Їжа vs їда vs страва vs блюдо. Здобувач vs пошуковач. Прибор vs прилад. Примірник vs екземпляр. Сьогодні наше розслідування спрямує прискіпливий погляд на розмежування значень до певної міри близьких слів, у значеннях (а відповідно – і у використанні) яких можна заплутатися.
Примірник vs екземпляр
Слова примірник та екземпляр, як зазначає Є. Чак, наділені однаковим значенням, проте найчастіше поєднуються з різними словами. Вона подає такі значення для примірника: 1) “одна штука з тиражу друкованих видань”; 2) “оригінал або одна з копій матеріалу, надрукованого на машинці” (зрозуміло, що нині говоримо про друк на принтері); 3) “рукописний оригінал або копія якогось твору (в будь-якому жанрі) чи документа”; 4) “одна штука з тиражу репродукцій творів образотворчого мистецтва, виконаних літографським чи іншим машинним способом”.
Однак, пише дослідниця, “коли йдеться про копії твору образотворчого мистецтва, виконані не промисловим способом, а вручну, слово примірник вживати не варто. Частіше в такому разі говорять про репродукцію (картини чи скульптури), оскільки повної ідентичності між копіями не буде, а слово “примірник” ми вживаємо тоді, коли певний зразок цілком тотожний з іншими. Наприклад: “Молодий художник зробив дві репродукції з картини Миколи Пимоненка “Рекрути”: одну з них (або одну репродукцію) він подарував братові” (а не “один примірник він подарував братові”)”.
Є. Чак вважає, що вживання слова екземпляр замість слова примірник, коли йдеться про якусь частину тиражу, не є фактичною помилкою, адже примірник – це калька (копія) зі слова екземпляр, (лат. exemplar – “зразок”). Однак стилістично таку заміну робити небажано. А от заміна навпаки – то вже точно помилка, адже за словом екземпляр закріплені такі значення: “тварина або рослина як окремий представник якого-небудь виду, розряду, якої-небудь породи і т. ін.” та (переносне) “про людину як представника групи людей з певними властивостями, рисами (дуже часто негативними)”. Зрозуміло, що з цими значеннями слово “примірник” уживатися не може (бо не має їх).
Якщо мова заходить про “рідкісний, єдиний екземпляр чого-небудь”, тоді вживають слово унікум. У переносному значенні так кажуть про незвичайну в якомусь сенсі людину.
Отже: один із тотожних зразків друкованої продукції, одна з копій рукописного твору – це примірник; досліджуваний чи експонований представник флори / фавни – екземпляр.
Один із інтернетових ресурсів рекомендує не зловживати запозиченими словами, пропонуючи замінити іменник екземпляр, (якщо йдеться про друковане видання), власне українським примірник:
| НЕ РЕКОМЕНДОВАНО | РЕКОМЕНДОВАНО |
| Один екземпляр газети зберігається в бібліотеці університету. | Один примірник газети зберігається в бібліотеці університету. |
Прибор vs прилад
Російському слову “прибор” у нашій мові відповідає два. Через це, ймовірно, і може відбуватися плутанина з їхнім використанням. Отже, перше з них – прилад. Ним (а не словом прибор) називають: “1. Спеціальний пристрій, призначений для певної мети (вимірювання чого-небудь, управління чимсь, контролю, спостереження за чим-небудь тощо). // Механічне пристосування, пристрій. 2. Інструмент, предмет, який використовується при виконанні певної дії. // Предмет, що входить до складу якогось устаткування, спорядження. 3. збірн. Сукупність відповідних інструментів, предметів, необхідних для виконання певної роботи”. Тим часом “комплект, набір предметів для певного використання”, а також “комплект, набір предметів, який ставиться для їди й пиття одній людині” має назву прибор (а не, звісно, прилад).
Погляньмо на ці слова в реченнях: “ПАТ “Львівобленерго” пропонує споживачам встановлювати багатофункціональні прилади обліку електроенергії” / “П՚ятеро підлітків в Івано-Франківську створили новітній прилад моніторингу якості повітря” / “Столовими приборами вважається велика кількість посудного приладдя, хоча найбільш затребуваними, які винайдені на зорі виникнення цивілізації, є класичні ложки, виделки і ножі”.
Їжа vs їда vs страва vs блюдо
Тут без компаса чи навігатора точно важко розібратися. Чи ні? Навіть якщо й так (у чому сумніваюся), все одно погляньмо на значення цих, здавалося б, близьких слів. Їжа – це “те, що їдять і п՚ють; харчі”. Сталою конструкцією груба їжа називають просту, важку для перетравлення їжу. У рідкісних випадках у розмовному мовленні, як каже словник, слово “їжа” дорівнює слову їда, що називає дію за значенням їсти (коли воно позначає процес споживання їжі) – хоч я й не розумію потреби в цьому. Але – то мої проблеми. Ну і щоб зовсім нас заплутати, словник вирішив слово “їда” подібно до слова “їжа” зробити його розмовним рідковживаним замінником (“те саме, що їжа 1”).
Далі – до справи, точніше, – до страви. Словом страва називаються “1. Приготовлені для їди продукти харчування. 2. Те, що їдять, вживають для харчування; їжа, харчі”. А на десерт – блюдо (“широка посудина, в яку кладеться або насипається страва”). Зрозуміли, що таке “блюдо”? Тому мені дивно і страшно чути, що хтось з՚їв “смачне блюдо”. Отже, їжу-страву (об՚єкт) кладуть для їди (процес) на блюдо (місце, локація). Не сплутайте, бо, не доведи Господи, лихо яке станеться.
А ось так ці слова поводяться в контекстах: “Рятуватися від спеки допоможуть правильна їжа і пиття” / “Сніданок віддай ворогові! Чи впливає уранішня їда на швидкість схуднення?” / “За допомогою експертної комісії були визначені найкращі страви та заклади “Слобожанських смаків” / “Настінні тарілки і блюда створять затишок в оселі, їхня декоративність і виразність пов’язана з розписом великим рослинним орнаментом”.
Здобувач vs пошуковач
Науковці використовують обидва згаданих слова. Яке краще? Спробуємо застосувати словотвірну логіку. Беремо титул дисертації, на якому (як і на титулі автореферату) читаємо: “Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата (доктора…)”. Отже, йдеться про “здобуття”, а не “пошукання” чи “пошукування” (бо й на “пошукувача” є непоганий шанс натрапити). А – відповідно – той, хто захищає дисертацію, хто? За логікою – здобувач, бо науковий ступінь він здобуває.
Водночас не слід випускати з уваги вислів науковий ступінь. Запам՚ятаймо: слово “ступінь” належить до чоловічого, а не жіночого роду – на це вказує форма прикметника. Також часто вживають конструкцію “вчений ступінь”, що теж неправильна, бо дисертація – це наукова робота, а здобувач ступеня – науковець. І щоб уже поставити всі крапки над “і” щодо назв звань, наведемо цитату: “В Україні присуджують наукові ступені – кандидата і доктора наук. Вчені звання доцента (по кафедрі), професора (по кафедрі, за спеціальністю) та старшого наукового співробітника (за спеціальністю) – присвоюють за рішенням вченої ради Міністерством освіти і науки України”.
Отже: кандидат і доктор наук – це наукові ступені, а доцент, професор та старший науковий співробітник – вчені звання. Тому: коли почуєте “доцент історичних наук” – не вірте. Це – нісенітниця. До речі, і в науковій мові можемо натрапити на “мокру воду” (сиріч плеоназм/зайвослів՚я). Ідеться про “дисертаційне дослідження”. Судіть самі: прикметник дисертаційний походить від іменника дисертація. Сама ж дисертація – це “наукова робота, яку захищають на вченій раді наукової установи для здобуття наукового ступеня”. А що таке “наукова робота”? Правильно – дослідження. А що про нього каже словник? Що це – “наукова праця, в якій досліджується яке-небудь питання”. От і виходить “дослідницьке дослідження” або “науковоробітна наукова робота”.
Після вдалого захисту здобувачеві присуджують (а не присвоюють) відповідний науковий ступінь. На захисті зачитують відгуки (саме це слово точніше/правильніше з погляду словотвірної логіки нашої мови, а не “відзив”) про автореферат, що надійшли на адресу (а не “в адрес”) спеціалізованої вченої ради. А за результатами публічного захисту роблять висновок: “автор дисертації заслуговує наукового ступеня” або “заслуговує присудження наукового ступеня”. І де тут місце для “пошуковувача/пошукувача/пошукача”? Пошукували ми з вами, пошукували, – і не знайшли.
А тепер повернімося до заголовку: “І блюдо на десерт”. Побачили, що написана нісенітниця? Чи ви це збагнули одразу? Ну, зізнавайтеся. Тут же всі свої. Якщо так – мої вам “респект і уважуха”.
Фото: Pixabay
Драгоман. Від свічада до айдентики
Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]
