Шухевич і Бандера – “негероїчні” Герої України

Бандера і Шухевич. Я тут сьогодні був шокований. Як виявилось, у нас досі в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду про позбавлення Бандери та Шухевича звань Героїв України.

Те, що такі рішення за часів збіглого “Баті” були ухвалені, не секрет – скандал був вельми гучним. І те, що ті рішення тоді були ухвалені саме в Донецьку, теж не дивина. І те, що вони незаконні, теж, мабуть, не викликає сумнівів. Принаймні, у юристів. Втім, законність чи незаконність та юридичні аспекти цих рішень я обговорювати не буду. Це тема широкої дискусії у вузьких колах. Хоча й цікава.

Я про інше. І тут питання особисто до Президента. Ні, не біглого. До чинного. І до народних депутатів. І до очільників вищих судів України. Ви взагалі в курсі, що у вас робиться в державі? Ні, я розумію, що війна. І економіка не в найкращому стані. І що людей, в першу чергу, нагодувати треба. І це без жодного сарказму.

Але символи теж чогось варті, як на мене. А Бандера та Шухевич – наші символи. Поряд з синьо-жовтим прапором, тризубом і вишиванкою. Символи боротьби за Українську державу. За яку нині гинуть нові бандерівці на сході нашої країни. І взагалі – якби не було цих символів протягом другої половини двадцятого століття, якби вони не поклали свої голови тоді, коли не було держави, то чи була б вона, та держава, у нас зараз?

Втім, про Бандеру та Шухевича достатньо написано й без мене. І хтось може не поділяти моєї думки. Має право, до речі. Але цими іменами називаються вулиці та проспекти. І не лише в якихось “бандерівських” Львовах та Тернополях, як люблять говорити “запорєбріковці”.

Проспект Бандери і проспект Шухевича віднедавна є в Києві, столиці України. Звісно, питання щодо звання “Герой України” не є компетенцією Київради. Але чи не соромно вищим посадовцям держави їздити цими проспектами, знаючи, що ті, хто уособлює собою жертовність в ім’я України, позбавлені права на звання Героя тої держави, за котру вони померли?

Я далекий від “зрадофільства” і зовсім не хочу, аби комусь видалось, що я розганяю вже набридлу тему “неначасі”. Я поважаю українських президентів хоча б тому, що вони обрані народом. Але вдумаймося, спершу Петро Олексійович Порошенко, а тепер Володимир Олександрович Зеленський вручаючи Зірки Героя нашим хлопцям (багатьом – посмертно, як це не гірко звучить), не згадали (примружилися), що у нас є два Герої, незаслужено і підло позбавлені того звання тим і досі громадянином України, який і довів Україну до війни, а тепер переховується в країні, котра ту війну з нами веде.

Може, хтось таки “почухається” і відновить справедливість, Єрмак, Шмигаль, Наталуха… хто там ще крутіше за яйця по 17 гривень? З огляду хоча би на тих “героїв”, прізвища котрих гордо красуються в офіційному списку Героїв України. Не хочу нікого називати конкретно, але не полінуйтесь, продивіться його. Деякі персоналії вас дуже подивують, гарантую.

Цього дня, 5 березня 1950 року, в бою у передмісті Львова віддав своє життя за Україну Роман Осипович Шухевич.

Далі не має слів, одні матюки…

Фото: 5.ua

Степан Бандера. Мюнхенський атентат

Роман Шухевич. Життя варте гостросюжетного голлівудського фільму