Європейсько-китайська “формула успіху”: “16+1”+х?

Європейсько-китайська "формула успіху": “16+1”+х?. Фото rus.bg

Минуло трохи більше тижня з моменту проведення  в Угорщині Будапештського саміту “16+1” – організації економічної співпраці держав Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) та КНР, який відбувався з 26 по 28 листопада ц.р. Зустріч відбувалася на тлі інших міжнародних подій і, скажімо, саміт Східного партнерства, що відбувався того ж тижня у Брюсселі. Проте недооцінювати цей захід не варто, як і сам Формат “16+1”.

Формат такої співпраці став наслідком, передусім, втілення Пекіном своїх економічних інтересів в рамках європейської політики Китаю та його трансконтинентальної стратегії – “Ініціативи “Один пояс – Один шлях”. Зацікавленість же у такій співпраці держав ЦСЄ має два джерела: з одного боку, – це надуманий “фінансовий дефіцит” ЄС, а з іншого – різнохарактерне політичне невдоволення центральними органами правління Євросоюзу та манерою поведінки держав “старої Європи” стосовно держав ЦСЄ. Бунт “молодих” хоч і має певні справедливі підстави, але є неконструктивним, – здебільшого на снобізм “старих” “молоді” відповідають демаршами політичного марнославства і економічного марнотратства. Цим історичним моментом становлення Євросоюзу у притаманній для нього конструктивно-прагматичній манері скористався Китай, який запропонував свої щедрі кошти на дальший пришвидшений розвиток значного регіону ЄС і в такий непрямий спосіб виступає мало не апологетом Євросоюзу. Чому так?, – та хоча б тому, що “велика Європа” є однією (і чи не головною) зі складових згаданої вже Ініціативи “Один пояс – Один шлях”. Для Китаю цей шлях має вести до чергового ринку, а не стати “дорогою в нікуди”. Шлях до слабкого економічно і роздробленого Євросоюзу був би для Китаю надто дорогою забаганкою.

Примітно, що напередодні приїзду прем’єр-міністра КНР Лі Кецяна міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто наголосив, що в регіоні Центрально-Східної Європи Китай та його роль сприймають як можливість, а не як загрозу. З ентузіазмом до китайської присутності ставляться і в Білорусі, яка відрядила до Будапешту спостерігача – прем’єр-міністра Андрєя Кобякова. “Стара” ж Європа на публіку демонструє стримане і недовірливе ставлення до Пекіну, проте не виключено, що награне.  Бо якщо “молода Європа” не може в межах ЄС отримати ресурси для своїх потреб прискореного розвитку, то вона має шанс їх отримати з-поза меж ЄС – від Пекіну. І “старій Європі” з одного боку, – задля збереження обличчя, – доводиться “бурмотіти” про загрозу китайської економічної експансії, і, також, якось прикривати свою “скупість”, що призвела до фінансового дефіциту ЄС, а з іншого – можна радіти, що кошти для прискореного розвитку ЦСЄ знайшлися… Важко уявити, щоби “16+1” міг би з’явитися без певного погодження між Пекіном і столицями “старої Європи”, і щоби Пекін в таких умовах діяв беззастережно. Як Брюссель, так і Пекін ставляться один до одного із певними застереженнями, проте розуміють, що стратегічно їхня співпраця у підтримці глобалізаційних процесів принесе обом сторонам певні дивіденди.

Самі домовленості в рамках саміту цілком лягають у цю канву. Саміт видався напрочуд багатим на заходи, зустрічі, теми, на переговори, заяви, договори і на вражаючі уяву суми китайських коштів. І поза сумнівом ключовим спікером саміту був “дорогий гість” з Пекіну прем’єр-міністр Китаю Лі Кецян.

По прибутті в Будапешт 26 листопада Лі Кецян висловив готовність китайської сторони виробити спільний план на майбутнє. Найбільше дружніх звернень Лі Кецяна було звернено до, як і належиться, приймаючої саміт угорської сторони. Китайським Ексімбанком буде кредитовано на 85% (2,1 млрд. дол.) модернізацію міжнародної залізниці Будапешт-Белград (загальна вартість проекту сягає 2,9 млрд. дол.). Примітно, що ця залізниця є частиною шляхопроводу кінцевим пунктом якого є грецький морський порт Піреус, – що є цілком викуплений Китаєм. Щоправда, саме будівництво угорської ділянки цієї залізниці має розпочатися тільки у 2020 році. Це пов’язано з тим, що визначення виконавців проекту угорська сторона має здійснити у відповідності до тендерних процедур ЄС, на чому наголосила  Єврокомісія.

Щодо ширшого контексту співпраці, то ось яку оцінку міжнародної ролі ЄС та відносин із ним – словами свого прем’єр-міністра Лі Кецяна – надає Пекін: “Китай віддавна вважає, що Європа є рушійною силою забезпечення глобального миру і розвитку, і сподівається зажди бачити її процвітаючою і стабільною”.

27 листопада у ході 7-го Торговельно-економічного форуму “16+1” Лі Кецян заявив про намір Пекіну додатково розширити канали фінансування організації “16+1” в цілому, яку Пекін називає “спільною платформою співпраці – китайсько-європейським проектом дружнього співробітництва”. Китай підтримує фінансування комерційними фінустановами й інститутами проектів двосторонньої співпраці, а також сприяє наданню їм фінансування в юанях (для Пекіну це вкладається у логіку поступового перетворення юаню на глобальну валюту). Зокрема, минулого року Промислово-торговий банк Китаю створив Фонд Китай-ЦСЄ і розширив напрями ринкового фінансування. Наразі, Китай готовий надавати фінансову підтримку партнерству “16+1” по нових двох каналах: через Міжбанківську асоціацію Китай-ЦСЄ (Державний банк розвитку Китаю надасть кредит в розмірі 2 млрд. євро) і Фонду інвестиційної співпраці Китай-ЦСЄ (сукупні інвестиції якого сягнуть 1 млрд. дол.). При цьому Лі Кецян впевнено заявив, що економічна ситуація в Китаї стабільна і прогнозована, і підкреслив, що китайська економіка продовжує зберігати позитивні тенденції росту.

Лі Кецян при цьому наголосив, що співробітництво “16+1” є не геополітичним інструментом, а інкубатором практичного, трансрегіонального партнерства, додавши, що така взаємодія сприятиме збалансованому розвитку відносин між Китаєм і ЄС в цілому. Він закликав сторони до розширення масштабів економіки і торгівлі, сприяння лібералізації і спрощення в торгівлі і інвестиціях, співпраці в митній сфері. Пропонується розвивати проекти з транспортно-комунікаційних зв’язків як суходолом, там і повітрям і морем, а також запровадити механізм співпраці у сфері електронної торгівлі. Серед інших інфраструктурних пріоритетів, Китай зацікавлений в модернізації та розвитку 11-го (Румунія-Чорногорія-Італія) та 8-го (Македонія-Західна Європа) транспортних коридорів.

Пекіном пропонується розвивати такі моделі співпраці як індустріальні парки у галузі виробництва, енергетики, логістики і сільського господарства. Потім, пропонується ефективно використовувати фінансові можливості, які пов’язані зі становленням уже згаданих Міжбанківської асоціації Китай-ЦСЄ та Фонду інвестиційної співпраці Китай-ЦСЄ. Китайською стороною пропонується взаємне сприяння і зміцнення середніх і малих підприємств, створення додаткових механізмів співпраці і різнорідних платформ з надання послуг. Пекін також закликає до поглиблення культурних і гуманітарних обмінів.

На одному із завершальних заходів Саміту 28 листопада – на спільному медіа-брифінгу прем’єр-міністра КНР Лі Кецяна, прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана і прем’єр-міністра Болгарії Бойко Борисова, Лі Кецян зазначив, що “сторони ведуть плідну співпрацю, яка багато в чому перевершує очікування сторін”. Воно й не дивно, що сподівання справджуються, оскільки, скажімо, обсяг двосторонньої торгівлі лише в цьому році зріс більше як на 14%. Загальний же торговий оборот “16+1” у 2016 році склав 58 млрд. дол. (варто зазначити, що загалом ця сума – це близько 10% товарообороту із Євросоюзом в цілому, який складає 514 млрд. дол.). Основними торговими партнерами Китаю в “16+1” – товарооборот з якими сягає 80% від загального – є Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина та Румунія. Обсяг прямих китайських інвестицій в регіон склав у 2016 році, за різними даними, від 6 до 8 млрд. дол. За останні кілька років торгівля країн Центрально-Східної Європи із Китаєм зросла майже на 30%, а обсяг китайських інвестицій подвоївся; примітно також, що туристичний потік зріз утричі, сягнувши 1 млн. людино/раз. Загалом же, в Ініціативу “Один пояс – один шлях” за останні роки Китай інвестував понад 50 млрд. дол.; було створено близько 60 зон розвитку у 20 країнах і понад 180 тисяч робочих місць.

На цьому брифінгу Лі Кецян привернув увагу до того, що в останні роки економіка ЦСЄ щорічно приростає в середньому на 3%, економіка Китаю – на 7%, а споживання стає основною рушійною силою економічного зростання. Серед іншого, це означає, що попит на продукцію (особливо високоякісну і персоніфіковану) на китайському ринку буде зростати. Як вказує Лі Кецян, за попередніми розрахунками у ближчі п’ять років Китай імпортує продукції на вражаючу суму у 8 трлн. дол., а виїзний туризм сягне 700 млн. людино/раз. Лише це відкриває неабиякі можливості для розвитку співпраці країн “16+1”. Лі Кецян так прямо і заявив: “…китайська сторона готова імпортувати більше високоякісної продукції із країн ЦСЄ і спонукати більше китайських туристів відвідувати країни ЦСЄ. …Китайська сторона сподівається, що країни ЦСЄ займуть свою нішу на велетенському китайському ринку і досягнуть на ньому ще більших успіхів”.

Лі Кецян на цьому Саміті був дуже багатослівним і дуже контактним; він і без того красномовний спікер, цього разу видався неабияким оратором, що з усіх сил прагнув вкотре заспокоїти і запевнити європейських лідерів і випливові європейські кола у справжності  свого прагнення до стратегічного партнерства, у прагматизмі, який лежить в основі доброзичливості намірів європейської політики Китаю, і однозначності пріоритетів і змісті заявлених цілей своєї трансконтинентальної стратегії – “Ініціативи “Один пояс – Один шлях”, як предметного виразу власної світової політики. Мабуть таке багатослів’я стало політичною необхідністю, бо зазвичай Пекін не відрізняється метушливістю на міжнародній арені. Скоріш за все, воно є викликаним російськими зусиллями з дискредитації європейської політики Китаю, з намаганнями Москви “прояснити” європейцям “підступність планів Пекіна” і тим самим підважити (а то й зруйнувати) китайсько-європейське стратегічне партнерство, що почало неабияк набирати оберти і має суттєвий потенціал.

Виходить, що Пекін добре засвоїв український урок Москви з європейської дипломатії і, на відміну від Києва, провів активну інформаційну, ідеологічну і дипломатичну кампанію з викриття московських інтриг і інспірацій – спроб Росії позиціонувати Китай як найбільш небезпечного для Європи міжнародного гравця.

Чи повірять європейці китайцям? Тут усе залежить, з одного боку, від ідеологічної гнучкості і готовності європейців до ведення довірливого політичного діалогу з Пекіном і розгортання спільних політико-економічних проектів ЄС-Китай, а з іншого – від здатності китайців підтвердити політичну лояльність до ЄС, подолати у рамках “16+1” євроскептицизм політичних кіл країн ЦСЄ і спокусу формування прокитайської політичної фракції задля сприяння зміцненню солідарності і консенсусу в ЄС.

Прогрес у цьому питанні можна буде оцінити вже наступного року на саміті “16+1” у Болгарії. І хтозна: може у болгарському Пловдиві спостерігатаме за китайсько-європейською співпрацею буде вже не тільки білоруський, а й український прем’єр?

Сергій Герасимчук, Радник Ініціативи think twice UA
Ярослав Матійчик, Виконавчий директор “Групи стратегічних та безпекових студій”, спеціально для “Українського інтересу”