Микола Мозговий. Одна з найпомітніших і водночас – найсуперечливіших постатей української естради.
Селянський син, який сягнув вершин українського шоу-бізнесу, але при цьому за натурою залишився селянином… Талановитий композитор, який створив знакові для свого часу пісенні твори, що чули та знають усі українці, при цьому, не ототожнюючи відомі пісні з їхнім автором…
“Найкасовіший” співак свого часу, який свідомо дратував та викликав заздрість у своїх колег по цеху “захмарними” гонорарами, і який принципово полишив пісенну кар’єру, коли почав “здавати” голос. Людина, яка мала небагато друзів, але з легкістю знаходила собі ворогів.
Так, саме ворогів! Бо кожне зневажливе, або просто критичне слово щодо колеги по шоу-бізнесу сприймалося не інакше як ворожий випад! А Мозговий зовсім не стримував себе, публічно роздаючи нищівні характеристики колегам – навіть тим, які значно переважали його у тогочасних шоу-бізнесових “рейтингах”. І не завжди – об’єктивно та справедливо…
А ще… А ще – бунтар! Справжній. Саме бунтар, який постав проти “священої корови” шоубізу 90-х: проти того, що тоді вважалося цілком природним – проти “фанери”! Тобто – проти засобу, що давав співаку (та іноді – навіть його “клону”) змогу давати неймовірну кількість концертів, безупинно роблячи касові збори. Засобу, котрий подовжував – всупереч природним законам часу – творче життя “зірок” естради майже до безсмертя.
Але… Все по порядку.
Микола Мозговий народився 1 вересня 1947 року в селі Сарнів на Хмельниччині. Мав дві вищі освіти: юридичну та вокальну. Кар’єру естрадного співака розпочав в івано-франківському вокально-інструментальному ансамблі “Беркут”. 1979-го та 1981-го Микола Мозговий брав участь у конкурсі виконавців пісень країн соціалістичної співдружності, що традиційно проходив у Ялті. Обидва рази він посідав друге місце.
Здобувши визнання, як співак, він вже був відомим композитором: 1978-го Софія Ротару заспівала його чи не найвідомішу пісню “Край, мій рідний край”. Відтоді Микола Мозговий став солістом Укрконцерту і почав виконувати лише власні пісні, серед яких були “Моя перша любов”, “Горянка”, “Вперше”, “Минає день”, “Зачаровані слова”, “Дві качелі”. Глибокий і красивий голос, колоритна українська зовнішність і, насамперед, чудові пісні – сприяли його популярності.
1986-го Мозговий став заслуженим артистом України, зібрав власний акомпануючий ансамбль “Вересень” і деякий час був “найкасовішим” естрадним співаком. І перший, хто на теренах колишнього СРСР, мав таку професійну «розкіш», як – сольний концерт. Бо небагато хто з тодішніх артистів міг співати для публіки дві години.
У 90-х роках минулого століття Микола Мозговий призупинив концертну діяльність і зосередився на бізнесово-організаційній роботі: керував фондом імені Володимира Івасюка, став засновником пісенних фестивалів “Море друзів” у Ялті та імені Івасюка – у Чернівцях. Також у цей час Мозговий організував власну студію звукозапису, яка згодом переросла у Державний театр пісні.
За рік до початку нового тисячоліття Микола Мозговий зосередився на педагогічній роботі в Інституті мистецтв при Національному педагогічному університеті імені Драгоманова, був професором, захистив дисертацію, отримавши звання кандидата наук мистецтвознавства. А з березня 2005-го – став генеральним директором і художнім керівником Національного палацу мистецтв “Україна”. Керував ним 5 років, аж до своєї передчасної смерті, і був там – на своєму місці. Втілив своє давнє бажання – бачити на головній сцені України більше справжніх українських артистів.
А повертаючись до згадки про нищівне і влучне композиторове слово і різкість оцінок (так 97-го багато галасу зчинило його відверте інтерв’ю в тодішній “жовтій пресі”), варто сказати, що час розставив все на свої місця.
Та правда, що колола очі, сприйнялась і забулася, а от єдине, в чому, на мій погляд, помилився композитор – це в тому, що колись сказав: “Як не кожна птаха долітає до середини Дніпра, так і не кожен співак може заспівати пісні Мозгового”. Дійсно, не кожен, але саме в останні роки – його пісні живуть новим життям. Їх охоче переспівують, і найчастіше – молодь. Вони звучать дивовижно, їм пасують найдивовижніші стилістичні «обгортки». І пісенна спадщина Миколи Мозгового, як природній алмаз, розсипається сяйвом яскравих діамантів в руках кожного вправного співочого майстра.
Юрій Рибчинський: Ой, летіли дикі гуси
Олександр Пономарьов: Він співає для Неї
Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]
