Сьогодні, 2 січня, свій день народження святкує легендарний український футболіст, ексголкіпер київського “Динамо” та національної збірної нашої країни – Олександр Шовковський.
Олександр Володимирович, або, як називають його футбольні вболівальники, “СаШо”, народився 2 січня 1975-го в Києві. Навчався у столичній 170-й школі на Оболоні (вулиця Північна, 8). У семирічному віці почав займатися футболом. Першою командою була “Чайка”. Першим тренером – Григорій Матвієнко. Через рік потрапив до дитячо-юнацької спортивної школи “Динамо”, де його тренером став відомий форвард 1950-1960-х років Анатолій Крощенко. Саме він розгледів у хлопчикові талант воротаря, хоча Сашко спочатку хотів бути польовим гравцем.
“Я навіть пам’ятаю діалог, який відбувся у мене з тренером перед першим “серйозним” матчем. Він: “Шовковський, гратимеш на воротах”. Я: “Не буду!” Він: “Будеш!” Я: “Не буду!” Він: “Якщо станеш у ворота, одягнеш капітанську пов’язку”. Такий аргумент мене переконав: “Згоден!”
Олександр Шовковський – рідкісний в новітні часи приклад футболіста, який практично всю свою кар’єру, від дитячих команд до завершення виступив на дорослому рівні, провів в одному клубі. І цим клубом було київське “Динамо”. Із 1983-го до 2016-го – 33 роки – він провів у “динамівських” структурах, заслуживши величезний авторитет і любов фанів та простих шанувальників футболу. Єдиний випадок, коли він опинився у лавах іншого клубу, стався навесні 1993-го. Тоді Олександра віддали в оренду до іншої столичної команди, ВС “Оріяна” (“ЦСКА”). За неї він зіграв тільки два матчі, після чого повернувся до рідного “Динамо”.
На професійному рівні Олександр дебютував 1 серпня 1992-го за “Динамо-3” в кубковому матчі з чернігівською “Десною”. Шлях від третьої до головної команди “Динамо” зайняв півтора року. Уже 6 березня 1994-го Шовковський вперше вийшов за “Динамо” на гру вищої ліги чемпіонату України (проти кременчуцького “Кременя”, 1:1). У 19-річному віці йому вдалося закріпитися в основному складі киян, дебютувати в єврокубках (10 серпня 1994-го проти данського “Сількеборга”, 0:0) та в національній збірній України з футболу (13 листопада 1994-го у відборі на Євро-1996 в матчі проти збірної Естонії, 3:0).
Але сходження до вершин вітчизняного футболу для Шовковського почалося з повернення до “Динамо” головного тренера – легендарного Валерія Лобановського в 1997-му. Саме відтоді “СаШо” став беззаперечним № 1 і в “Динамо”, і в збірній України. “Динамівці” тоді щороку вигравали чемпіонат України, у Лізі Чемпіонів доходили до чвертьфіналу (протистояння з туринським “Ювентусом” у березні 1998-го) і півфіналу (з мюнхенською “Баварією” в квітні 1999-го), громили “Барселону”, перемагали мадридський “Реал”, лондонський “Арсенал” і леверкузенський “Баєр”. Збірна України вибивала з відбору на Євро-2000 Росію (3:2, 1:1), грала в “суху” нічию з майбутніми чемпіонами континенту французами (0:0, 0:0). У всіх цих успіхах колосальну роль відігравав надійний захист голкіпера Шовковського.
Звичайно, в кар’єрі Олександра, як і будь-кого з воротарів, траплялися й прикрі помилки, про які вболівальники згадують протягом десятиліть. Наприклад, 13 листопада 1999-го, епізод у матчі плей-офф відбору на Євро-2000 Словенія – Україна, коли Шовковський вийшов далеко вбік із воріт і вибив м’яч точно на ногу словенському півзахисникові Миленко Ачимовичу, який після цього забив у порожні ворота майже з центра поля. У підсумку, українці поступилися словенцям і не потрапили на Євро. То була наша друга невдача у плей-офф відборів на великі турніри, а всього їх буде п’ять поспіль, аж поки наші футболісти зрештою не зламають цю прикру тенденцію в листопаді 2015-го – іронія долі – в протистоянні зі збірною тієї ж таки Словенії.
Шовковський був основним голкіпером на поки що єдиному чемпіонаті світу для нашої збірної – 2006 року в Німеччині. Тоді головна команда країни досягла наразі найвищого результату, дійшовши до чвертьфіналу, а “СаШо” вніс своє ім’я в аннали світового футболу, коли відстояв “на нуль” в серії післяматчевих одинадцятиметрових ударів 1/8 фіналу проти збірної Швейцарії. Українці виграли ту серію з рахунком 3:0.
Травми – невід’ємна частина життя кожного футболіста – часто надовго залишали Олександра без гри, але він щоразу знаходив у собі сили, вигравав конкуренцію за місце у складі й повертався на поле як “номер 1”. На превеликий жаль, травма плеча, отримана в матчі чемпіонату з луцькою “Волинню”, позбавила Шовковського можливості взяти участь в домашньому Євро-2012, після чого він завершив кар’єру в збірній України. А свої останні матчі за київське “Динамо” Олександр провів у вересні 2016-го. На той час йому вже минав 42-й рік, що для професійного футболіста вважається дуже поважним віком.
Олександр Шовковський – 14-разовий чемпіон України, 11-разовий володар Кубка України, 6-разовий володар Суперкубка України з футболу. Півфіналіст Ліги Чемпіонів (1998/1999) і Кубка УЄФА (2008/2009), чвертьфіналіст чемпіонату світу 2006 року. Абсолютний рекордсмен за кількістю матчів у чемпіонаті України – 426. За національну збірну України провів 92 матчі, наразі це шостий показник в історії команди.
Але не тільки футболом живе Олександр Шовковський. Він закінчив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2018 року опублікував свою першу книгу під назвою “Все в моїх руках”. У вересні того ж року став помічником головного тренера збірної України, свого давнього колеги Андрія Шевченка. Під керівництвом Шевченка і Шовковського наша збірна досягла успіхів – виграла свою групу в турнірі Ліги Націй УЄФА і пробилася до основної сітки чемпіонату Європи з футболу 2020 року. Перший (до 6 грудня 2022 — єдиний) воротар, який на чемпіонатах світу з футболу не пропустив жодного м’яча в серії післяматчевих пенальті. Нині — помічник головного тренера збірної України.
Фото: dynamo.kiev
Террі Савчук – українська легенда НХЛ
Тадей Рильський: Я помру, а Україна зостанеться
Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]
