Святослав Караванський – український поет, журналіст, член Організації українських націоналістів, дисидент, який третину свого довгого життя був в’язнем радянського тоталітарного режиму. Але тяжкі випробування не зламали ні його дух, ні його тіло. Він продовжував боротися за незалежність України до самого розпаду СРСР і став одним із тих, хто наблизив цей час.

Святослав Йосипович Караванський з’явився на світ 24 грудня 1920 року. Його мала батьківщина – Одещина. Походив із родини інженера. Тому спочатку спробував піти батьковою стежиною, вступив до Одеського індустріального інституту (нині Одеський національний політехнічний університет). Але література, поезія, мовознавство вабили юнака, тож заочно він влаштувався до інституту іноземних мов. Остаточно збагнувши, що технічна освіта – це “не його”, Караванський зважився на серйозний крок – у 1940 році він добровольцем вступив до лав Червоної Армії, сподіваючись після звільнення в запас безперешкодно вступити на філологічний факультет Одеського університету.

Але в червні 1941 року нацистська Німеччина напала на Радянський Союз. Уже в одному з перших боїв у липні на теренах Білорусі військова частина, де служив Святослав, потрапила в оточення. Далі повідомлення різняться: за однією версією, Караванський опинився в полоні, але був невдовзі звільнений, як це нерідко бувало з радянськими полоненими на початковому етапі німецько-радянської війни. За іншою версією, він зумів уникнути полону й повернувся до Одеси, коли її вже окупували румунські й німецькі війська. У будь-якому разі, до Червоної Армії Караванський більше не повертався.

Натомість, він вступив до лав Організації українських націоналістів Степана Бандери. За свою начитаність та обізнаність в художній літературі, отримав псевдонім “Бальзак”. Під час румунської окупації (Одеса входила до зони “Трансністрія”) здобував вищу освіту в університеті, займався справами книгарні та українського театру. Але після повернення більшовицької влади був заарештований і засуджений до 25 років позбавлення волі в таборах. Далі були Печора, Мордовія, Колима. Саме там, у нелюдських умовах перебування й каторжної праці, Караванський розпочав роботу над працею свого життя – “Словником українських рим”, в якому вдалося зібрати до 60 тисяч пар слів.

У 1960 році, коли настала хрущовська “відлига”, термін ув’язнення Караванського скоротили вдвоє, і він вийшов на свободу за амністією. Повернувся до рідної Одеси, знову (щоправда, заочно) вступив на навчання на філологічний факультет університету.

Святослав і Ніна Караванські (Ніна Строката), 1980

Але і з третьої спроби отримати вищу освіту не вдається. На заваді стала дисидентська діяльність Святослава. Він друкувався у самвидаві, відкрито виступав із різними ініціативами на захист рідної мови та культури: запровадити дублювання кінофільмів українською, відзначити на державному рівні 120-річчя від дня народження і 50-річчя від дня смерті композитора Миколи Лисенка, поширювати україномовні видання на Кубані задля запобігання зросійщення місцевих українців. Терпець можновладців урвався, коли їм до рук потрапила самвидавна стаття Караванського під назвою “Про одну політичну помилку”. У ній він піддав нищівній критиці мовний закон, який призводив до зросійщення вищої освіти в Україні. 1965-го Караванський потрапив за ґрати вдруге – цього разу на 14 років. Заарештували і його дружину Ніну Строкату, яка допомагала чоловікові в дисидентській діяльності.

Кілька разів Святослав Караванський оголошував голодування, був за крок від смерті. Про цей час він згадував:

“Я багато голодував у таборах, бувало й по місяцю. Лишалася шкіра й кості. А тоді наростало нове тіло, нові клітини. Коли прийшла старість, ці молоді клітини не хочуть вмирати і не дають вмирати й старшим клітинам. Тому й живу і, мабуть, ще буду жити”.

В ув’язненні Караванський збирав свідчення про один із найбільших злочинів радянського режиму – розстріл полонених польських офіцерів у Катинському лісі під Смоленськом. Як відомо, Радянський Союз не визнавав цей злочин за собою, перекладаючи відповідальність на нацистську Німеччину. Тільки в 1990 році Михайло Горбачов під тиском оприлюднених неспростовних доказів був змушений визнати, що польських бранців стратили не гітлерівці, а енкаведисти за наказами Берії та Меркулова.

Святослав Йосипович Караванський – український поет, журналіст, член Організації українських націоналістів, дисидент. Фото: Сергій Нужненко/Радіо Свобода

1979 року Святослава Караванського нарешті випустили на свободу. Разом із дружиною їх позбавили громадянства СРСР і, заборонивши повертатися до України, вислали за кордон. Подружжя виїхало спочатку до Австрії, а звідти – до США, де обоє мешкали до кінця життя. Ніна Строката-Караванська померла в 1998-му, чоловік пережив її на 18 років. На чужині він багато писав – художні й мовознавчі твори, укладав словники, які тільки з 1990-х почали видаватися на Батьківщині. 2006 року Президент України Віктор Ющенко нагородив Святослава Караванського орденом “За мужність” І ступеня.

Проживши довге життя, Святослав Йосипович застав початок збройної агресії Російської Федерації проти України. Цей злочин міжнародного масштабу він так коментував:

“Гібридна війна – це не бліцкриґ. Її розраховано на роки, а то й на десятиліття. Помаленьку доводити жертву до руїни, а тоді захопити її голими руками. Шибздик продумав усе, і не буде поки що міняти тактики. Як він може міняти свій винахід, коли цей винахід дав йому Крим, посадив бандитів Донбасу за один стіл з панею Меркель і паном Олландом, а в перспективі, як премію, обіцяє Україну. І майже без утрат. Подумаєш, кілька сот чеченців чи бурятів ляже кістьми. Так їх і так треба б нищити, бо не годяться до рабської праці…

Але Росія не виграє цієї війни… Крим буде повернуто Україні. Сибір, Кубань і Далекий Схід дістануть автономію. Калінінградська область відійде до Європи. Росія сьогодні – це фашистська держава, подібна до Третого Райху Гітлера. Райхстаг Третього Райху не мав опозиційних партій. У російській Думі – так само. Третій Райх мав одного фюрера – керівника держави. Те саме й у РФ. Третій Райх мав одну ідеологію, ніби віру, викладену у книзі Гітлера “Майн Кампф”. РФ має попа Кирила, який ширить у державі одну ідеологію “Русскій мір”. Росія далека від демократії, як небо від Землі, Росія далека від ціннощів Європи й Америки, від ціннощів справедливости, гуманізму й верховенства права, Росія розколює Європу. Європейці, будьте пильні!”.

Святослав Караванський не дожив одного тижня до свого 96-річчя – його не стало 17 грудня 2016-го в місті Балтимор (штат Меріленд, США). Поховали видатного українського патріота на цвинтарі Святого Андрія в Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, де знайшли вічний спокій тисячі інших борців за незалежну й демократичну Україну.

Любов Добржанська – слава і смерть крокують поряд

Ніна Строката-Караванська: “Прошу розстріляти мого чоловіка”

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]