Варвара Каринська – українсько-американська дизайнерка, яка власноруч створювала унікальні сценічні костюми для кіно та балету, завдяки її зусиллям з’явилася балетна пачка. У 1948-му отримала Оскар за дизайн костюмів до кінофільму “Жанна д’Арк”.

1886 року 3 жовтня у маєтку купця мільйонера Жмудського пролунав дитячий крик. Це голосно сповістила про свій прихід у світ третя дитина – й перша донечка – Варвара (усього дітей було десятеро). Батько в ній душі не чаїв, так вже балував та жалував, що інші діти навіть ревнували татка до малої. Варонька – так називали її домашні – змалечку проявила інтерес і хист до вишивання та рукоділля.

Варвара Каринська
Варвара Каринська
Микола Каринський

Сім’ю Жмудських поважали в Харкові, голова сімейства Андрій Якович обирався чотири рази на посаду гласного (тобто депутата) міської думи й працював на благо містян. А ще активно займався благодійництвом. Його зусиллями був зведений Благовіщенський собор, а старший син Анатолій власним коштом видавав газету “Утро”.

Не зважаючи на любов до рукоділля, Варвара вирішила здобути професію юриста й закінчила Харківський університет. У 22 роки дівчина вийшла заміж за Олександра Мойсеєнка, спадкоємця заможних харківських промисловців. Але щастя молодят було недовгим, менше ніж за рік після весілля чоловік помер. Тяжко переживала цю втрату Варвара, але дитя, яке вона носила під серцем, не дало захлинутися в горі. За кілька місяців народилася дівчинка, мати назвала її Іринкою. До речі, вона в майбутньому, так само як і мати, стане дизайнеркою.

Варвара Каринська
Варвара Каринська

Овдовіла, але багата (від покійного чоловіка їй залишилися чималі статки) молода жінка шукала надійне чоловіче плече, на яке в хвилини печалі можна прихилити голову. Невдовзі такий мужчина знайшовся – Микола Каринський – відомий адвокат, солідна людина.

У 1915 році подружжя Каринських виїхало до Москви, успішна юридична практика чоловіка зробила його знаменитим. Там вони придбали шикарне житло, і поки Микола займався своїми справами, Варвара вирішила присвятити себе мистецтву. Спочатку жінка вдалася до художніх експериментів, комбінуючи шматки кольорового шовку з малюнками чи світлинами. У той період її надихав балет, і саме він став темою її робіт. Кожний свій ескіз майстриня намагалася довести до ідеалу. Лінії, кольори, фактури – усе це надзвичайно ретельно добиралося. Коли кропітка праця була завершена, Варвара презентувала 12 кращих робіт у московській галереї. Критики схвально оцінили її костюми, до того ж це принесло непогані гроші. Вечорами майстриня виїжджала в театри, а після, приймала вишукану й інтелігентну публіку у своєму салоні. Їхній дім мав гарну репутацію та був популярний серед москвичів.

Ескіз головного убору до балету “Жар-птиця””
Балетні костюми роботи Варвари Каринської

У лютому 1917-го вибухнула революція. Варвара з донькою були змушені перебратися в неспокійний Петроград. Саме туди направили Каринського й призначили прокурором судової палати. А потім знову переїзд за новим службовим дорученням, але вже на південь України. Варвара розривалася між двома містами – батьки в Харкові, вона – у Симферополі, постійні переїзди. І щось надломилося у відносинах із чоловіком, вони якось стали по-різному сприймати життя й те, що відбувається навкруги.

Коли Крим захопили червоні, Каринський емігрував, а Варвара з дітьми (своя донечка Іринка й Володимир, син її старшого брата, якого вона виховувала як рідного) залишилася. Їй не вдалося покинути захоплені більшовиками території. А Микола, що ж – просто накивав п’ятами. Чи так вирішила доля, чи обставини, але невдовзі Варвара надіслала Каринському поштівку, в якій повідомила про розлучення. Цим розірванням стосунків вона намагалася врятуватися, адже Микола, як білогвардієць міг потягнути в прірву гонінь усю сім’ю.

Хотіла вертати до Харкова, у сім’ю під батькове крило, але й тут не склалося. Жмудський також подався в еміграцію. Він активно підтримував “білих”, до того ж його мільйонні статки, як ознака буржуазії, могли нашкодити дітям, які залишалися.

Покинута з дітьми, в Криму, без домівки, вже не знала куди подітися та в кого просити допомоги. Нарешті один із братів допоміг перебратися до Москви. До рідного Харкова так і не вдалося дістатися, жінка серцем відчувала, що вже ніколи не зможе побачити рідні вулиці й будинки. Так і сталося.

У 1921-му в Москві Варвара познайомилася з Володимиром Мамонтовим. Він був нащадком найзаможніших місцевих промисловців. У період непу завдяки чоловікові, жінка знову відкрила двері свого салону. Сюди квапилися потрапити не тільки інтелектуали, митці, художники, а й навіть урядовці не гребували домом.

Варвара Каринська

Доля дала неначе ще один шанс Варварі для самореалізації. Цього разу жінка відкрила ательє, де на замовлення шилися сукні, капелюшки. Каринська сама створювала моделі одягу, це був своєрідний кутюр-салон. Окрім цього, заснувала школу вишивання ″ARS″, на додаток відчинила антикварну лавку.

Але згодом більшовицьке керівництво вирішило націоналізувати школу з вишивання. Спочатку проханнями, тоді наказами й погрозами змушувало віддати ″ARS″. Варвара ладна була відмовитися від ательє, магазину, але від своєї школи – ні. Ситуація набирала вже катастрофічних обертів, єдиний вихід – втеча за кордон… Продовження за посиланням:

Фото: Jmoudskyvlady/CC BY-SA 3.0

Варвара Каринська – українка, яка врятувала Жанну д’Арк (2)

Володимир Горовиць: Кожен концерт – сенсація, тріумф

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]