Мовна гра. Сьогодні розслідуємо випадки нестандартного використання мови. Їх називають мовною грою.
Мовна гра – це один із прийомів, що дає змогу посилити виражальність тексту (в основному це стосується публіцистичного стилю). Вона являє собою специфічний різновид мовотворчої діяльності. Подібно до будь-якої гри, вона відбувається за правилами. Для того щоб мовна гра відбулася, потрібні: 1) учасники гри (той, хто створює, і той, хто “одержує” мовлення); 2) матеріал для гри (мовні засоби); 3) умови гри; 4) розуміння учасниками умов гри; 5) відповідна умовам і правилам гри поведінка учасників.
Для привернення уваги адресата мову роблять незвичною, позбавляють її автоматизму сприйняття: трансформують сталі вислови, створюють нові слова, “міксують” різні стилі (скажімо, офіційно-діловий із розмовним), зіштовхують різні граматичні форми тощо. Як видно, мовна гра являє собою навмисне відхилення від літературної норми, при якому автор свідомо йде на порушення з розрахунком на те, що адресат мусить розшифрувати це відхилення.
Мовну гру також називають “гра слів”, “мовленнєва гра”, “словесна гра”. Сьогодні мовну гру розглядають як засіб: 1) створення комічного ефекту; 2) емоційної комунікації; 3) формування стилістичних ефектів; 4) естетичного впливу тощо. Вияви мовної гри можливі на різних ділянках мови. Найчастіше “граються” з фонетикою (римування, звуконаслідування, навмисне зближення звучання слів) та з графікою (різні види шрифтів, які привертають увагу та викликають певне ставлення до написаного тощо).
Мовна гра стала частиною нашого щоденного життя. Доводять це численні випадки її застосування в текстах українських мас-медіа, рекламних слоганах, назвах кінофільмів тощо. Можна виділити кілька прийомів МГ, виявлених у мас-медійних текстах. Це використання:
1) елементів інших мов (переданих як латиницею, так і кирилицею): а) як словотворчих компонентів: “VIP-піп: ЗМІ показали елітне майно головного священика Харківщини”; Шатун і backvocal-шатунята”; “Піар-угар генпрокурора Луценка”. Такі елементи, як правило, доволі впізнавані; б) як окремих слів, виділених лапками: “НА ЩО ВИТРАТИТИ ОСТАННЮ “ЖИЗНЬ”; в) як транслітерованих одиниць (коли слова однієї мови записуються літерами іншої): “Ліпєцкая фабріка”;
2) великої літери (“капслок”), що втілюється у: а) написанні з великої загальних назв: “Говорити Мовою Гідності, а не мовою окупанта!”; б) передача великими літерами цілих слів: “ПЕРЛИ” від розпіяреного анти-мовного закону 5670, що насправді УТВЕРДЖУЄ ДВОМОВНІСТЬ“. Як видно, тут певні слова пишуть з великої літери (чи великими все слово) для надання їм більшої смислової ваги, наголошенні на них; в) виділенні компонентів слова, співвідносних з іншими словами: “КРУки над міськрадою”; “День ПРмоги?”; “Провокацію проти сина Ганни Герман організували політтехноЛОХи з БЮТу”;
3) специфічних засобів, притаманних Інтернет-комунікації: “Не #Підтримай4550. Уряд маніпулює учасниками АТО”. У Мережі мовна одиниця (чи їхня група), що розташовується після символу “#”, має назву “хештег”. Такий прийом дає змогу користувачам групувати повідомлення за темою чи типом. Використання емотиконів (“смайликів”, різнопланових піктограм) має на меті передати ту чи іншу емоцію. У такий спосіб автор зближує звичайне писемне мовлення з “Інтернет-мовленням”: “МВС приймає гостей із Маріупольського інтернату:)”.
4) математичних символів: “Позиція Києва, принаймні публічно, стала жорсткішою: Дебальцеве + демонтаж “фейкових структур”; “Успіх = дрімуче невігластво. Критика з пропозицією”. Ці графічні символи, що використовуються для спрощення і скорочення викладу інформації в математиці, переносяться у сферу писемного мовлення для виконання тих же функцій; водночас вони не позбавлені стилістичного значення;
5) цифр як словотворчих засобів: “Шокін-2. Питання до Юрія Луценка”. У такий спосіб виникають специфічні перифрастичні конструкції (конструкції, за допомогою яких об’єкту дають іншу, образну, назву);
6) “графічного замовчування”: “Все буде ВРП – Вашій реформі П…!”. За допомогою такого замовчування, яке передається початковою літерою для збереження асоціативних зв’язків, та крапками, за якими ховаються решта букв, автор водночас і натякає на реальне слово, яке читач має відгадати, і водночас уникає вульгарності;
7) каламбурного зближення близьких за звучанням, проте різних за значенням слів: “СМІШНА БІГ-МОРДА ЯНУКОВИЧА”. Для створення в тексті відповідних ефектів близькозвучні слова можуть створюватися навмисне: “ВЗИМКУ УКРАЇНУ ЧЕКАЄ ХОЛОДОМОР“. Часто це приводить до виникнення комічних чи іронічних ефектів: “Чого варта хоча б декларована багатовекторність, яку в народі іронічно називали “багатоВікторністю”;
8) членування слова на значущі (“промовисті”) частини за допомогою дефіса: “Кондитерська Корпорація По-ROSHEN-ка у рейтингу Candy Industry Top 100 входить у першу двадцятку”. Використання слова в такому графічному оформленні робить рельєфним відповідний його фрагмент, вносячи додаткові сенси;
9) стилізації під іншомовне слово: “Ющенко подарував журналістам по два прапори (Новий креатифф Секретаріату)”. Тут наслідується особливість передачі прізвищ із суфіксом -ов-, у яких втілюється “брендовість”: Кріс Смирнофф (кінопродюсер), “Smirnoff” (горілка), “Davidoff” (сигарети), “Petroff” (елітні ювелірні годинники);
10) використання дужок у словах: “(У)мовна політика”; “Джу(нг)лія”. За допомогою дужок здійснюється внесення у слово компонентів, що дає змогу підключати до наявних нові сенси.
До експериментів з формою лексичних одиниць долучаються і специфічні прийоми творення абревіатур: “План “Б”: як боротися з корупцією до е-декларування“. Наведений приклад демонструє факт використання у медійних текстах одного зі способів абревіації, характерних для Інтернету (пор. e-mail). Відбувається це не для створення відповідних стилістичних ефектів, а як спроба розширення переліку наявних словотвірних способів формування складно-скорочених слів у результаті впливу на мовну систему особливостей віртуальної комунікації.
Як видно, застосування прийомів МГ відкриває перед автором тексту шанс “продемонструвати власну дотепність, ерудицію, рівень володіння мовою, риторичну вправність. У такому режимі комунікації інформативність поступається місцем емоційності. Задача продуцента сформувати відповідну реакцію, здійснити емоційний вплив на читача” (А. Коваленко).
Факт використання мовної гри демонструє низку тенденцій: розкріпачення текстів, їхнє перетворення на полігон для випробування нових засобів створення образності, пошук зручних та оригінальних форм реалізації авторських намірів, один із способів розкриття глибокого виражального потенціалу мовної системи. Особливо це стосується електронних ЗМІ, що є органічною частиною простору Інтернет-комунікації, засоби передачі інформації якого залучаються до текстотворчих процесів і поза ним.
Мовна гра – це намагання відійти від усталеності, застояності, звичайності та внести нове, знайти оригінальні прийоми образотворення, підкреслення індивідуального стилю, зробити виклад модернішим, таким, що відповідав би вимогам сьогодення.
Ілюстрація: “Український інтерес”
Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]
