Іван Їжакевич – український художник, який прославився своїми роботами в книжковій ілюстрації та журнальній графіці, а також станковому живописі. Він писав портрети, історичні полотна та пейзажі, оздоблював церкви й створював ікони. З успіхом працював над настінними розписами. Нині його роботи прикрашають зали багатьох музеїв України. Творчість Їжакевича – це ціла епоха в українському мистецтві.
Народився Іван Сидорович 18 січня 1864-го у Вишнопілі (нині Тальнівський район, Черкаська область) у родині бідних селян. Злидні настільки обсіли сім’ю, що хлопчик навіть не мріяв про школу, самостійно вивчився писати та опанував абетку. Єдине, що тішило душу – казки, народні пісні про козаків та слова Кобзаря, які передавалися в народі з уст в уста. Коли Іванові виповнилося 12, дядько зглянувся на небожа й прилаштував його служкою до архієрея у Братському монастирі. Невдовзі здібного хлопчину відправили до іконописної школи в Києво-Печерській Лаврі. Витримавши іспит, хлопець вступив до рисувального класу й провчився там шість років.
Завдяки своєму таланту по завершенню школи продовжив навчання у майстерні Олександра Мурашка. Та на навчання потрібні були гроші, тому за протекцією видатного художника, Іван Їжакевич став репетитором початкових класів, до нього цю посаду обіймав Микола Пимоненко, який саме подався до Петербурга.
Того ж року педагоги та учні школи Мурашка стали до реставрації старовинних фресок Кирилівського монастиря, Їжакевич також брав у цьому участь.
Невдовзі керівництво школи підготувало Івана до вступу в Петербурзьку Академію мистецтв. Талановитий хлопець був одразу зарахований на другий курс.
Навчання було успішним – Їжакевича хвалили за домашні роботи, а потім нагородили малою срібною медаллю. Єдине, що затьмарювало – катастрофічне безгрошів’я. Іван Їжакевич неодноразово писав звернення до попечителів навчального закладу, щоби його перевели на безкоштовне навчання, підробляв оздоблювачем у журналі. Коли йому відмовили у проханні безкоштовного навчання, довелося покинути академію. Ілюстрування журналу це все, що залишилося. Співпраця з періодикою принесла перше визнання художникові. Він зображував сцени українського побуту, біблійні та історичні мотиви тощо.
У 1890 роках Їжакевич подорожує Україною, замальовує пейзажі, опановує техніку гризайлю – у два кольори. Професійність художника поступово зростає, у нього з’являється власний стиль. Найближчою темою на всі роки для Івана було зображення українських селян, їхній побут, традиції, славне історичне минуле. А ще – Шевченко. Художник захоплюється Кобзарем, ілюструє його вірші та поеми, понад 200 робіт було присвячено Тарасові.
У 1895-му Їжакевич отримав від Петербурзької Імператорської Академії мистецтв свідоцтво на право викладати малювання в навчальних закладах. Невдовзі Іван став викладачем Лаврської школи, на цю посаду він був запрошений Комітетом із охорони пам’ятників старовини(нині Лаврські іконописні майстерні мають ім’я Івана Їжакевича).
У Києві Іван Сидорович розписав Трапезну та Всіхсвятську церкву Лаври, церкву святого Георгія на місці Берестецької битви. Окрім того, Їжакевич пише київські пейзажі, які в 1913 році були впорядковані в альбом кольорових листівок.
У 1917-му працював художником у клубі Куренівського шкіряного заводу, викладав малювання в школі, оздоблював шкільні підручники та хрестоматії.
За два роки разом із однодумцями Їжакевич створив Перший Професійний Союз художників Києва. А в середині 1920 років він став членом Асоціації Художників Червоної України (АХЧУ). У той період було створено чимало робіт, які прикрашали музеї Києва, Харкова, Дніпропетровська та Чернігова.
У 1936-му художник поринув у світ книжкової ілюстрації. Оздобив твори Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Тараса Шевченка (до 125-річчя Кобзаря він підготував понад 30 яскравих робіт, які стали хрестоматійними).
У період німецько-радянської війни Їжакевич жив у Києві та працював над оздобленням книжок українських поетів та письменників.
Іван Сидорович був двічі одружений. Першою дружиною стала Аграфена Яковлева, з якою він познайомився ще під час навчання у Петербурзі. У них народився син Олександр. Коли хлопцеві виповнилося 16, він вкоротив собі віку. У Києві Їжакевич одружився з Марією Івановою. У цьому шлюбі також народився син, якого нарекли Михайлом, у майбутньому він стане композитором. Марія ж загинула під колесами трамваю в 1940 році. Двічі овдовілий художник більше шлюбів не мав.
Помер Іван Сидорович Їжакевич 19 січня 1962, наступного дня після свого 98-річчя. Похований на Байковому кладовищі в Києві. Художник залишив по собі понад 20 тисяч картин й ілюстрацій, а ще розписав кілька церков і створив ікони більш ніж для 20 храмів.
Анатолій Шапіро – Герой України, який визволяв Аушвіц
Надія Сомко – славетна художниця із Конотопа, яка підкорила Рейгана
Сподобався матеріал? Підтримай Український інтерес. І на оновленій землі врага не буде! Слава Україні! Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]
