Олександр Коваленко
Релігієзнавець

Олександр Коваленко. Антипасха, або неділя апостола Фоми

«Невіра святого Томи» (Мікеланджело да Караваджо, 1602). Фото "Вікіпедія"

Перша неділя після Пасхи називається Антипасхою або “неділею Фоми”. Цього дня Церква вшановує пам’ять апостола, який був відсутній серед учнів Христа, коли той з’явився перед ними після свого воскресіння.

Цей день закінчує святкування Великодня. Якщо Світлий тиждень символізує собою святкування Воскресіння Христа, то неділя по ньому присвячена вікопомній зустрічі Христа з апостолом Фомою.

За Євангелієм, коли звістка про воскресіння Христа дійшла до апостолів, вони повідомили Фомі: “ми бачили Господа”. На що він відповідав їм: “якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю” (Ін. 20: 25).

Звідси і походить назва – “Антипасха” – як час, коли невіруючі мають переконатися у воскресінні Христа із мертвих. За Іоаном Богословом, Господь знову з’явився апостолам через вісім днів спеціально, щоб увірував Фома: “Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам!” (Ін. 20: 26).

Ісус відразу звернувся до Фоми: “дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним” (Ін. 20: 27). І  увірував Фома.

І сказав Спаситель: “Блаженні, що не бачили й увірували!”

Увірувавши, св. апостол Фома відправився у далекі “дикі” краї, де заснував перші християнські Церкви: Месопотамію, Парфію, Ефіопію, Китай та Індію. Про це говорять у своїх творах християнські письменники-святителі: Григорій Богослов, Амвросій Медіоланський, Єроним Стридонський. Місцеві християни знають, що саме апостол Фома є засновником їх Церков. Марко Поло розповідав у своїх творах, що в 1293 році бачив у Індії могилу апостола Фоми на території місцевості Малабар і називає тутешніх християн “Малабарською Церквою”, яка продовжує своє існування до сьогоднішнього часу.

Сьогодні мощі св. Фоми знаходяться в Месопотамії у місті Едеса. Тут побудований чудовий храм апостола Фоми, і віруючі з усіх країн стікаються сюди, де і отримують зцілення від своїх недугів. Частина мощів святого апостола Фоми зберігається в Індії, Угорщині та на Афоні.

В часи проповіді апостола Фоми християни хрестили лише дорослих людей, здатних свідомо підійти до прийняти цієї події. Зазвичай це відбувалося у Велику Суботу. Новохрещені одягали білий одяг – символ чистоти. Вони носили його весь Світлий тиждень, а у Фомину неділю знімали та віддавали на зберігання в церковну ризницю. Від цього пішов звичай у Західній Церкві називати цей день Dominica in albis, а у Східній Церкві – “Новою неділею”, на знак того, що у новоохрещених починається нова неділя – нове життя християнина.

Від Фоминої Неділі припиняються щоденні хресні ходи навколо храму, які до цього провадились щодня, упродовж всього Пасхального тижня.

У вівторок після Антипасхи має звершуватися перше поминання померлих, що починається на Фомину Неділю. Церква несе померлим Добру Звістку про те, що “Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував”.

Але реально в Україні від язичницької доби, весь другий тиждень після Великодня є поминальним та пов’язаним із стародавнім українським культом предків. Його проходження і тоді, в ті далекі часи, було таким, яким ми його знаємо тепер. Так, уже в російському церковному словнику 1773 року зазначалося: “В Радуницю був звичай серед простолюддя згадувати померлих свояків з язичними обрядами, і той, хто згадував, приносив на могилу вино, сичене пиво, пироги, млінці, і після відправи священиком литаї, взявшу чарку з вином або склянку з пивом, відливав частину на могилу, а решту допивав сам; жінки в цей час плаксивим голосом причитали добродійства покійника…”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.