15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко підписав Указ, яким значно розширив список “санкційних” юридичних осіб. Це не перші санкції, накладені Україною на російський бізнес, проте вперше реакція громадськості була настільки бурхливою. Причина проста – в список потрапили, окрім кількох інших підприємств, інтернет-ресурси Яндекс і Mail.ru, а також соціальні мережі ВКонтакте і Одноклассники.

Причини рішення називалися різні, аж до боротьби з піратством в мережі. Однак, основна одна – ці інтернет-ресурси, як вважає український уряд, несуть загрозу національній безпеці. Чи так це?

Відповідь досить очевидна – так. Справа не тільки в російській пропаганді, що поширювалася серед українських користувачів. ВКонтакте і Одноклассники – це величезна база особистих даних, які користувачі надають цілком добровільно і які можуть бути відслідковані і використані російськими спецслужбами в своїх цілях. Що стосується Яндекса, то тут все ще простіше – такі сервіси, як Яндекс.Пробки, Яндекс.Карти або Яндекс.Транспорт здатні надати зацікавленим по той бік кордону максимально повну інформацію про дороги України, їх стан та пропускну здатність, основні маршрути і стратегічні об’єкти в режимі реального часу. Знову ж таки – використовуючи ці сервіси, українці абсолютно добровільно надають всі дані в розпорядження спецслужб країни, що окупувала частину українських територій. З цієї точки зору загроза національній безпеці абсолютно очевидна.

Інший аспект – комерційна діяльність, яку заблоковані ресурси вели на території України. Крім власне прибутку, відрахування з якого надходять в російський бюджет і, як наслідок – на фінансування російської армії, існує й інший аспект – захист інтересів українських інтернет-ресурсів. Варто згадати: український сектор інтернету досить активно розвивався як рекламний майданчик до тих пір, поки в нього не прийшли російські гіганти. Демпінг цін, з яким українські ресурси не змогли конкурувати, привів до того, що велика частина з них опинилася на межі виживання. Навіть зараз для отримання прибутку, який інтернет-ресурси, наприклад, Прибалтики, отримують при відвідуваності приблизно в 10 тисяч, українські ресурси потребують показників від 60 до 80 тисяч. Захист комерційних інтересів власних підприємців – прямий обов’язок держави, і в світлі цього прийняте рішення також здається досить логічним.
Однак найболючішим аспектом залишається свобода слова. Багато користувачів і офіційних осіб відкрито заявляють, що блокування є обмеженням прав громадян на вільний доступ до інформації та вираження своїх поглядів. Можна навіть згадати статтю 34 Конституції України, яка закріплює це право на вищому рівні і може бути порушена.

Однак, в тій же статті існує пункт, що залишає за державою право на обмеження поширення інформації за умови, що вона загрожує національній безпеці і територіальній цілісності країни. Простіше кажучи, з точки зору головного українського закону ні про яке обмеження прав громадян не йшлося. З цим також погодилися і представники НАТО, яка визнала право України захищати свою безпеку із застосуванням подібних кардинальних заходів.

Зрозуміло, питання залишається досить делікатним, проте рішення вже прийнято і набуло чинності, а тому має сенс розібратися – чи буде воно реалізоване і які виявляться наслідки для України.

В першу чергу варто згадати, що блокування інтернет-ресурсу по всій країні – процес довгий, трудомісткий і дорогий. У випадку з Україною рішення має виконуватися на рівні провайдерів, що значно ускладнює справу – на відміну від, наприклад, Росії, де всі провайдери підпорядковуються єдиному центру. Крім того, далеко не всі українські провайдери мають достатньо ресурсів для виконання такого завдання. У зв’язку з цим має сенс припустити, що повне обмеження доступу до “санкційних” ресурсів відбудеться нескоро – і заблоковані вони будуть на рівні IP. Обійти таке блокування не складає труднощів за допомогою найпростіших безкоштовних розширень для браузера ПК і додатків для смартфона, а покарання за обхід блокування не передбачено – і не буде, уточнюють чиновники.

Чи позначиться це негативно на українських користувачах? Зрозуміло, що українцям доведеться пережити перехідний період і або продовжувати обходити блокування, або перенести свої дані в інші соцмережі. Відвідуваність українцями Фейсбуку вже виросла більш ніж на 30%, і це, ймовірно, тільки початок – хоча більшість поки що вважає за краще користуватися обхідними шляхами.

Що стосується українського бізнесу, то на перших порах збитки може понести саме малий бізнес і індивідуальні підприємці, що рекламують себе через ВКонтакте і Однокласники і мають там напрацьовану клієнтську базу – їх також, з великою ймовірністю, очікує важкий період переходу на альтернативні майданчики. Разом з тим, з блокуванням російських інтернет-гігантів звільняється величезна частка ринку, яка в першу чергу зацікавить західні компанії, і одночасно – стане відмінним поштовхом для розвитку власних українських сервісів. Україна – номер один в Європі і один зі світових лідерів за темпами розвитку IT-сфери, “комп’ютерна країна”, і гострий попит на альтернативи зниклим сервісам того ж Яндекса неминуче призведе до стрибка зростання українських стартапів і, отже, посилення конкуренції між ними – рівної конкуренції, що важливо. Вигоду отримають всі – і розробники, і український бюджет, і прості користувачі, за увагу яких доведеться боротися поліпшенням якості послуг і зниженням їх вартості. Очевидний висновок – позитивних наслідків в цілому більше, ніж негативних.

Звичайно, хвилювання серед українських інтернет-користувачів, буквально висмикнутих зі звичного віртуального середовища, вщухнуть ще не скоро. Цілком ймовірно, що за рішенням криється ряд підводних каменів – неочевидних наслідків, які проявлять себе з часом. Однак не можна заперечувати одного – це рішення є важливим кроком на шляху розділення української та російської економік і інформаційного простору, що в поточній ситуації є життєвою необхідністю для цілої країни.

Олександра Волошина, спеціально для “Українського інтересу”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram