Михайло Драй-Хмара. Сьогодні день народження поета, вченого, перекладача, поліглота й літературознавця Михайла Опанасовича Драй-Хмари. Він увійшов в історію як неперевершений літератор. Йому належить крилатий вислів “ґроно п’ятірне” – символічні слова проти влади, які він написав у сонеті “Лебеді”. За це його кинули до в’язниці й звинуватили у контрреволюційній діяльності.
Поет народився 10 жовтня 1889 року на Черкащині. Коли ще був малим, померла мати, тож хлопчика виховував батько. Початкову освіту здобув у місцевій школі, після навчався в Черкаській гімназії. У 1910-му вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет. Згодом залишився на катедрі слов’янознавства, щоб здобути професорське звання.
У 1913-му Михайло Драй-Хмара поїхав працювати за кордон. Студіював архіви Будапешта, Загреба, Белграда та Бухареста. Водночас вивчав мови й писав дослідження про видатного письменника Хорватії Андрія Качіча-Міошича. Цю працю відзначили нагородою.
Повернувшись до України, в 1918-му працював професором славістики в Кам’янець-Подільському університеті. За п’ять років поїхав до Києва, де зайнявся культурницько-освітнянською та науково-дослідницькою діяльністю. Паралельно співпрацював із багатьма вишами.
Свої перші вірші українською мовою Драй-Хмара почав писати в 1919 році (російською писав ще в гімназії). Вже за рік він друкуватиметься в різних журналах. Його перша збірка “Проростень” побачила світ у 1926-му й отримала схвальні відгуки від Максима Рильського.
Його поезії притаманні загострені ліричні емоції, а ще неповторна й особлива лексика, переповнена неологізмами. Пізніше поет віддавав перевагу класичному сонету, як і всі неокласики.
На тихім озері, де мріють верболози, давно приборкані, і влітку й восени то плюскоталися, то плавали вони, і шиї гнулися у них, як буйні лози. Коли ж дзвінкі, як скло, находили морози і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, — плавці ламали враз ті крижані лани, і не страшні були для них зими погрози. О, ґроно п'ятірне нездоланих співців! Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів, що розбиває лід одчаю і зневіри. Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття веде вас у світи ясне сузір'я Ліри, де пінить океан кипучого життя. Сонет “Лебеді”
Але в ті часи особливо талановитим митцям приходилося тяжко. Звідусіль за їхньою творчістю стежили очі поліції. Тому арешт Драй-Хмари не забарився. Вперше Михайла заґратували 21 березня 1933-го. Тоді його звинуватили за нібито контрреволюційну діяльність в Кам’янець-Подільському університеті. Але згодом через брак доказів відпустили. Та обвинувачення зняли тільки за три місяці.
Не встиг поет на повні груди вдихнути свободу й відчути себе вільним, як знову опинився у тюрмі. Це сталося в вересні 1935 року. Михайло тоді працював рядовим викладачем української мови. І знову ті самі обвинувачення – націоналістична контрреволюційна діяльність. Але Драй-Хмара все заперечував і провини не визнавав. Як не намагалися слідчі нав’язати йому ще декілька справ – нічого не вдалося. Тож зупинилися на контрреволюційній діяльності й 28 березня 1936-го винесли вирок – 5 років таборів. Так поет опинився на Колимі.
Наче й небагато, але за два роки йому додали ще десять років виправних робіт, за те що він, нібито, вів антирадянську пропаганду серед арештантів.
19 січні 1939 року Михайло Драй-Хмара помер. В документі зазначили – причина смерті “ослаблення серцевої діяльності”. Але існує інша версія його загибелі – письменник став на місце смертника під час одного із чергових розстрілів шеренги, коли вбивали кожного п’ятого. Так Драй-Хмара своїм власним життям врятував невідомого в’язня. Про це написав Платон Василевський у статті “Так він загинув на Колимі” в “Літературній Україні” від 2 жовтня 1989-го:
“Щойно кат наблизився до чергової п’ятірки, до Володі, як Драй рвучко відштовхнув студента і став на його місце зі словами: “Не чіпай, кате, молоде життя, бери моє”. З цими словами він плюнув прибульцеві межи очі. Все відбулося блискавично. Тієї ж миті кат упритул випустив у груди Драя решту набоїв. Драй ще встиг прохрипіти “Гад!” і, відштовхнувшись правицею від мого лівого плеча, бездиханно упав горілиць із розплющеними в небо очима”, – так про смерть поета повідав Михайло Добровольський.
Після його арешту дружину Ніну з малою донькою вислали з Києва до Башкирії. Звідти їм вдалося емігрувати в США, де Ніна прожила до самої смерті, переживши чоловіка на 57 років. Оксана Драй-Хмара (Ашер по чоловікові) стала дослідницею творчості батька.
Реабілітували Михайла Опанасовича лише через 50 років після його смерті.
У ті буремні роки Україна втратила одного із найяскравіших діячів. Михайло Драй-Хмара був справжній поліглот, знав 19 мов: українську, російську, білоруську, польську, кашубську, чеську, сербську, хорватську, болгарську. А ще вивчив давні мови – старослов’янську, старогрецьку, латину, санскрит. Володів румунською, французькою, німецькою, італійською, фінською й англійською.
Ламай традицій віковічну скелю, обтрушуй прах невольного життя. Хто випив келих чарівного хмелю, тому назад немає вороття.
Однією із найфундаментальніших робіт письменника стала монографія “Леся Українка” написана 1926 року, яка не втратила актуальності й нині. Певно багато зробив би він і на ниві науки, і в царині поезії. Але не забарилося те, що він відчував уже давно: “Я бачу, що моя прийшла черга”.
Ілюстрація: md-eksperiment.org
Іванна Блажкевич – серце дітям, життя Україні
Олександр Черкаський – екстрагеній фортепіано
Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]
