Горіховий Спас. Традиційне, дуже древнє та важливе українське свято, доба хліборобів. Це свято закінчення жнив, нового врожаю та пирогів із щойно змеленого борошна. Від того, чи вчасно зібрано збіжжя, залежав добробут родини.

"Третій Спас запитає у вас: чи жнивували,
чи в холодку пролежали"

Інша назва – Горіховий Спас – пов’язана із початком збирання горіхів, які до цієї пори якраз достигали.

Перший Спас - на воді стоять, 
Другий Спас - яблука їдять,
Третій Спас - на зелених горах полотна продають…

Здавалось би… А це тому, що на Третій Спас продавали домоткані полотна! По містах влаштовували ярмарки, бо вважалося, що торгівля в цей день буде особливо сприятливою.

Як і на Перший Спас, цього дня хазяї мали чистити криниці, а священики освячувати воду. Освячена вода з підземних джерел вважалася цілющою.

На Горіховий Спас закінчувався Успенський піст. Тому на святковий стіл ставили м’ясні та рибні страви. Втім, Третій Спас, як і Другий, вважається періодом заготівлі яблук. Тому яблука, мед та горіхи у великій кількості присутні на святковому столі.

Пречиста мішок яблук загубила,
а Спас ішов – мішок знайшов...

Мішки із яблуками та горіхами клали до погребів і на горища, де зберігалися продукти. Вважалося, що зібрані цієї пори яблука та горіхи найбільш поживні й придатні для зберігання. Яблука, зібрані на Спаса, не псувалися аж до зимових свят. Гостей ними частували на Різдво та на Василя.

Вважалося за ознаку хазяйновитості та працьовитості, якщо дівчина, наречена, до якої приходили колядники, дарувала хлопцям яблука. Кожен із них виголошував промову:

Спасибі рукам працьовитим,що вміли ростити,
Спасибі Пречистій силі,що в мішок натрусила,
І тобі, Спас, що вберіг нас!

У православній традиції Третій Спас це свято Перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного Образу Спасителя, що відбулося 29 серпня 944 року.

Перенесення Нерукотворного образу в Константинополь в 944 році. Мініатюра Мадридського Скилиця (XII-XIII століття) до хроніки Іоанна Скіоіці

Перекази свідчать, що за часів проповіді Спасителя у Палестині в сирійському місті Едесі правив цар Авгар. Хворий на проказу месопотамський цар дізнався про здатність Ісуса зцілювати від невиліковних хвороб. Не бачачи Спасителя, Авгар увірував у Нього як у Сина Божого і написав до нього листа із проханням прийти та зцілити його. З цим листом він послав до Ісуса свого художника Ананія. У листі цар кликав Христа до себе, аби той прийшов і вилікував його.

Ананій, прийшовши до Єрусалима, побачив там Ісуса Христа, оточеного народом. Він не міг підійти до нього через великий натовп людей, що слухали проповідь Спасителя. Тоді він став на високому камені і спробував здалеку написати образ Ісуса, але це йому не вдалося. Спаситель сам покликав його, умив перед ним своє обличчя, витер його полотном і віддав Ананію.

Авгарь отримує Нерукотворний Образ Ісуса Христа. Композиція зі стулки триптиха. Монастир Святої Катерини, Синай
Плат Вероніки, роботи Доменіко Фетті, 1620

І тоді всі побачили, що на полотні відобразився Божественний Образ Спасителя. Цей рушник Ананій приніс до Едеси. Авгар з благоговінням прийняв святиню і дістав від неї зцілення. Написавши на Нерукотворному Образі слова “Христе Боже, кожен, сподіваючись на Тебе, не посоромиться”, Авгар прикрасив його і помістив у ніші над міськими воротами.

У серпні 944 року імператор Костянтин Багрянородний (912–959) переніс Образ Божий до столиці Візантії, викупивши його перед тим у еміра, правителя міста.

Спас Нерукотворний
Нерукотворний образ Христа з клеймами історії Мандиліона на окладі. Візантія бл. 1362 р
Спас Нерукотворний
Нерукотворний образ Христа. Мандиліон у золотому окладі. Рим, Ватикан

1204 року, під час четвертого Хрестового походу, хрестоносці забрали із Константинополя Нерукотворний Образ Спасителя як військовий трофей. Корабель, на якому перебувала святиня, що її відправили до Риму, потонув у Мармуровому морі під час шторму. Відтоді реліквія вважається загубленою.

За іншими переказами, Нерукотворний Образ був переданий близько 1362 року до Генуї, де і зберігається у монастирі апостола Варфоломія.

Крім того, цього дня, 29 серпня, православні та греко-католики святкують Післясвято Успіння Пресвятої Богородиці. Основу свята Успіння, яке відзначають 28 серпня, творить священна традиція Східної Церкви.

Лавра та її святі

Рівноапостольна велика київська княгиня Ольга

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]