Ігор Кромф. “Мне не нужен орден, я согласен на медаль”

Ігор Кромф: "Мне не нужен орден, я согласен на медаль". Фото з соцмереж

Історія відзначення державою своїх громадян за визначні заслуги чи хоробрість бере свій початок ще з часів Древнього Єгипту. Як свідчать археологічні дані, перша нагорода мала форму намиста з трьома золотими мухами. Нагородження – це не просто вручення брязкальця з дорогоцінного металу – це визнання Державою заслуг Громадянина. Тобто таким чином державний апарат висловлює свою вдячність і показує, що всьому цьому левіафану не обійтись навіть без однієї окремої людини.

Звісно, що нагородження за хоробрість в бою має значно більшу вагу в суспільстві, такі нагороди завжди викликають повагу до того, на чиїх грудях вони розташовані. Кожна велика європейська держава має власні багаторічні традиції нагородження військовими відзнаками.

Так, німецький Залізний Хрест існував ще з 1813 року, і навіть зараз в сучасній Німеччині петиція про його відновлення набирає чимало охочих – бо це традиція нагородження.

Військова Медаль виникла в часи Наполеона і досі це одна з найповажніших нагород Франції, яка в ранзі стоїть вище навіть деяких орденів.

Хрест Вікторії досі виготовляють з розпиляних російських гармат, які британці привезли як трофеї Кримської війни. Останні кавалери хрестів були учасниками кампанії в Афганістані в наші часи.

Україна в силу багатьох історичних подій не мала змоги витворити власну систему нагород. Були проекти і навіть поодинокі нагородження Залізним Хрестом Армії УНР. Було кільканадцять нагороджень Хрестом Бойової Заслуги в УПА – на тому практично все. Українці більшість свого часу служили в арміях інших країн світу і мали їхні Залізні Хрести, Військові Медалі, Хрести Вікторії та Бронзові Зірки (нагорода США).

Сьогодні Україна має і війну, і Героїв, яких потрібно відзначати. За роки незалежності на державному рівні нагородною системою займались на рівні “аби було”. Тому не дивно, що почалось масове нагородження орденом “За Мужність”, функція якого насправді інша. Орден створювався для відзначення громадян в екстремальних ситуаціях в мирний час (стихійні лиха, масові безлади, тощо). Також українська держава “розжилась” за період свого існування на Орден Богдана Хмельницького, який до війни вручали ветеранам ДСВ до ювілеїв, міністрам оборони “за красиві очі” та просто якимсь зайвим людям. Маємо ще в активі медаль “За військову службу Україні”, яка по функціоналу має вручатись за вклад в обороноздатність.

Але за законами економіки – попит створює пропозицію. При відсутності нормальної системи державних нагород і великої кількості тих, кого варто відзначити, в Україні просто стався бум у такому явищі, як “громадська нагорода”.

Робиться все просто – засновуєте свою громадську організацію (необов’язково навіть ветеранську) і завдяки приватним виробникам клепаєте брязкальця на будь-який смак, хоч “Орден Сутулого” в п’яти ступенях.

Що з цього вийшло – пояснювати думаю не варто, коли поруч з достойними відзнаками за участь в боях на кшталт Іловайська чи Дебальцевого – виникає ціла плеяда цяцьок з неймовірно пафосними назвами “Орден Національного героя”, “Медаль Гідності і Честі”, не вистачає ще “Хреста За Міцний Сон” і “Зірки За Добрий Апетит”.

Останній приклад такого нагородження був особливо кричущий – це вручення громадського ордену “Сталевий Хрест Непереможних”. Я не можу сказати, чи достойні його кавалери, хоча думаю що скоріше так, ніж ні – це все люди воюючі. Але є занадто багато “але”.

По-перше, існує проект державної нагороди “Сталевий Хрест”, який досі не реалізувався через певну бюрократичну тяганину. Хрест, який мав вручатись офіцерам та сержантам, які в бою виконували обов’язки офіцера. Хрест, який мав вручатись за планування та проведення операцій і виявлену хоробрість. Хрест, який мали виготовляти з підбитої російської бронетехніки. Хрест, який мав бути ідейно пов’язаний з князем Костянтином Острозьким, який у 1514 маючи від 12 до 15 тисяч війська, розгромив за різними оцінками від 80- до 100-тисячну армію московитів.

Тобто в Україні існує проект державної відомчої нагороди  – бойового хреста, який може покласти початок традиції військових нагороджень в Україні згідно з європейськими принципами, але замість цього під схожою назвою вручається “громадський орден”, а організатори нагороди говорять, що ні Порошенко, ні Полторак не повинні нагороджувати, бо “не знають своїх солдат і офіцерів”.

Так і маємо: замість вручення Головнокомандувачем бойових хрестів на Параді до Дня Незалежності, воїнам в парадній формі, в урочистій обстановці, на очах у всієї країни, бачимо вручення нічим не підкріплених значків громадськими активістами в орендованих залах.