Цей пам’ятник з каменю знаменитому “бітлу” – поету, мислителю, композитору Джону Леннону, безумовно, був єдиним на території колишнього СРСР і, мабуть, досі зостається єдиним у своєму роді на пострадянських теренах. А воздвигла його свого часу з приголомшливим скандалом, не зважаючи на протидію тодішнього міськкому партії і міліції, молодь міста Могилів-Подільський, що розляглося на березі Дністра, на самісінькім краєчку України.

Скульптор Олексій Альошкін

Автором цієї оригінальної роботи став молодий артгіпі, скульптор, літератор, краєзнавець Олексій Альошкін, житель міста, який після успішного закінчення Білоруського театрально-художнього інституту з дружиною Людмилою, також мисткинею, поселився у віддаленому від цивілізації селі Букатинка Чернівецького району над річкою Мурафою, притокою Дністра. Тут він, окрім усього іншого, засвоїв навички древнього ремесла місцевих жителів – каменетесання. І Джон Леннон, втілений таким робом у камені, став першою зухвалою за мірками тих часів роботою молодого майстра.

Зараз данину пошани музикальному ідолу минулих років віддають в Могилеві-Подільському не лише місцеві меломани. Частенько сюди приїздять на ревучих своїх мотоциклах рокери із Західної Європи, покладають квіти, фотографуються: світ став затісним – усі знають про всіх і про все! Цьогоріч, у році 80-річчя з дня народження і 40-річчя з дня смерті Джона Леннона, таким візитам, очевидно, завадитиме пандемія коронавірусу. А може, до цих поминальних дат біда уляжеться.

Пам’ятник Миколі Гоголю (1872 р.) у Могилеві-Подільському

До речі, могилів-подільчани здавна оригінальні у поклонінні своїм мистецьким кумирам. У 1872 році, наприклад, міські театрали вирішили здійснити постановку гоголівського “Ревізора”, до 20-річчя з дня смерті класика. Але зробили це з хитринкою: одягли, загримували героїв п’єси до крапельки схожими на місцевих владних тузів. Зайнявши зі своїми дружинами місця в передніх рядах в театрі, чиновники не витримали й десяти хвилин вистави. Перекази зберегли найяскравіші моменти скандалу, що розгорівся в глядацькому залі того вечора: міський голова вибіг на сцену й зацідив у пику актору, який грав городничого. Той влучним ударом послав нападника в нокдаун. Поліцейські намагалися закрити завісу, але в бійку вторглася демократична гальорка театру “Гігант”. Усе завершилося загальним мордобоєм.

Поетеса, культурологиня Людмила Любацька в Букатинському Центрі язичництва

А через місяць, сідаючи за стіл снідати, міський голова поглянув у вікно й отетерів. З площі просто до нього у вікно з лукавою хитринкою дивився зі свого постамента Микола Васильович Гоголь, всенародний Ревізор. Міщани, дізнавшись про небачений успіх античиновницької вистави, охоче жертвували гроші на пам’ятник письменнику. Його встановили потайки, вночі, і досі він зостається визначною історичною пам’яткою Могилева-Подільського на Дністрі.

А сам Олексій Альошкін, батько великої сімї всебічно талановитих дітей, створив на Вінниччині чимало інших пам’ятників з каменю, а в селі Букатинка – центр язичницьких обрядів і звичаїв. Його по праву називають друзі своїм Мольфаром. А місцеву дітвору цікавий Дядько Мольфар просвіщає на предмет етнографії, фольклору, давніх звичаїв і обрядів предків. Особливо подобається дітям “театр тіней”, в якому вони під настановою Альошкіних відтворюють усілякі дійства-легенди.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram