19 листопада 1878 року народився видатний український ботанік, цитогенетик, основоположник каріосистематики – Григорій Андрійович Левитський. Учений першим у світі описав мітохондрії в клітинах рослин, виявив, що відмінності у кількості й структурі хромосом менші у близьких видів, увів у науковий вжиток термін “каріотип”. Але московська влада не вміла берегти й цінувати вчених, репресії – найвища відзнака в СРСР. Григорій Левитський також “удостоївся” такої честі й помер у тюрмі.

Дитинство майбутнього вченого минало на Черкащині. Батько хлопчика був священником, тому початкову освіту Григорій здобував у церковноприходській школі. Далі Левитський вступив до колегіуму Павла Ґалаґана, а по закінченню – до Київського університету Святого Володимира на природничий відділ, а саме на катедру ботаніки до Миколи Цингера й Сергія Навашина.

По завершенню університету пішов працювати лаборантом ботанічного відділення до Київського політехнічного інституту.

Григорій Левитський
Родина Григорія Левитського (1946 рік, Рига). Іван Левитський (зверху), Надія Левитська (ліворуч), Наталя Левитська-Кузьміна (праворуч). Фото: Вікіпедія

Буремні революційні події 1905-1907 років не могли пройти повз молодого Григорія, який мав запальний характер. Він підтримав народні протести (масові страйки робітників і селянські повстання: робітники вимагали 8-годинного робочого дня, підвищення зарплати, покращення умов життя, повалення самодержавства, селяни боролися за конфіскацію і перерозподіл поміщицької землі). Це була перша і справді народна революція в Російській імперії. За підтримку протестувальників Левитського заарештували й вісім місяців протримали у Бутирській тюрмі, після – вислали на три роки за межі імперії.

Ці роки заслання Григорій вирішив спрямувати на вдосконалення своїх знань. Подався спочатку до Лондона, там працював у бібліотеці, потім до французької столиці. Звідти до Неаполя та Німеччини. Там його взяли до Ботанічного саду при Боннському університеті. Німецький цитолог Едуард Страсбурґер став наставником Григорія. Вони разом досліджували нехромосомну спадковість. Левитський виявив непересічний талант науковця. За короткий період йому вдалося провести низку досліджень, і на їхній основі опублікувати серію робіт. Перша із них – “Про хондріосоми в рослинних клітинах” – принесла авторові світове визнання. Це був справжній прорив у науці, Григорій експериментально довів наявність мітохондрій у клітинах рослин.

У 1911 році Левитський повернувся до Києва й влаштувався викладачем до Політехнічного інституту, де продовжує свої дослідження. Того ж року у своїй статті вчений наводить результати порівнянь хондріосом в живих та фіксованих клітинах і доводить тотожність картин, які спостерігаються. А ще розробив новий фіксатор – хромформол, який дає змогу зафіксувати мітохондрії, пластиди та інші органоїди клітини.

Але Перша світова війна перервала дослідження, Левитського забрали до армії. Демобілізувавшись у 1915-му, Григорій склав іспити й отримав ступінь магістра.

Починаючи з 1918-го, Григорій поринає у викладацьку діяльність й читає лекції в різних університетах. Водночас працює над укладанням нових підручників, які б узагальнювали всі нові дослідження, але були написані зрозумілою й простою мовою. Книга “Елементи біометрики” стала найкращим посібником для підготовки молодих вчених. Ще одним науковим досягненням з генетики стала узагальнена праця з генетики “Материальные основы наследственности”.

Новим важливим етапом наукових досліджень став 1925 рік, коли вченого запросили очолити цитологічну лабораторію в Інституті прикладної ботаніки і нових культур в Ленінграді. Стрімка кар’єра принесла досліднику не лише світову славу й визнання, але й тяжкі випробування. Чим вище він злітав, тим чорніші хмари затуляли небо.

Навіть ступінь доктора генетики й доктора біологічних наук, а також членство в Академії Наук СРСР не змогли вберегти вченого від репресій. У 1933 році Григорія заарештували й вислали разом з іншими генетиками на три роки в Ачинськ (так звана “лисенківщина” – переслідування вчених генетиків за їх буцімто “політично неправильні погляди”). Проте за рік звільнили. Наступний арешт відбувся у 1937-му, за ґратами протримали не довго й зовсім скоро відпустили.

Григорій Левитський
Остання світлина Григорія Левицького, зроблена у тюрмі, 1941. Фото: Вікіпедія

Та 28 червня 1941 року Григорія знову відправили до в’язниці. За офіційним повідомленням, Левитський помер у тюремній камері 20 травня 1943 року.

Щоб трохи витерти плями крови зі своїх рук, радянська влада у 1945-му посмертно нагородила вченого орденом Трудового Червоного Прапора. Григорій Левитський був повністю реабілітований 17 грудня 1955 року, а за рік відновлений в Академії наук розпорядженням Президії АН СРСР від 7 грудня 1956 року в зв’язку з реабілітацією.

Науковий доробок Левитського – понад 80 фундаментальних наукових праць. Григорія називають класиком науки в галузі цитогенетики та каріосистематики.

Лев Ценковський – переможець сибірки

Софія Альбіновська-Мінкевич – художниця натюрморту

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]