Один зі старовинних провулків нашої столиці – Георгіївський. Він розташований в історичному центрі Києва, так званому Старому місті. Це саме той провулок, який містяни та гості столиці знають завдяки брамі Заборовського, пам’ятнику “Захисникам кордонів Вітчизни всіх поколінь” (на перетині з Рейтарською і Золотоворітською вулицями) та фігурі з мультфільму “Їжачок у тумані” Костянтина Скретуцького – оздоблювача Пейзажної алеї. Проте історія цього провулку сягає глибин сивої давнини, аж до часів Русі. Сама назва провулку походить від церкви, яка колись тут стояла – Георгіївський храм.
Юріїв день осінній (Осінній Юрій, Холодний Юрій) припадає на 26 листопада (9 грудня). На думку деяких істориків святкування цього дня встановив київський князь Ярослав Мудрий у ХІ столітті. Дата була присвячена освяченню Георгіївського храму, спорудженому у 1051-1054 роках у Києві.
Як повідомляє “Повість врем’яних літ”, 1037 року великий князь Ярослав Мудрий звів у Києві Софійський собор (насправді він продовжив роботу батька – Володимира Великого, який і заклав собор), монастир Святої Ірини і монастир Георгія Побідоносця (Переможця). Таку присвяту князь дав тому, що його хрестильним ім’ям було Георгій-Юрій. Приблизно тоді ж було засновано й міста Юр’єв на Росі (нині Біла Церква) і Юр’єв у Чудській земі (нині Тарту, Естонія).
Перший кам’яний Георгіївський храм було завершено на початку 1050-х років, і простояв він менше двох століть. Відомо, що ченцем тут був один із останніх синів Володимира Великого – колишній псковський князь Судислав Володимирович, який помер 1063 року і тут же був похований. 1240 року храм зруйнували монголи хана Батия, коли захопили й спустошили Київ. Понад чотириста років храм перебував у руїнах, аж поки в 1674-му московський воєвода Юрій Трубєцькой наказав звести на цьому місці дерев’яну церкву.
Минуло ще сім десятиліть – у 1744-1752 роках дерев’яну споруду замінили на нову кам’яну Георгіївську церкву в стилі бароко. Вона стояла на фундаментах стародавнього храму, впритул до стін Софійського монастиря (на південь від нього). Учасницею закладання церкви стала російська імператриця Єлизавета Петрівна, що саме в середині XVIII століття на нетривалий період відновила гетьманство в Україні на чолі з Кирилом Розумовським.
Спочатку нова Георгіївська церква мала риси української козацької барокової архітектури, з іконостасом у стилі рококо. Це був тридільний храм, увінчаний дерев’яним восьмигранним барабаном із банею. Але 1884 року його перебудували в модному тоді псевдовізантійському стилі за проєктом відомого київського архітектора Володимира Ніколаєва. Розписи всередині виконав художник Іван Їжакевич, використовуючи українські народні мотиви.
Біля Георгіївської церкви ще з XVII століття виникла традиція ховати іноземців, протестантського і католицького віросповідання. 1816 року в ній поховали господаря Молдови та Валахії Костянтина Іпсіланті, який боровся проти панування Османської імперії та емігрував під захист імперії Російської. Скульптор Степан Піменов-старший виготовив мармуровий надгробок, що стояв у притворі церкви. У XX столітті його перенесли до Успенського собору Києво-Печерської лаври, де він і згинув разом із собором у листопаді 1941-го. Тільки вже за незалежності України, в 1997-му, його відновили за фінансового сприяння грецької сторони.
Зі встановленням сталінського тоталітарного режиму Георгіївська церква, як і десятки інших київських храмів, була знищена. 6 вересня 1931 року її закрили, а приміщення передали Спілці войовничих безбожників. Та вже 1934 року Георгіївську церкву зруйнували. Частина фундаментів опинилася під новозбудованим житловим будинком Київського військового округу (вулиця Рейтарська, 3/2, архітектор Йосип Каракіс). У 1930-х і 1970-х залишки фундаментів досліджували археологи.
Георгіївський храм з майже тисячолітньою історією, де знайшли вічний спочинок рідний син Володимира Святого – Судислав і господар Молдови та Валахії Костянтин Іпсіланті очевидно має бути відродженим. Храм на честь святого Юрія Змієборця – Переможця та Оборонця має знову постати в Києві.
Київські Липки. Церква у Маріїнському парку
Ірининська церква: таємниця забутої пам’ятки
Трьохсвятительська церква. Забутий київський храм
Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]
