Степан Рудницький – видатний український вчений, який зробив величезний внесок у розвиток географічної науки. Особлива заслуга дослідника в тому, що він започаткував картографічний напрямок в українській географії. Завдяки йому Україну чи не вперше на початку XX століття було представлено в картографічних працях як цілісну просторову одиницю. Він написав понад 150 наукових опусів, які видавалися в европейських столицях, це сприяло популяризації знань про Україну, її територію та народ. Окрім того, Рудницький написав чимало підручників із географії України.

Народився Степан Львович 3 грудня 1877 року в Перемишлі, тоді це була підавстрійська територія, нині Польща. Родина Рудницьких була освіченою. Тато, географ та історик, працював викладачем у школі, мати також була високоосвіченою жінкою. Батьки намагалися прищепити дітям любов до України, її традицій, та культури, що й стало головним чинником у формуванні подальших інтересів та всього життєвого шляху хлопця.

Степан Рудницький
Степан Рудницький

Освіту Степан здобував спочатку в гімназії, а по її завершенню вступив на філософію до Львівського університету. Там студента понад усе цікавила історія, до того ж викладачем був Михайло Грушевський. Його лекції захоплювали хлопця. Грушевський посприяв становленню Рудницького як науковця. Під керівництвом професора він підготував низку серйозних наукових розвідок з української історії XVI-XVII століття, які були надруковані в “Записках Наукового товариства імені Шевченка”.

Провчившись чотири роки, був змушений перевестися на заочне відділення (помер батько й коштів на денну форму навчання не було), це дало змогу поєднувати навчання та вчителювати. Учнями молодого педагога були діти із заможних родин.

Діти Степана Рудницького Лев та Ірина, 1933 рік. Після арешту батька були вислані в Сибір і зникли. Фото з особистого архіву Миколи Мушинки/gazeta.ua
Академічна гімназія у Львові. У 1899–1907 роках Степан Рудницький викладав тут історію й географію

Завершивши навчання в 1899 році, Рудницький отримав диплом, за яким мав право викладати географію та історію в середніх школах, і вчителював у Тернополі та Львові. Згодом Степан заглибився у вивчення географії, студіюючи предмети природничого відділу в університеті.

У 1903-му подався до Відня, де протягом року спеціалізувався за фахом. Водночас відвідав німецькі університети, де проаналізував розвиток географічної науки в межах того часу. Ще на посаді вчителя Рудницький приділяв чимало уваги проблемам викладання географії в школах. Цьому питанню він присвятив працю “Нинішня географія”, де виклав основні тези методологічних основ цієї науки, а також визначив її місце в системі наук, обґрунтував предмет дослідження, довів наявність географічних законів.

Степан Рудницький. Етнографічна оглядова мапа України, 1916

Згодом Степан долучився й до організації географічної освіти у вишах. Отримавши посаду приват-доцента філософського факультету й очоливши катедру, він створив курс “Географія України”. Свої лекції читав виключно рідною мовою. Фундаментальна праця того періоду – “Коротка географія України” у двох томах, які вийшли у світ в 1910 та 1914 роках. У цьому опусі автор обґрунтував територіально-географічний статус України як держави.

Цей твір був актуальним як ніколи. Адже тоді Україна була розчленована між двома імперіями – Австро-Угорською та Російською. У передмові “Короткої географії України” Рудницький написав:

“Ми українці, земля, де живемо, зветься Україна, чи вона під Російською державою, чи під Австрійською, чи під Угорщиною. Бо хоч і ділять її кордони, хоч розірвана вона на шматки, але ж один народ, що її заселяє, з одною мовою, вдачею та звичаями. Та не тільки народ лічить українську територію в одну цілісність. Україна також з нинішніх оглядів мусить бути вважана за виразно зазначену одноцільну територію серед інших територій Європи. Навіть серед незалежних держав мало таких, що могли б зрівнятись з українською такою географічною особливістю”.

Друкуючись у періодиці, Рудницький іноді підписувався Ш. Левенко. Саме під цим ім’ям вийшла стаття “Чому ми хочемо самостійної України?” у 1915 році. Спочатку вона була видана в австрійській столиці, а за два роки – в Берліні, Стокгольмі та Львові. Але не тільки ця стаття була популярною в Европі. Його праці систематично видавалися в Відні, Берліні, Берні, Будапешті, Бухаресті, Парижі.

Під час Першої світової Степан Рудницький служив військовим географом при австрійському генштабі у Відні до 1917 року. Після повернення до Львова став експертом і радником з економіко- й політико-географічних питань при уряді Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), яка постала восени 1918 року внаслідок революції на українських землях колишньої Австро-Угорської імперії. Але вже у листопаді 1918-го поляки захопили Львів та інтернували Рудницького. Нелегалом він знову виїхав до Відня, тепер уже столиці Австрійської республіки, і викладав економічну географію в Академії зовнішньої торгівлі.

Оглядова карта українських земель, 1917 рік. Червоним позначено місця проживання українців і назви етнічних земель. Фото: Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського

Основним же здобутком того періоду стало заснування Українського Вільного Університету в Празі. Рудницький був одним із фундаторів його відкриття в жовтні 1921 року, він же був і очільником філософського факультету, і викладачем географії.

У 1926-му переїхав до Харкова (тодішня столиця УСРР). У Геодезичному інституті Рудницький очолив катедру географії. За рік став директором Українського науково-дослідного інституту географії і картографії, ним же й заснованого. 1929-го отримав звання академіка Всеукраїнської Академії Наук. У Києві керував Музеєм антропології та етнографії імені Хведіра Вовка. У 1930-х був співзасновником журналу “Вісник природознавства” і працював в Українській Радянській Енциклопедії.

Радянська влада високо “цінувала” здобутки вчених і щедро “винагороджувала” за працю. У березні 1933 року Степана Рудницького заґратували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. За пів року відбувся суд, і видатного вченого засудили до 5 років таборів. Але й там географ не полишив своєї праці й сумлінно писав нові опуси.

9 жовтня 1937-го особлива трійка управління НКВС Ленінградської області засудила Рудницького до найвищої міри покарання – розстрілу. Вирок було виконано 3 листопада 1937 році в урочищі Сандармох. Разом із вченим було вбито ще 134 людини.

Лише навесні 1965-го Степана Львовича реабілітували. Відтоді почалося поступове повернення до науки й суспільства забутого імені видатного українського науковця світової величини, який стояв біля витоків модерної географічної науки в нашій країні.

Вільгельм Котарбінський – забуте ім’я видатного художника

Олесь Бердник: Не можуть бути народи вільними, допоки душі людські в полоні

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]