Маслоу був професором і деканом психологічного факультету приватного Брандейського університету неподалік Бостона, штат Массачусетс. У 1954 році світ побачила його головна праця – “Мотивація і особистість”. Саме там він сформулював ієрархічну теорію потреб, пізніше відому, як “піраміда Маслоу”. У завершеному та спрощеному вигляді піраміда з’явилася вже в працях послідовників Маслоу після його смерті.

Отже, на першому, базовому рівні розташовані фізіологічні потреби людини, без задоволення яких неможливе саме життя. Це харчування, сон, наявність житла й відпочинку. Іноді до них ще додають сексуальні потреби, хоча в порівнянні з вищенаведеними, вони не є критично важливими для виживання організму.

Другий рівень – потреби в безпеці. Це особиста безпека, підтримка здоров’я, наявність стабільної роботи й прибутку, впевненості у своєму майбутньому, зокрема, у забезпеченій старості.

Третій рівень – потреби в приналежності або соціальні потреби. До них Маслоу зараховував кохання, дружбу, родинні стосунки, спілкування з іншими людьми, без яких абсолютна більшість людей як соціальних істот повноцінно жити не можуть.

Четвертий рівень – потреби у визнанні або в повазі до себе. Людині притаманне бажання того, щоб власну працю, компетентність, досвід, талант інші люди визнавали, поважали та цінували.

Найвищий, п’ятий рівень – потреба в самоактуалізації, тобто пізнанні світу, втіленні своїх цілей, намірів, реалізації здібностей, розвитку та вдосконаленні власної особистості.

У міру того, як людина задовольняє нижчі рівні потреб, для неї набувають актуальності потреби вищого рівня. Однак Маслоу ніколи не стверджував, що потреби перебувають у саме такій нерозривній послідовності. Усі люди відрізняються одне від одного, і в кожного є власна ієрархія потреб, хоча саме така є найстійкішою.

На думку Маслоу, кожна людина має жити в гармонії із самим собою і займатися тим, чим вона хоче й може займатися.

“Композитор має писати музику, художник – картини, поет – вірші, – стверджував він. – Якщо ви цілеспрямовано збираєтеся стати менш значною особистістю, ніж дозволяють ваші здібності, я попереджаю, що ви будете глибоко нещасною людиною протягом усього життя”.

І в цьому концепція Маслоу дуже близька до ідеї “сродної праці”, сформульованої українським філософом Григорієм Сковородою ще у XVIII столітті.

1967 року Абрагама Маслоу обрали президентом Американської асоціації психологів. Але 8 червня 1970-го він нагло помер від серцевого нападу під час пробіжки в Менло-Парку, штат Каліфорнія. Створені ним праці зберігають актуальність донині, їх активно застосовують в різних галузях наук, в теорії мотивації та поведінки споживачів.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram