14 жовтня – день Покров Пресвятої Богородиці. На Русі-Україні храми на честь Покрова Божої Матері з’явилися в ХІІ столітті, але а є версія, що й раніше – у Х столітті.

За легендою, 1 жовтня (за старим стилем) Христа ради юродивому Андрію, слов’янину, у Влахернському храмі, у Константинополі було видіння – під час усенічного пильнування (бдіння). Це було якраз під час війни з мусульманами, яких називали сарацинами (за іншою версією – то були кияни).

У храмі Пречиста простерла над зібраними християнами Свій омофор (мафорій), тобто покров – звідси й назва свята. До речі, візіонер Андрій свого часу потрапив у полон і був проданий у рабство. Відтак, видіння підказало йому, що Богородиця не полишила ні його, ні його одновірців, християнам не слід упадати в розпач.

покрова
покрова

Божа Мати – Заступниця нашого народу, її вшанування надзвичайно природно вписалось як у християнство, так і в язичництво (материнський культ – родюче божество).

За 14 жовтня звіряли і господарство, й інші життєві аспекти. Так, саме цього дня в наших предків-козаків обирали кошового отамана. А як у цивільних? Покров теж активно на них впливав. Після Покрова починали найматися на роботу. Ще це була доба шлюбів і підготовки до зими. У народі казали: “Розумна виходить після Покрова, дурна – після Петрова” (цебто – після Петрівки, Петрівського посту.

Покрова – свято дівчат, які мріють вийти заміж. (Раніше найбільшим щастям для дівчини був щасливий шлюб – коли не було таких можливостей для самореалізації, як тепер, – недарма ж у казках поголовно вінчаються герой з порятованою красунею).

Вважалося: хто раніше поставить свічку в церкві на Покрова, та раніше за всіх вийде заміж. Саме 14 жовтня варто молитися про свою долю й вінчання. Відомі слова: “Покровонько, покрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою” (бо заміжня, як ми знаємо, обов’язково покривала голову).

Обов’язково прибирали та лагодили хати, примовляючи: “Батечку-Покрове, покрий хату соломою, а господарів добром”. Казали: “Ладь хату до Покрова, а то не буде тепла”. Перший раз топили піч яблунею, щоб було тепліше: “Батечку-Покров, натопи нашу хату без дров”.

Останній сніп – “пожильник” – лишали “Іллі на бороду” (відгомін вірувань про “межу Перуна”, згодом “межу Велеса”). А ще відзначали, що Покрова вдихає нову молодість, додає бадьорості: “Настали жнива – лежить баба нежива, а прийшла Покрова – стала баба здорова”.

І, звісно, на Покрова є й інші прикмети. Сніг недарма називають покровом. Сніжну білизну ототожнювали з весільним вельоном (вельон, чи фата, – не західноєвропейський вплив: у деяких регіонах України справжнє народне весілля включає в себе такий елемент, як надівання на молоду вельону).

На Поліссі казали: “Покрова має покритися чи листом, чи снігом”. Цей день означав поворот на зиму. Вірили: якщо на Покрова вітер подме зі сходу, то зима буде холодною; з півдня – зима буде теплою, з півночі – зима буде холодною. Якщо журавлі відлітають до Покрова – зима буде рання і холодна.

На Волині вірили, що на Покрова змії, зібрані головним вужем-царем, залазять на ліщину, щоб востаннє перед зимуванням побачити небо. А ще казали: якщо на Покрова вітряно – буде великий попит на наречених, частіше свататимуться. Щось у цьому є, бо більшість весіль грали у цей період, а дехто і сьогодні хоче побратися саме у жовтні. А ще, до речі, на Покрова не можна було відмовляти сватам – ще одна причина, чому найактивніше сваталися саме 14 жовтня.

Покров – давнє свято – але й свято молоді. Покров – пам’ять про воїнів і надихання на боротьбу. Пречиста як національний архетип – це день взаємної відповідальності, будьмо його гідні. Зі святом!

Іван Богослов – учень, якого любив Ісус

Свята Покрова, покрий нашу хату теплом, а господаря добром

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]