Усі знають, що під час Другої світової війни найкращим повітряним асом антигітлерівської коаліції став українець із Сумщини Іван Кожедуб. Він збив 62, а за іншими даними – 64 німецьких і румунських літаки (та ще й 2 американських, але то вже окрема історія). Проте майже не знають, що другим за результативністю ас-українець найбільшої війни в історії – Дмитро Глінка.

Дмитро Борисович Глінка народився 23 грудня 1917 року в селі Олександрів Дар, що нині у складі Кривого Рогу. Трьома роками раніше, 27 вересня 1914-го, там само з’явився на світ його брат Борис Глінка, якому також судилося стати видатним льотчиком-асом.

Дитинство і юнацькі роки у братів були досить типовими як для того періоду. Борис закінчив 7 класів школи і Криворізький гірничий технікум, працював прохідником шахти. Дмитро відучився тільки 6 класів, а далі працював електриком на копальнях, шахтах і заводах Кривого Рогу.

Льотна кар’єра в обох братів почалася з криворізького аероклубу. Далі їхні шляхи на деякий час розминулися: старший пройшов школу льотчиків Цивільного повітряного флоту в Херсоні, 8-у Одеську військову авіаційну школу пілотів і служив у Конотопському військовому авіаційному училищі. Молодший закінчив Качинську військову авіаційну школу льотчиків під Севастополем і служив у винищувальних авіачастинах в Азербайджані. У серпні 1941 року він брав участь в радянському вторгненні до Північного Ірану.

Із вересня 1942 до червня 1944 років Борис і Дмитро Глінки разом служили у складі 45-го винищувального авіаполку, згодом перейменованого на 100-й гвардійський винищувальний авіаполк. Воювали на Північному Кавказі, Кубані, Донбасі, Приазов’ї, у Західній Україні. Літали на винищувачах Bell P-39 Airacobra американського виробництва, які постачалися до СРСР за програмою ленд-лізу. Принагідно зауважимо, що без ленд-лізівської допомоги Радянський Союз навряд чи зміг би виграти війну.

Борис Глінка встиг виконати близько 200 бойових вильотів і знищити до 30 літаків ворога. 24 травня 1943 року йому присвоїли звання Героя Радянського Союзу. Особливо успішним для аса став день 31 серпня 1943-го, коли над Донбасом він збив чотири німецькі винищувачі Messerschmitt 109.

Але 14 липня 1944-го у повітряному бою над Волинню Борис сам потрапив під влучний вогонь “Мессершміттів”. Олександр Покришкін – командир дивізії, в якій тоді служив Глінка-старший – згадував про це у книзі “Пізнати себе в бою”: “З охопленого полум’ям літака Борис викинувся, але вдарився об стабілізатор. З переламаною ногою і зламаною ключицею він приземлився на парашуті в розташуванні радянських військ… Лікувався Б. Глінка до закінчення війни”. Участі у бойових діях він більше не брав.

Майже у той самий час, 18 липня 1944-го, ледве не загинув і Глінка-молодший. В якості пасажира на транспортнику Лі-2 він відлетів у тил приймати відремонтовані літаки. Але в польоті машина зачепила верхівку гори, непомітну у хмарах, і зазнала катастрофи. Більшість людей на борту загинули. Дмитро врятувався тільки тому, що сидів у хвості літака. Отримавши тяжку травму голови, він два місяці лікувався у шпиталі, але потім повернувся до своєї частини і продовжив здобувати повітряні перемоги. Війна для нього завершилася під Берліном, де 30 квітня 1945 року він збив свій останній “Мессершмітт”.

Загалом Дмитро Глінка виконав близько 300 бойових вильотів, провів до 100 повітряних боїв, в яких знищив 50 літаків противника. З таким результатом він посів 7-е місце з-поміж радянських асів Другої світової війни. Українець випередив найрезультативніших асів таких країн, як Хорватія (Мато Дуковац, 44 повітряні перемоги), США (Річард Айра Бонг, 40 перемог), Франція (П’єр Клостерман, 33 перемоги), Словаччина (Ян Режняк, 32 перемоги), Угорщина (Дежьо Сентдьйордьї, 29 перемог), Ірландія (Брендан Фінукейн, 28 перемог), Італія (Терезіо Вітторіо Мартінолі, 22 перемоги), Польща (Станіслав Скальський, 18 перемог), Болгарія (Стоян Стоянов, 15 перемог), Китай (Лю Чжешен, 10 перемог). За свої подвиги Дмитро Глінка двічі був нагороджений “Золотою Зіркою” Героя Радянського Союзу – 21 квітня і 24 серпня 1943 року.

Після війни обоє братів закінчили Військово-повітряну академію у селищі Моніно під Москвою, продовжували службу у винищувальних авіачастинах, дослужилися до полковницьких погонів. Останні роки життя Борис Глінка віддав службі у Центрі підготовки космонавтів. Був начальником командного пункту управління космічними польотами, помічником начальника з льотної підготовки. Він помер 11 травня 1967-го.

Повітряні сили України. ВПФ УНР: Народження

Дмитро Глінка вийшов у запас, але неба не залишив. Одного разу він сказав: “Я міг би вийти на пенсію, збирати гриби, полювати, слухати улюблену музику, присвятити себе читанню книжок. Але жити без неба, жити без штурвала – не можу”. Тому й влаштувався працювати пілотом, а потім інструктором тренажера у цивільній авіації. Цю роботу він полишив тільки за лічені місяці до смерті. Дмитра Борисовича не стало 1 березня 1979-го. У Кривому Розі йому встановлено пам’ятник.

Петро Гнидо – український ас №4 Другої світової війни

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram