Костянтин Михальчук – видатний мовознавець, етнограф, член київської Старої громади, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові та Українського Наукового Товариства в Києві. Основоположник української діалектології. Автор низки праць із мовознавства (історичної фонетики та морфології, генезису української мови тощо). Із його ім’ям тісно пов’язаний яскравий період в історії українського відродження.

Костянтин Михальчук

Народився Костянтин Петрович Михальчук в селі Зозулинці на Вінниччині 2 січня 1841 року. У 18 вступив до Київського університету. Разом із Рильським працював в українськомовній недільній школі та був затятим хлопоманом. Коли освітній заклад ліквідували – його очільникам прийшлося не солодко. Зокрема Костянтина через політичну неблагонадійність виключили з університету.

Із 1867 року й до кінця життя працював бухгалтером на Київському пивоварному заводі. Але ця праця не заважала Костянтину займатися дослідницькою діяльність в царині мовознавства та співпрацювати із Південно-Західним відділом Російського географічного товариства та Петербурзькою Академією Наук.

Михальчук разом із товаришем Павлом Чубинським уклав мапу українських діалектів. У ній описав поділ говору на два періоди – давній та сучасний. Ця праця має назву “Наріччя, піднаріччя і говори південної Росії у зв’язку з наріччями Галичини”, яка побачила світ у 1872 році. Цей опус містить матеріяли, що були зібрані з 59 населених пунктів у різних куточках України. Дослідження Костя Михальчука заклало основи української діалектології. Він зумів виокремити три основні групи говорів української мови – українську (південно-східну), поліську (північну) і червоноруську (південно-західну). Цю класифікацію в цілому підтримують і сучасні вчені.

У 1872 році знову ж у співавторстві з Чубинським, написав ще одне дослідження “Поляки Південно-західного краю”. В опусі розміщено словничок на 508 слів подільських говорів української мови, що ввійшли до лексичного вжитку польськомовного населення України.

Костянтин Михальчук

Окрім цього вчений одним із перших взяв участь в укладанні “Програми до збирання діалектичних одмін української мови”. В 1909 році цю працю опублікували українською мовою в співавторстві з Євгеном Тимченком, а наступного року російською в співавторстві з Агатангелом Кримським.

Як публіцист у своїх статтях виступав на захисті української мови та культури, один із його дописів на шпальті газети “Діло” називався “Чого хочуть від нас росіяни”.

У квітні 1873-го Костянтин Михальчук оселився в будинку головної контори Товариства Київського пивоварного заводу, що на Кирилівській вулиці, 41. У цьому домі проходили зібрання Старої Громади – організація української інтелігенції у Києві, яка займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю. Київська Стара Громада, за свідченням жандармських документів, являла собою “штаб української партії”, “кістяк українофільського руху”. На гостини до Михальчука заїжджали: Володимир Антонович, Дмитро Дорошенко, Михайло Драгоманов, Павло Житецький, Орест Левицький, Микола Лисенко, Володимир Науменко, Іван Огієнко, Олександр Русов, Іван Стешенко, Єлисей Трегубов, Олександр Черняхівський, Павло Чубинський.

Костянтин Михальчук
Будинок на вул. Кирилівскій, 41 у Києві, в якому мешкав Кость Михальчук. Фото:Олекса-Київ
Пам’ятна дошка Михальчуку в Житомирі. Фото: Texnik/CC BY-SA 4.0

Наукова спадщина Михальчука – 12 робіт, дві з яких були опубліковані вже по смерті лінгвіста в “Українському діялектологічному збірнику”. Частина ж його опусів більше нагадує публіцистику в обороні прав української мови й культури, де наукова аргументація подана здебільшого не в основному тексті статті, а в підрядкових примітках.

20 квітня 1914 Михальчук помер. Поховали Костянтина Петровича на Щекавицькому кладовищі (ще у 1900 році Міська управа ухвалила закрити кладовище, то поодинокі поховання тривали до 1928 року). Закритий цвинтар руйнувався, його частину було пізніше зайнято військовим об’єктом, тому нині могила лінгвіста втрачена.

Один із найкультурніших і найбільш європеїзованих діячів пера в донеоклясичний період Андрій Ніковський писав некроло для Михальчука:

“Так і помер Кость Михальчук, використавши за своє довге життя хіба що одну десяту частину своєї колосальної ерудиції та не виявивши у всій широті свого глибокого лінгвістичного таланту. Таким чином, поховали ми <…> кращого нашого теперішнього лінгвіста, неоціненного і маловідомого за життя, автора небагатьох і неімпозантних своїми розмірами розвідок, але все таки заслуженого в історії украінсзвавства лінгвіста, діалектолога, що своїми працями заклав міцні підвалини наукового досліду і класифікації української мови”.

Володимир Симиренко – обірване життя нащадка славетного роду

Микола Стражеско. Хай же ніколи не заросте стежка до його могили!

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]