Микола Ярошенко – знаменитого художника сучасники називали генералом художників-передвижників. Усе своє життя він примудрявся поєднувати абсолютно протилежні заняття – військову службу, яка принесла йому чин генерала, і живопис, який зробив його всесвітньо відомим митцем.

Микола народився 13 грудня 1846 року в Полтаві. Змалечку хлопчина тягнувся до малювання, але батьки немов і не помічали того. Вони готували сина до воєнної кар’єри. Батько Колі – Олександр – генерал-майор у відставці, бачив сина тільки військовим. Тому вже у 9 років хлопця відправили на навчання до Полтавського кадетського корпусу, через два роки – до корпусу в Петербурзі.

У 1863 році Микола Ярошенко вступив до Першого воєнного Павлівського училища. Маючи здібності до точних наук, незабаром переводиться до Михайлівської артилерійської академії. Водночас Микола відвідував і Академію мистецтв. Юнак розривається між навчальними закладами, хоче всюди встигнути. Після занять поспішає на патронний завод, де очолює штампувальну майстерню. Коли випадає нагода – бере приватні уроки малювання та відвідує класи Товариства заохочення мистецтв, де його наставником став Іван Крамськой.

По закінченню Михайлівської артилерійської академії Микола отримав призначення на патронний завод, де пропрацював понад 20 років.

На початку 1870-х років з’являються перші портрети пензля художника “Старий з табакеркою”, “Селянин”, “Старий єврей”, “Українка”. У ті часи нове демократичне мистецтво розвивалося за стінами Академії. Ярошенко став частим відвідувачем малювальних вечорів у Івана Крамського й Олександра Брюллова. Закінчивши екстерном і Академію мистецтв, Ярошенко одружився з Марією. Весільна подорож пролягала через рідну Полтаву на Кавказ. У П’ятигорську Микола залишив молоду дружину, а сам подався до Сванетії (нині Грузія). Гірські пейзажі заворожували художника, він провів там цілий місяць, малюючи етюди. У майбутньому ці картини викличуть справжній захват публіки, а за Миколою Олександровичем закріпиться прізвисько “портретист гір”.

Того ж року Микола Ярошенко розпочинає роботу на великою картиною “Невський нічний проспект”. Це полотно художник представив на IV виставці Передвижників. Цю картину критики сприйняли неоднозначно. Але всі як один визнали, що робота має популярність у глядачів. Невдовзі Ярошенко став очільником спілки художників Передвижників.

Окрім пейзажів, митець писав портрети. Найбільше йому вдавалися історичні образи та портрети видатних особистостей XIX століття. У своїх роботах майстер передавав не лише зовнішність героя, а і його суть. Умів, неначе психолог, розгледіти в кожному найпотаємніші куточки душі й переносив їх на картину. Портрет актриси Пелагеї Стрепетової вважали шедевром портретного живопису 1870-1880-х років.

У квартирі митця проходили знамениті “Ярошенківські суботи”. Це був своєрідний клуб прогресивних однодумців. Серед постійних гостей були письменники Гаршин, Успенський, Короленко, художники Рєпін, Куїнджі, Полєнов, Максимов, легендарні вчені – нобелівські лавреати Менделєєв і Павлов. Гостював у Ярошенка і Лев Толстой, який дуже поважав Миколу Олександровича і вважав його своїм близьким другом.

Сирий клімат Петербурга спровокував у художника сухоти. Тому він із дружиною виїхав у Кисловодськ. Друзі митця не забули, і його “Ярошенківські вечори” проходили вже тут. Гостей було настільки багато, що подружжю довелося прибудувати декілька флігелів, бо в будинку всі не вміщалися. Маєток Миколи отримав назву “Біла Вілла”. У 1892 році, після відставки, митець назавжди оселився тут.

За кілька років Микола Олександрович вирушив у далеку подорож. Відвідав Італію, Сирію, Єгипет. З цих країн Ярошенко привіз величезну кількість робіт – картини, етюди, портрети.

Життя художника обірвалося нагло 25 червня 1898 року. І не сухоти звели в могилу Ярошенка. Він був за 10 кілометрів від свого маєтку і працював над картиною – писав з натури село, раптово розпочався дощ. Щоби не змокнути, вирішив цю відстань пробігти. Ті 10 кілометрів стали останніми в житті митця. Вже майже біля дому він відчув болі в серці, а на другий день – відійшов у засвіти. Серце не витримало навантаження. Миколу Олександровича поховали в Кисловодську.

По своїй смерті художник залишив чималий мистецький спадок – понад 400 полотен і більше ніж тисячу малюнків. Частина його робіт зберігається у різних музеях, зокрема в Кисловодську, Нижньому Новгороді, Ашгабаті, Калузі, Москві, Санкт-Петербурзі, Єкатеринбурзі.

Відповідно до заповіту вдови митця, 1917 року місту Полтаві передали 100 картин та етюдів Ярошенка, 23 альбоми малюнків і багато творів інших живописців-передвижників. Цей скарб став основою зібрання Полтавської картинної галереї, відкритої у квітні 1919-го.

Ілюстрація: Микола Ярошенко/Художник М. В. Нестеров, 1897

Зінаїда Серебрякова – життя в мистецтві

Микола Бодаревський – тяжкий хрест Передвижників

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]