Суботів. Про Тараса Шевченка щороку в березні говоримо багато. Найчастіше – називаємо генієм, Кобзарем, пророком, художником-академіком – віддаючи належне кожній з його найпомітніших творчих іпостасей.
Та чим більшою стає історична відстань, тим ближче і виразніше ми пізнаємо Шевченка у його особливому амплуа – поета-пісняра. Заради справедливості слід сказати, що Шевченкові (як небагато кому з його сучасників) в цьому сенсі пощастило: до його віршів почали писати музику – іще за його життя.
Інтерес музикантів до шевченкових поезій – стійкий і не скороминучий. За майже два століття активної піснетворчості якою тільки музичною “алгеброю” не перевіряли його довершену і взірцеву гармонію?! Операми, кантатами, хорами, а у найближчі до нас десятиліття – авторською і популярною піснею, етно-фолком, роком і репом, і навіть – мантрами на санскриті.
Шевченко завжди актуальний. Тому що – гранично правдивий. Його поезія, в якій нема “зерна неправди” – віддзеркалювала життя в усій його красі та облуді.
Але сьогодні особливо на часі – шевченковий “Суботів”. В Україні початку третього тисячоліття його сумна алегорія не повинна втілитися знову.
Зруйновану козацьку столицю в самому центрі України, на Черкащині, Шевченко побачив 1843-го, коли від яскравої і недовгої слави Суботова – лишилися самі руїни. З гіркотою дивився Кобзар на залишки могутньої козацької слави – на козацькі хрести серед степу, на перекопані шукачами скарбів руїни гетьманського палацу, на напівзруйновану церкву, у якій вороги поглумилися над могилою самого Богдана Хмельницького. І склав Кобзар вірш…
Вірш сумний та пророчий! Вірш, де, оплакує втрачену долю України та гірко нарікає покійному Богдану за необачливу довіру до підступного союзника, який, обіцяючи братню підтримку, сплюндрував козацьку волю, загарбав землю та покріпачив люд. Але наприкінці віршу Тарас виголошує, ні, не надію – пророцтво про те що Українська держава обов’язково постане з попелу!
З усього зруйнованого богданового Суботова до наших часів лишилися неушкодженими три криниці. Оспівані та оповиті багатьма народними легендами. Криниці, до яких приходять по воду люди не одну сотню років. Хтось п’є воду із суботівських криниць задля зцілення, хтось – заради сімейного щастя, а хтось – для мистецької наснаги.
Хто зна, може рок-балада на вірш Тараса Шевченка “Суботів”, створена та заспівана Андрієм Середою, також вийшла з вод чарівних суботівських криниць!
Не минуло й 140 років, як шевченків “Суботів” став однойменною рок-баладою, створеною і заспіваною Андрієм Середою. Пісня “Суботів” 1996-го увійшла до третього альбому в дискографії “Кому Вниз” під назвою “In Kastus”.
... Стоїть в селі Суботові На горі високій Домовина України, Широка, глибока. Ото церков Богданова. Там-то він молився, Щоб москаль добром і лихом З козаком ділився. Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало; Москалики, що заздріли, То все очухрали. Могили вже розривають Та грошей шукають, Льохи твої розкопують Та тебе ж і лають, Що й за труди не находять! Отак-то, Богдане! Занапастив єси вбогу Сироту Украйну! За те ж тобі така й дяка. Церков-домовину Нема кому полагодить!! На тій Україні, На тій самій, що з тобою Ляха задавила! Байстрюки Єкатерини Сараною сіли. Отаке-то, Зіновію, Олексіїв друже! Ти все оддав приятелям, А їм і байдуже. Кажуть, бачиш, що все то те Таки й було наше, Що вони тілько наймали Татарам на пашу Та полякам... Може, й справді! Нехай і так буде! Так сміються ж з України Стороннії люди! Не смійтеся, чужі люде! Церков-домовина Розвалиться... і з-під неї Встане Україна . І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти!.. 21 октября 1845, Марьинское
Ніколи не плач. Бо плач не дав свободи ще нікому
Сподобався матеріал? Підтримай Український інтерес. І на оновленій землі врага не буде! Слава Україні! Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]
