Щось тисне у грудях і мені знову складно дихати. Цей тупий біль і відчуття важкості у моєму лоні, що я відчуваю їх час від часу, тотожні тягару відповідальності, яку я щомиті розділяю перед ненародженим життям. Під серцем, яке зараз працює за двох, я ношу дитину. Я сподіваюся, що мого ресурсу вистачить. Навіть попри те, що всі життєві сили на межі.

Це моя третя (і найважча – з огляду на фактор війни і моє перебування в евакуації) вагітність. Упродовж п’яти місяців я не бачила батька дитини, яку я маю незабаром народити. Ця розповідь про мій досвід має на меті сказати жінкам у моєму становищі, що вони не одні. А також привернути увагу їхніх партнерів до проблеми виношування й народження дитини на самоті.

Самотня вагітність

З початку повномасштабного вторгнення ворога в Україні народилося понад 100 тисяч немовлят. За перші два місяці відкритої фази війни лише в одній Польщі на світ з’явилося більше двох з половиною тисяч маленьких українців. Даних про загальну кількість малюків, народжених закордоном в евакуації з 24 лютого по нинішній час, я не знайшла. Більшість з них з’явилися на світ далеко від батька. Моя донька буде однією з таких дітей.

Стосунки з партнером є важливим фактором, який має безпосередній значний вплив на перебіг і успішне завершення вагітності, стверджують численні наукові дослідження. Жодна інша підтримка не може зрівнятися із тією, яку здатен надати жінці при надії та матері новонародженої дитини її партнер. Жінка, яка виношує і народжує дитину на відстані від свого чоловіка, має високий ризик передчасних пологів і післяпологової депресії[1].

Дослідження, проведене у Канаді шляхом опитування жінок у сім’ях канадських військових, які мали вагітність або пологи під час служби свого чоловіка, засвідчило, що розлука майбутньої матері з батьком її дитини є важливим фактором, який впливає на здоров’я вагітної (породіллі) та дитини. Зокрема, віддаленість партнера обумовлює проблеми з прийняттям жінкою факту вагітності, слугує фактором збільшення тривоги напередодні пологів, підвищує ризик передчасних пологів і післяпологової депресії.

Дослідники помітили, що пренатальна тривога є значно вищою серед вагітних жінок, які переживають розлуку з партнером, аніж серед тих, хто очікує появи на світ дитини разом зі своїм чоловіком[2]. Окрім того, жінки з першої категорії у два з половиною рази частіше народжують передчасно і вдвічі частіше мають післяпологову депресію[3]. Факторами, які підвищують тривожність жінки під час вагітності, окрім розлуки з партнером, є перебування разом з нею іншої дитини, а також відсутність підтримки з боку оточення. Пренатальний догляд за такими жінками має включати особливі заходи супроводу вагітності, наголошують лікарі[4].

Фактор війни

Основним фактором стресу, який має сьогодні найпотужніший вплив на наш емоційний стан, є війна. Кожен з нас (незалежно від статі, стану здоров’я або місцезнаходження) нині переживає емоційне перевантаження і є морально виснаженим. Перед жінкою при надії стоїть особлива задача: не лише пережити цей стрес без шкоди для свого здоров’я, а й убезпечити дитину від нього, тобто зосередити весь внутрішній ресурс на головному – виношуванні й народженні дитини. Це потребує від неї дбайливого витрачання свого емоційного ресурсу шляхом концентрації його на найважливішому – здоров’ї й житті малюка.

Війна є особливою, не надто відомою нашому життєвому досвіду кризою. Небезпека, непередбачуваність, невизначеність вимагають від нас ухвалення нових гнучких нестандартних оперативних рішень. Умови цієї кризи потребують задіювання особливих якостей людини, які чи не вперше проявляються настільки потужно саме зараз. І саме у час війни найкращим чином розкриваються риси людини, оголюється її сутність, візуалізується все, що донині було приховане від наших очей. Між словами і вчинками, між намірами і справою, між нерішучістю й відвагою вже не стерті грані. Кожен з нас постає перед світом у всій своїй сутності й у повному своєму змісті.

Довгострокова розлука, яку багато пар переживають у час війни, стає каталізатором для прийняття різноманітних рішень: дехто під впливом стресу вступає у шлюб, а дехто розлучається. Система сімейних стосунків в умовах емоційного виснаження змінюється, і це неминуче призводить до переоцінки відносин у сім’ї. Тому не дивно, що питання про те, чи зможе сім’я як система відносин подолати довгострокове розставання, рано чи пізно стає актуальним для багатьох пар.

З початком кожної війни кількість шлюбів зазвичай зростає, а після її закінчення відбувається бум розлучень. Так сталося у роки Другої світової війни. Тоді, на початку війни, кількість шлюбів збільшилася на 250 % (найбільший стрибок у кількості одружень був зафіксований після атаки на Перл-Харбор[5]). Така картина відповідає і ситуації в Україні, де упродовж перших місяців повномасштабного вторгнення ми спостерігали активізацію вступу пар у шлюб. Після війни зазвичай відбувається протилежне явище: пари розлучаються. (Наприклад, у період з 1940-го до 1944-го р. частота розлучень збільшилася з 16-ти на 100 шлюбів до 27-ми. При цьому розлученням закінчився 1 з 6-ти шлюбів у 1940 р. і 1 з 4-ьох – у 1946-му[6]).

Втрачене щастя

Жінки, які очікують народження дитини у розлуці зі своїм партнером, часто відзначають відчуття покинутості й самотності, відсутності розуміння їхнього досвіду будь-ким з оточення, а також біль усвідомлення «інакшості» (порівняно з іншими парами) свого положення[7]. З тривожними думками декому допомагає впоратися сумнівно ефективна тактика поринання у рутину життя: ритуали, які ми іноді вигадуємо собі у спробі відволіктся від тривожних думок, на певний час полегшують відчуття гнітючої самотності (щоправда, ненадовго). Декому все ж вдається зберегти віру у щасливе майбутнє з батьком своєї дитини попри тернистість пройденого на самоті непростого шляху.

Дитина, яку жінка носить під серцем, сприймається нею як продовження обох – неї та її партнера. Звідси й потреба ділити з ним миті радості від почутого вперше серцебиття, побаченого під час УЗД зображення дитини, першого крику й дотику немовля, а також відчуття страху й тривоги, особливо притаманні останнім місяцям очікування народження дитини. Звідси – також і наслідки, що нерідко стають невтішними як для здоров’я матері, так і для здоров’я немовля. Ніхто не може замінити жінці її партнера у сенсі відчуття тієї єдності чоловіка й жінки, яка знаходить продовження у їхній спільній дитині.

народження дитини

На щастя або на жаль, ці миті не прожити вдруге. Оскільки психологічний і фізичний біль, без яких неможливо уявити довгі місяці вагітності, процес пологів та відновлення після них, минає без безпосередньої підтримки і участі партнера, мабуть, не всім вдасться згодом зберегти стосунки, які двоє мали до їхньої розлуки. Адже пережитий жінкою непростий досвід відмежовує її високим муром від того, хто донедавна був для неї найближчою людиною і найдорожчим другом.  

Жорстока й невблаганна війна. Їй байдужі не лише наші душевні страждання, а й людські життя. На тлі численних смертей викладене може здатися комусь неважливим. Але не варто знецінювати чужий біль – колись він може стати вашим.

На жаль, українське законодавство жодним чином не враховує ризики для життя й здоров’я матері й дитини у нинішніх реаліях: коли під час воєнного стану зберігається небезпека народження дитини в Україні, але й не передбачається відповідних винятків із правил про заборону перетину військовозобов’язаними чоловіками кордону України (хоча б для випадків народження дитини в іншій країні).

Шкода, що у ці дні досвід самотньої вагітності знецінено. Народження дитини у час війни – це окремий (непомітний очам багатьох, але непростий і вартий уваги) фронт. Хтось має нести і цю варту.


[1] Patchell C. and others. Being by myself and believing in us: the experience of pregnancy and childbirth during an intimate partner’s military deployment. URL: https://jmvfh.utpjournals.press/doi/10.3138/jmvfh.3561

[2] Haas D., Pazdernik L. Partner demployment and stress in pregnant women. URL: https://www.reproductivemedicine.com/

[3] Tarney C., Berry-Caban C., others. Effects of military deployment on pregnancy outcomes. URL: http://ispub.com/IJGO 

[4] Haas D., Pazdernik L. Partner demployment and stress in pregnant women. URL: https://www.reproductivemedicine.com/

[5] Carton L. Marital, family ties strengthen during wartime. URL: https://blogs.shu.edu/ww2-0/1942/08/20

[6] World War II – Marriage and divorce. URL: https://familiesatwar2014.wordpress.com

[7] Patchell C. and others. Being by myself and believing in us: the experience of pregnancy and childbirth during an intimate partner’s military deployment. URL: https://jmvfh.utpjournals.press/doi/10.3138/jmvfh.3561

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]