8 жовтня 1871 року народився легендарний борець Іван Піддубний. Майже сорок років його ім’я не зникало з афіш, а газети друкували його досягнення на перших шпальтах, називаючи “російським богатирем”. Та насправді він був українцем, відданим усім серцем рідній землі. Свої перемоги присвячував Україні й завжди молився за Батьківщину, виходячи на сцену.

Народився Іван на Полтавщині, в селі Красенівка. Предки Піддубних – козаки. У родині окрім Івана було ще двоє синів і три доньки. З юних років хлопець володів чималою силою – міг самотужки піднімати лантухи з зерном і кидати їх у віз. Вага одного такого мішка перевищувала 80 кілограмів. У 16 років із легкістю пригинав за роги корову до землі.

Сила хлопцеві передалася від батька Максима. Той одного разу на ярмарку купив чавунну ходову до воза, та її ще треба було на стару хуру закинути. Помічників не було, тож він самотужки тягнув ту покупку додому, ногу зламав, але не здався, так і доволік у двір.

Коли Іванові виповнилося 20, він подався на заробітки. Влаштувався вантажником у Севастопольському порту. Гнув спину по 16 годин на добу, але, здавалося, втоми ніколи не знав. Все жартував та підморгував. Слава про такого козака розлетілася по всьому кримському узбережжі.

Іван Піддубний
Іван Піддубний

Згодом, переїхавши до Феодосії, завів дружбу із двома парубками, які були завзятими атлетами та просто марили спортом. Вони й стали наполягати на тому, щоб Піддубний професійно зайнявся силовими вправами. І хоча Іван спочатку скептично ставився до цих розмов, та все ж таки погодився. Спонукою для цього стала прочитана автобіографія всесвітньо відомого атлета Карла Абса. Особливо ж уривок, в якому говорилося, що завдяки тренуванням тому вдалося збільшити силу втричі.

Відтоді Іван розпочинав свій день гімнастикою й вправами з гирями. 1897-го до Феодосії завітав відомий бродячий цирк Безкоровайного, основу якого складали атлети й борці. Родзинкою була боротьба – змагання на поясах.

Піддубний вирішив спробувати свої сили в цих боях і за два тижні не програв жодного поєдинку. Його залізна хватка й непохитність на ринзі дозволяли отримувати блискучі перемоги. Він зумів побороти навіть відомого Георга Луріха, який згодом стане чемпіоном світу з французької боротьби. Єдиний раз поєдинок закінчився внічию –суперником був Петро Янковський. А вага його була понад 10 пудів (163 кілограми).

Того ж року Піддубного взяли до трупи бродячого цирку. Він виступав на сцені як атлет із гирями та борець у двох видах – класичній французькій та російській боротьбі на поясах.

Трохи згодом Іван вже виступав в київському цирку Нікітіна, з яким гастролював містами України, Кавказу, Сибіру тощо.

У цирку він закохався в дівчину-гімнастку з трупи. Пара вже планувала весілля, але незадовго до призначеної дати мініатюрна Марійка зірвалася з-під самісінького куполу й розбилася. Іван ніяк не міг змиритися з утратою коханої. Зачинився й кілька місяців майже не виходив із дому. Хотів залишити все й податися світ за очі. Але друзі змогли достукатися до скам’янілого серця. Іван повернувся до виступів.

У Новоросійську трапився цікавий випадок – проти Івана на арену вийшов відомий шведський борець Андерсен. Не встигли глядачі змигнути оком, як українець підняв суперника над головою й поклав на лопатки. Публіка навіть вирішила, що швед просто піддався. Тому Іван, щоб не плямувати репутації, запропонував боротися заново. Андерсен погоджувався лише за однієї умови – Піддубний програє. Тут вже обурився Іван. Та дружина директора шапіто зі сльозами на очах умовляла поступитися тому триклятому іноземцеві, бо ж глядачі вимагатимуть повернення коштів за квитки, а це – банкрутство.

Іван Піддубний
Іван Піддубний з братом

Робити було нічого – погодився. Швед пожвавішав, і вже смакуючи перемогу вийшов на ринг, але трапилося неочікуване – Іван схопив противника за пояс і неначе кошеня підняв високо над головою. А потім не згинаючи рук ліг на спину, а противника обережно поклав собі на груди. Публіка ошаліла від захвату, а засоромлений Андерсен тікав як заєць під геготіння глядачів.

Слава про Піддубного котилася всією імперією. Але в 1902 році Іван зневірився у професійному спорті й вирішив повернутися до Феодосії, щоб знову стати до роботи ватажником. Однак надійшов лист від Петербурзького спортивного товариства, в якому йому запропонували представити в Парижі Російську імперію. Це були змагання на звання чемпіона світу з французької боротьби 1903 року.

Тренером Піддубного став старий-борець професіонал Ейжен, який володів всіма тонкощами французької боротьби.

На чемпіонат прибуло чимало силачів. Система турніру була такою: хто хоч раз програв – вибуває. Іван здобув 11 перемог поспіль. Зійшовшись із французом Раулем Буше, українець почав свій наступ. Але всі атаки зривалися. Іван здогадався – суперник змазався жиром, а за правилами це категорично заборонялося. Тож Буше витерли насухо, але як тільки він починав пітніти, то олія проступала й тіло ставало слизьким. Судді зарахували Піддубному програш і той вибув із гри. Зал зустрів абсолютним мовчанням “перемогу” француза.

Сам Іван був розчавлений. Вирішив усе покинути й втекти у село…

Попереду ще будуть перемоги і поразки, зрада і кохання, слава і забуття.

Іван Піддубний: Найбільша гордість і любов – це Україна, що ж іще! (2)

Михайло Остроградський: Я визнавав лише те, що міг осягнути, виміряти та зважити

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]