“Отже, він усе-таки є: німецький письменник, який володіє німецькою мовою; сучасний оповідач, що вміє розповідати; романіст, що не обтяжує нас спогляданням власного пупця; молодий автор, який не навіває нудьгу”.

Для того щоб патріарх німецької літературної критики Марсель Райх-Раніцьки (Marcel Reich-Ranicki) написав ці слова, потрібно було небагато: опублікувати роман Патріка Зюскінда “Запахи. Історія одного вбивці”. Це й відбулося 1985 року. Твір переклали 46-ма мовами, його видано тиражем у майже 15 мільйонів примірників.

До речі, оскільки німецькою мовою слово das Parfum – це, крім парфумів, ще й “дух, запах, аромат”, то в різних перекладах назва твору має варіанти. Українською завдяки праці перекладачки Ірини Фрідріх він з՚явився 1993 року у журналі Всесвіт (№ 11-12) під назвою “Запахи. Історія одного вбивці”. 2005 року з харківського видавництва “Фоліо” роман прийшов до читача, маючи на обкладинці “Парфуми: історія одного вбивці” (288 с.).

…Могутня сила може стати як творчою, так і руйнівною. Навіть знищувальною. Також і себе. З героєм Патріка Зюскінда відбулося останнє. Адже геніям у нашому світі непросто. Їх “альбіносність” часто стає причиною того, що світ сприймає таких людей вороже (хоча, поклавши руку на серце, треба погодитись: він сам докладає руку, щоб вирости генія-лиходія: мати Гренуя після народження відразу намагалася його вбити).

І за це світу доводиться розплачуватися. У романі такою платою стають життя найкрасивіших дівчат міста Граса. Саме вони давали вбивці-парфумеру Греную – людині з неймовірно сильним і тонким нюхом – потрібний запах. Щоб створити досконалий аромат, якому підкорився б увесь світ. Це стало його нав՚язливою ідеєю. Його дороговказом. А дорога до здійснення цієї мрії пролягла людськими життями та долями. Причому проклав її холодний і безжалісний бульдозер, що все змітає на своєму шляху.

Роман демонструє безмежні можливості художнього твору заволодіти людською психікою. Водночас він показує, що немає межі нашій уяві. Читаєш – і здається, що кімнатою починають гуляти запахи, – так майстерно вони описані. Втім, як і думки. Слово легко піддалося Зюскінду. У цьому – теж один із секретів шедевральності роману.

Простота й доступність мови (що не заважає їй бути багатою та образною) робить автора оповідачем, близьким до читача, а читання перетворює на цікаву прогулянку Францією XVIII століття. Тому роман не відпускає, затягуючи у свої чарівні сіті, тримає до останнього слова. А потім ти починаєш шкодувати, що ця фієста закінчилася. І бажання перегорнути сторінку, щоб пропустити нудне або нецікаве місце, не виникає жодного разу.

Дослідниця Л. Фіненко про твір пише: “Роман П. Зюскінда “Запахи. Історія одного вбивці” після свого виходу у світ у 1985 році довгий час був бестселером. Пояснюється це передусім тим, що автор цього неперевершеного твору талановито змалював нетривкий світ запахів, одночасно зобразивши володарем цього світу людину, яка є відчуженою від звичайного життя. Але не тільки це сприяло успіху книги німецького письменника. Визначальна роль у романі відведена містам, на території яких виявляє свою геніальність Жан-Батіст Гренуй.

Роль міста в становленні індивідуальності головного героя важко недооцінити. Гренуй народився в найогиднішому місці Парижа, в Парижі він зростав, був у Монпельє, жертвами його ставали переважно дівчата з Граса. Роман вражає довершеністю змалювання таємного життя міст. У Парижі, Монпельє, Грасі є речі, про існування яких здогадується лише одна людина – Жан-Батіст Гренуй. Він впливає на ці речі, створюючи своє особливе мистецтво. Але й міста впливають на нього, одночасно виховуючи великого митця і вбивцю.

Своє щастя головний персонаж знаходив у створенні парфумів кохання, за допомогою яких він хотів досягти влади над людьми. Але під кінець своєї подорожі містами Жан-Батіст зрозумів головне – щастя перебуває не в парфумах, а в знаходженні свого місця в житті. Але геній майже завжди народжується не у свій час”.

Фільм з такою ж назвою, як і книга, з՚явився в 2006. Через два роки була поставлена рок-опера “Парфумер”.

Афоризми: Якщо ти розгадав задум конкурента, перевага на твоєму боці; Немає такої людської фантазії, яку б реальність не перевершила граючи; Хто володіє запахом, той володіє серцями людей; Людський запах – завжди запах плоті, отже, запах гріха; Нікого не можна зобов՚язати понад його можливості.

Ілюстрація: Вид на Кладовище Невинних, приблизно 1550 рік. Гравюра роботи Хоффбауэра (поряд з цим кладовищем з’являється на світ герой герой роману Патріка Зюскінда Жан-Батист Гренуй)

Про літературу від Васильченка:

Міська казка для дорослих
Постійно стаєш новим Гераклом…
Чудова гімнастика для розуму
Одвічна чарівливість детективу І
Одвічна чарівливість детективу ІІ
І Сторінками світових шедеврів
ІІ Сторінками світових шедеврів
ІІІ Сторінками світових шедеврів
ІV Сторінками світових шедеврів
Сторінками світових шедеврів
VI Сторінками світових шедеврів
VII Сторінками світових шедеврів
VIII Сторінками світових шедеврів
IX Сторінками світових шедеврів
Рукописи горять. Але постають із попелу
Аромат жаху, або Неможливо бути богом

Гонитва за жовтим дияволом, або шлях у нікуди

Дивимося серцем. Відповідаємо за тих, кого приручили

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]