Трохи більше тижня тому футбольна збірна України вперше зібралася цього року. До Харкова приїхали переважно молоді футболісти, однак знайшлося місце й для досвідченого лідера національної команди Русланя Ротаня. Підопічні Шевченка три дні провели у Харкові, де зробили акцент на тактичних заняттях, а повноцінно тренуватися почали вже в Іспанії та Бельгії, куди футболісти втекли від українських снігу та морозу. Також протягом цього збору “синьо-жовті” зіграли два товариських поєдинки – проти Саудівської Аравії та Японців. “Український інтерес” підбиває підсумки та розповідає, яким він побачив збірну України.

Чому результат березневих спарингів не можна оцінювати серйозно

Перша гру в Лізі націй українська команда гратиме лише у вересні цього року, чемпіонат світу вона пропускає, а тому тренерський штаб “синьо-жовтих” має час, щоб продивитися всі кандидатури до збірної та належно підготувати “кістяк” до офіційних зустрічей. Завдяки тренувальним матчам, у яких українці братимуть участь, футболісти мають налагодити взаємодію між собою, а Шевченко отримає час для експериментів у ігрових умовах. Однак суперниками, з якими його команда зустрічалась у березневих спарингах, стали команди-учасниці цьогорічного мундіалю. Тому в цих матчах сауди, японці та українці мали різну мету: одні підганяють основу до важливого турніру, а інші лише намагаються підібрати найоптимальніший склад. 

Фото: Український інтерес/Антон Владиславський

Шевченко неодноразово казав, що бачить потенціал у своїх гравцях, але й водночас підкреслював, що у команди чимало проблем. Зокрема, жахлива реалізація створених моментів, помилки в обороні та відсутність розумінні гри. Його штаб хоче побудувати розумну команду, яка знатиме, як потрібно зіграти в різних ситуація та розуміти свої шанси, щоб вдало їх використати. Однак керманич бідкається на недостатню кількість часу для роботи з футболістами, який потрібно вдало розподілити між тактичною роботою, тренуванням і спарингами. І завдяки всім цим поступовим крокам ситуація має поліпшитись.

“Ми зібралися перед грою з Саудівською Аравією після того, як не бачилися чотири місяці. Якісь ігрові зв’язки вже були втрачені. Нам треба було щось додати в першій грі, і ми додали – трохи пресингу, трохи компактності в середині поля. Після того поєдинку я був незадоволений тим, як ми контролювали гру. Сьогодні [після гри з Японією] це вже виходило набагато краще”, – каже Шевченко.

Фото: Український інтерес/Антон Владиславський

Зінченко – не лівий захисник, однак і в центрі він не основний

У попередньому матеріалі “Українського інтересу” щодо збірної йшлося про те, на якій позиції Шевченко використовуватиме Зінченка: ліворуч у захисті чи у центрі поля. Звична позиція для Олександра – центральний півзахисник, однак своєму клубі він грає лівого фулбека. Це, швидше, вимушене рішення Гвардіоли, який переконаний, що хавбек може зіграти в будь-якому амплуа. Однак у Шевченка нестачі гравців ліворуч у захисті немає, тому він використовуватиме Зінченка сама на рідній для нього позиції.

“Декілька місяців тому ми говорили з Гвардіолою щодо Зінченка. Він гравець із потенціалом, може зіграти на різних позиціях. У “Манчестер Сіті” Олександр грає ліворуч у захисті, але багато зміщується в центр поля на рідну позицію. Саме там ми його використовуємо в збірній. Він зараз на підйомі”, – підкреслив головний тренер.

Фото: Український інтерес/Антон Владиславський

Контроль гри, пресинг і хвороба стандартів

Із позитивних рис, які варто відзначити, це бажання команди Шевченка контролювати м’яч та активно пресингувати. У першій грі футболісти української команди тримали м’яч близько 60% ігрового часу, а у другому – половину. При втраті м’яча гравці високо розташовуються, щоб вчасно зупинити атаку суперника та почати свою. Водночас “синьо-жовті” програвали більше, ніж у кожному другому єдиноборстві.

“Ми зовсім не та команда, яка робить акцент на контролі м’яча. Коли ми зустрічалися з Хорватією, Туреччиною та Ісландією, ми діяли приблизно в одному стилі. Коли ти зустрічаєшся з сильними суперниками, важливо контролювати гру – не обов’язково контролювати при цьому м’яч. Є різні ситуації. Треба тримати певний баланс. Іноді потрібен контроль м’яча, а іноді треба відійти назад, зайняти правильні позиції, а потім вже переходити до іншої фази – відбору м’яча і розвитку вже своєї атаки. Баланс дуже важливий, команда повинна знати свої дії у всіх фазах і працювати в правильному напрямку”, – поясню наставник “синьо-жовтих”.

Після гри з Саудівською Аравією Шевченко був незадоволений тим, що його підопічні не виконували те, що їм вдавалося раніше. Він вважає, що чотири місяці, протягом яких він не працював із командою, дуже вплинули на командні зв’язки. Зокрема, це могло позначитися на грі оборонців під час стандартів, адже обидва голи українська команда пропустила після них.

Фото: Український інтерес/Антон Владиславський

“Треба ще навчитися не пропускати голів після стандартних положень. Але для відпрацювання цього теж потрібен час. Того часу, яке ми приділяли відпрацюванню цього компонента, недостатньо. Працюватимемо більше”, – обіцяє Шевченко.

Антон Владиславський, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram