Хто ж вона – Іда Рубінштейн? Танцівниця, акторка, примхлива багатійка? Вона та, з якою мріяли працювати відомі художники й режисери. Валентин Сєров написав її портрет, а Ілля Рєпін, побачивши його, назвав Іду “гальванізованим трупом”. Одні вважали її взірцем жіночності й краси, інші, через її надмірну худорлявість, прозвали “довга, як день без хліба”.

Сама ж Рубінштейн ніколи й нікому не розповідала ні про своє походження, ні про дату свого народження. Її персону завжди огортала таємничість, яка своєю чергою провокувала появу домислів і загадок. Їй це дуже подобалося, вона насолоджувалася своїм створеним образом.

Лише з роками, коли вщухли пристрасті навколо Іди, було знайдено записи в метричній книзі, що привідкрили завісу над життям жінки.

Іда Рубінштейн
Іда Рубінштейн

Народилася вона 3 жовтня 1883 року в Харкові, в родині Леона Рувимовича Рубінштейна, одного з найбагатших людей України та всього півдня тогочасної Російської імперії. Попри величезні статки, Рубінштейни не були скупими. Активно займалися благодійництвом, особливо підтримували розвиток культури в місті. Їхні двері були завжди відчинені для місцевих освітян.

Іда – наймолодша із чотирьох дітей і найулюбленіша. Мати і батько приділяли дівчинці найбільше уваги, вона не знала ні в чому відмови. Але безтурботне дитинство закінчилося, коли малій виповнилося п’ять років – померла мати, невдовзі й батько відійшов на той світ. Осиротілі діти враз зіштовхнулися із реальністю, хоча для них, на відміну від сотень тисяч інших сиріт, які залишаються голі й босі, все не погано склалося. Кожен із чотирьох нащадків успадкував величезні статки.

Улюбленицю сім’ї Іду відправили на виховання до тітки Анни в Петербург. Поважна й світська дама намагалася дати сироті все найкраще. Для її навчання запрошувалися відомі педагоги. Завдяки цьому дівчинка опанувала чотири мови, зналася на мистецтві Давньої Греції. Для вивчення танцювальних па до неї приходили найкращі викладачі й артисти імператорського театру. Але з танцями не складалося, позаочі її називали бездарністю й шепотілися за спиною.

Іда Рубінштейн
Іда Рубінштейн в балеті “Шехеразада”
Іда Рубінштейн
Рубінштейн у ролі Себастьяна

Та наполегливість Іди, її честолюбство не дозволяло відступити назад. Тому дівчина годинами відточувала свою майстерність, танцювала до втрати свідомості, але свого таки домоглася. Й ті, хто ще недавно поблажливо й з іронією ставилися до забаганок багатійки, поглянули на дівчину з іншого боку.

Зрештою, впевнившись у своїх силах, Іда заявила, що подальшу долю бачить тільки в театрі. Це був справжнісінький скандал, родина була шокована. Бо одна справа цікавитися театром, зовсім інша – стати актрисою. Тоді в патріархальних родинах не було розподілу між поняттями актриса й куртизанка, для них це було одне ціле й означало – повія, яка продає своє тіло на підмостках театру. Та вперта Іда стояла на своєму, до того ж спротив сім’ї ще більше переконував дівчину йти обраним шляхом.

Іда Рубінштейн “Шахеерзада”

Щоб вберегти честь родини, далекий родич Рубінштейнів, відомий паризький лікар Левінсон, закрив Іду в клініці для душевнохворих, а саму дівчину оголосив несповна розуму. Та не довго їй довелося там пробути. Тітка впросила відпустити племінницю додому. По поверненню бунтівниця своїх намірів не змінила. Єдиним правильним рішенням ортодоксальної єврейської родини в цій ситуації було видати Іду заміж.

Винахідлива дівчина обрала собі в чоловіки двоюрідного брата, тітчиного сина. Відгуляли пишне весілля, щоправда, одразу після медового місяця подружжя розлучилося. Іда нарешті вільна й заможна, тепер можна й до театру.

Іда Рубінштейн

16 квітня 1904 року Рубінштейн розпочала свою артистичну кар’єру. Вперше, вийшовши на сцену під псевдонімом Лідія Львівська, зіграла головну героїню у виставі “Антігона”, яку сама ж на свої кошти й поставила. Декоратор Лев Бакст, який допомагав Іді, говорив: “Це міфічне створіння, схоже на квітку тюльпана. Сама гординя і сіє навколо себе гординю”.

Але після спектаклю ніяких відгуків не було, він пройшов майже непоміченим. Тоді Рубінштейн вирішила шукати долі в театрах Петербурга. Так вона потрапила в театр імені Віри Комісаржевської. Тут Іді запропонували зіграти Саломею, за однойменною трагедією Оскара Уайльда. “Танець семи покривал” був настільки відвертим, що Священний Синод заборонив ставити цей розпусний вертеп.

Іда Рубінштейн
Іда Рубінштейн “Клеопатра”

Тоді Іда вирішила танцювати цей уривок сольно. Прем’єра виступу – 1908 рік. Рубінштейн в танці знімала з себе тонкі, легкі тканини, поки не залишилась голою. Єдине що “прикривало” її тіло – намисто з перлів. Це був справжній шок, такого ще ніхто не робив. Сказати, що цей виступ мав шалений успіх, це нічого не сказати. Але відгуки були надто суперечливими. Газети писали про неймовірний талант, красу й пристрасність виконавиці. А от Станіславський безапеляційно заявив: “Кликав же я її вчитися як слід, але вона знайшла мій театр застарілим. Більше голої й бездарно голої жінки я в житті не бачив!”. Чи так воно було й насправді, чи то просто заздрість.

Як би там не було, але після цього кар’єра Рубінштейн злетіла стрімко вгору. Вона разом із театром Сергія Дягілєва гастролювала в Парижі. Грала Клеопатру й Зобеіду із “Шахерезади”. Іда була єдиною в трупі непрофесійною танцівницею, і мабуть саме це так вирізняло її серед інших.

Публіка була у захваті, фото пристрасної виконавиці з’являлися у паризьких газетах, на рекламних плакатах, навіть коробки із цукерками прикрашали світлини цієї жінки. Вся столиця Франції говорила лише про Рубінштейн, її красу і магнетизм. Завдяки їй парижанки намагалися додати до свого вбрання щось східного, одягали кольорові перуки, бо Іда танцювала Клеопатру у синій, стали носити тюрбани й шаровари. В салонах інтер’єрів з’явилися єгипетські мотиви, схожі на сценічні декорації.

Іда Рубінштейн

Шалений успіх запаморочив голову Рубінштейн. Після серії сезонів із трупою Дягілєва, артистка вирішила піти з театру. Їй хотілося поставити й зіграти п’єсу, написану спеціально для неї, автором якої став новомодний драматург Габріеле д’Аннунціо. Щодо витрат – то це її ніколи не бентежило, коштів вистачало на будь-які забаганки. П’єса називалася “Містерія про мучеництво святого Себастьяна”, музичний супровід написав Клод Дебюссі.

Прем’єра мала приголомшливий успіх. Можливо через те, що глядачі так і не зуміли розгадати, хто ж цей Себастьян – чоловік чи жінка. І знову протиріччя. Одні підносять ім’я акторки до небес, інші – обурені. Як це можливо: жінка, єврейка та ще й лесбійка (а це були зовсім не чутки) замахнулася на роль одного із найшанованіших католицьких святих. Звернув на це увагу й Ватикан. Особливим декретом автора п’єси д’Анунціо відлучили від церкви, а всім добропорядним католикам заборонили читати його твори й відвідувати вистави.

Габріеле це не дуже засмутило, він був у полоні Ідиних чар, найбажаніша жінка його коханка, яка там церква. Згодом до пари приєдналася відома феміністка Ромейн Брукс. Отак і стали відкрито жити втрьох. На прийомах можна було розгледіти контрастну трійцю закоханих: з одного боку прекрасна, жіночна, розкішна Іда, з другого – гарний та мужній Габріеле, а посередині – хлоп’ячого вигляду Брукс.

Цей період життя для Рубінштейн можна назвати одним із найплідніших у кар’єрі. Вона ставила й грала спектаклі, знімалася у кіно, а Брукс писала найкращі свої картини. Але у 1915 році любовний трикутник розпався. Ромейн знайшла нову коханку, а Іда кинула все й почала подорожувати, бо сил терпіти зради Габріеле вже не було.

Портрет пензля Валентина Сєрова

Коли ж в Україні та Росії вибухнули революції, Рубінштейн чи не вперше відчула, що таке нестача грошей. Але фортуна завжди посміхалася жінці й не лишала надовго саму. Іда познайомилася із красенем-мільйонером Волтером Гіннесом.

Вони були немов створені один для одного, обожнювали подорожі, красу й екзотику. Чоловік був настільки закоханий у Рубінштейн, що його анітрохи не бентежив той факт, що він давно одружений. На прийомах Волтер з’являвся лише із коханкою, завдяки його грошам Іда продовжила ставити вистави й залучати до співпраці французьких акторів.

У 1928 році артистка створила власну трупу “Балет Іди Рубінштейн”. До неї увійшли найкращі актори. Спектаклі ставили в Паризькій Опері. Знаменита постановка “Болеро” принесла славу балету. Іда шукала молоді таланти, Дягілєв був розгублений і злий. Вперше за багато років у нього з’явилася сильна конкурентка. Та протистояння закінчилося швидко, вже за рік Дягілєв помер і театр Рубінштейн залишився провідним у Європі.

Востаннє Іда зіграла у спектаклі “Жанна д’Арк на вогнищі” у 1935-му, артистці було 52 роки.

Рубінштейн на пуантах

Коли німці в 1940-му окупували Париж, Іді довелося тікати за Ла-Манш – окрім того, що вона вела “аморальний” спосіб життя, так ще й була єврейкою. Прихисток знайшла в Лондоні.

Її життя змінилося кардинально. Тепер вона уникала світських прийомів, не заводила впливових друзів, не контактувала із пресою, навіть не ходила в театри. На плечі жінки немов упав величезний тягар прожитих років, наповнених галасом і бурхливими емоціями.

Разом із Гіннесом Іда відкрила шпиталь для поранених і сама працювала в ньому. А пацієнти навіть не здогадувалися, що рани їм перев’язує одна із найяскравіших зірок Парижа.

У 1944-му її коханець загинув. Іда Рубінштейн залишилася сама. Як тільки Париж звільнили від окупації, Іда повернулася, але не змогла там залишитися. Будинок згорів, друзів не було, в душі – пустка. Акторка, яка усе життя була байдужою до релігії, знайшла відраду в молитвах й прийняла католицтво.

Щоб не відчувати себе самотньою, працювала перекладачкою в ООН. Останні роки свого життя Іда провела у маленькому містечку Ванс, майже ні з ким не спілкувалася, тихо й скромно доживала відміряні їй роки.

Померла Іда 20 вересня 1960-го від серцевого нападу. За її заповітом, нікого не сповістили про смерть колишньої зірки. Ніхто не мав знати коли й де це трапилося. На могилі немає ні імені, ні дат, тільки дві літери на мармуровій плиті – I. R. – нагадують, що тут спочиває колись відома й епатажна красуня Іда Рубінштейн.

Лев Бакст писав, що “це була не “гарненька актриса в відвертому дезабилье”, а справжня чарівниця, яка загибель з собою несе”.

Валер’ян Поліщук: Не сотвори собі кумира

Наталія Дудинська – королева швидких темпів

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]