Юрій Дольд-Михайлик. Повноцінна література не може існувати без детективного, пригодницького жанру. Масового читача вабить “екшн” – таємниці, розслідування, гонитви, стрілянина та, звісно, яскрава романтична сюжетна лінія. Різновидом детективу є шпигунські романи, пік популярності яких припав на період Холодної війни між Сходом і Заходом.
Мабуть, найвідомішим прикладом шпигунського жанру в літературі (та й то завдяки екранізаціям) є цикл британського письменника Яна Флемінга про агента MI-6 Джеймса Бонда. В Радянському Союзі цю нішу займав Юліан Семенов (Ляндрес) з його циклом про Штірліца-Ісаєва. З тією різницею, що твори Семенова мають значно глибше історичне й політичне підґрунтя та містять елементи документальної прози.
Свої зразки шпигунського роману мала й тогочасна українська література. Насамперед, це твори Юрія Дольд-Михайлика, написані раніше від циклу Юліана Семенова.
Юрій Петрович Михайлик народився 17 березня 1903 року в селі Бутенки, нині Кобеляцького району Полтавщини. Дольд – це літературний псевдонім. Закінчив Кобеляцьке комерційне училище і Дніпропетровський інститут народної освіти (зараз Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара). Працював журналістом, головним редактором Української студії кінохроніки та Київської студії художніх фільмів. Протягом тривалого часу співпрацював з газетою “Радянська Україна”, що нині видається під назвою “Демократична Україна”.
Публікуватися Юрій Дольд-Михайлик почав із 1920-х років. Писав оповідання, повісті, романи, п’єси, кіносценарії. Більшість з цих творів не витримали випробування часом і зараз майже забуті. Але славу йому принесла трилогія про розвідника-українця Григорія Гончаренка. Головний герой під час Другої світової війни виконує завдання в глибокому німецькому тилу, а після війни протистоїть нацистським організаціям в Іспанії, Італії і Німеччині.
Перший роман трилогії – “І один у полі воїн” – був написаний і виданий на хвилі десталінізації 1956 року. Майже одразу його переклали російською, польською, румунською, угорською, словацькою, чеською, німецькою мовами. Тільки на теренах СРСР протягом шести років книгу надрукували загальним накладом у 3 мільйони примірників. 1960 року Київська кіностудія імені Довженка за мотивами твору зняла фільм “Далеко від Батьківщини”, де одну з перших своїх ролей у кіно зіграв Михайло Козаков.
Два наступні романи про Григорія Гончаренка – “У чорних лицарів” (1964) і “Над Шпрее клубочаться хмари” (1965) – на думку читачів і критиків, письменникові вдалися дещо менше.
Безперечно, Юліан Семенов знав романи Юрія Дольд-Михайлика. Свій цикл про Штірліца, що складається з 14 творів, він створив пізніше – з середини 60-х до кінця 80-х. Можливо, саме тому деякі сюжетні ходи Семенова видаються запозиченими в українського автора.
Наприклад, у Дольд-Михайлика розвідник Григорій Гончаренко під ім’ям барона Генріха фон Гольдрінга служить офіцером військової розвідки нацистської Німеччини. У Семенова – Всеволод Володимиров (так, це його справжнє ім’я, а не Максим Ісаєв) під ім’ям аристократа Макса Отто фон Штірліца служить офіцером служби зовнішньої розвідки Третього Райху.
Гончаренко за походженням українець, Володимиров – українець по лінії матері (цитата з роману “Третя карта”: “Мати Ісаєва-Штірліца, Олеся Остапівна, померла, коли хлопцеві було п’ять років… Він пам’ятав тільки її теплі руки і м’яку українську мову – тиху, співучу, ніжну”).
Гончаренко знаходить і втрачає своє кохання в окупованій Франції – це француженка Моніка, вона пов’язана з місцевим Рухом Опору і її вбивають німці. У Штірліца, попри дружину у Москві, є коханка – це іспанка Клаудіа, яка гине від рук франкістів. І Гончаренко, і Штірліц після війни опиняються в Іспанії, де діють засекречені угруповання нацистів-утікачів (прототип – організація колишніх членів СС “ODESSA”).
Існує версія, що романів про Григорія Гончаренко мало бути написано значно більше. Але доля не залишила письменникові часу. Дольд-Михайлик захворів на рак легені. Письменника оперував Микола Амосов, який зміг продовжити йому життя на кілька років і подружився з ним. Саме Дольд-Михайлик допоміг видати першу книгу Амосова “Думки і серце”. Великий хірург залишив спогади про нього:
“Дольди – чоловік і дружина – подарували дружбу строком на п’ять років. Через місяць після операції вони запросили нас посидіти. Виявилося дуже душевно і цікаво. Обидва вони – великі книголюби. На додаток до інформативних розмов – відмінна вечеря (у них кухарка). І ще коньяк. Саме Дольд поступово привчив мене долати блювотний рефлекс і відкрив відмінну приправу до дружби і приятелювання. Потім я користувався нею дев’ять років, іноді переходячи кордон. Через те і довелося зупинитися. А тепер я висунувся в активісти антиалкогольного руху… З Дольдом все скінчилося погано, як і очікувалося. Чотири роки на знімках легенів не було видно патології. Навіть з’явилася надія: пронесло! Але чудеса в нашій справі бувають так рідко… Влітку 1965 року з’явилися ознаки рецидиву, потім була важка зима вмираючого ракового хворого. Тяжко навіть згадувати”.
Юрія Дольд-Михайлика не стало 17 травня 1966 року. Він похований на Байковому кладовищі. На будинку по Великій Васильківській, 6, де мешкав письменник, встановлено меморіальну дошку.
Устим Кармалюк – Робін Гуд з Поділля
Хведір Вовк: Українці – окремий слов’янський народ
Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]
