Ми звикли вважати, що хліб усьому голова, проте не варто забувати, що людина як біологічний вид почалася не з землеробства, а зі збирання і полювання. Тому ягоди для нас більш давня, ніж злаки, і більш природна їжа. Згодом ми піддалися спокусі вирощувати їжу самотужки і ягоди відійшли на другий план, ставши просто десертом. Нині тренд змінився. Ні, ми зовсім не збираємося відмовлятися від усіх благ агрокультури, проте чим далі більше прагнемо природної, смачної і корисної їжі. Ягоди відповідають усім трьом ознакам, тож не дивно, що попит на них стрімко зростає.

До того ж на них можна непогано заробити – серед всіх видів агропродовольчої продукції плодово-ягідна є однією з найбільших за вартістю експорту. За останніми даними International Trade Centre, 2016-го експорт плодів, ягід та горіхів становив $109,2 млрд, посівши третє місце в товарній структурі світової аграрної торгівлі, поступившись лише експорту м’ясної продукції та риби і морепродуктів, однак перевищив навіть такі популярні товарні групи, як алкогольні та безалкогольні напої, зернові культури, насіння олійних.

Україна ягідна

За чверть століття незалежності, українське ягідництво переживало періоди злетів і падінь, проте залишалося прибутковою галуззю. Найкардинальніші зміни у структурі відбулися з часів втрати ринків Росії, з яким співпало скасування бюджетної підтримки. Багато хто віддав перевагу культурам, котрі дають більш швидку віддачу – зерновим та олійним, проте той, хто залишився вірним ягодам, не пожалкував. Потенційна ємність вітчизняного ринку ягід оцінюється у 200 тисяч тонн, що відповідає $300 млн. При цьому, зі збільшенням доходів населення країни, попит на ягоди буде лише збільшуватися, адже нині він задовольняється заледве на 10%.

Кілька останніх років сміливо можна назвати “ягідним бумом” – зростання виробництва і експорту ягід відбувається високими темпами. Не останню роль у цих процесах зіграло прагнення виробників диверсифікувати свій бізнес за рахунок більш рентабельного напрямку, яким, безумовно, є ягідництво. Адже на гектарі пшениці, за урожайності 4 т/га можна заробити 22 тис. грн, а на гектарі малини – 260 тис. грн, причому вона далеко не рекордсмен з рентабельності.

Наразі загальний обсяг ягідного виробництва України складає близько 24 тис. га, при цьому ягідні професійні підприємства порядкують лише на третині з них – близько 8 тис. га. За даними Держстату, царицею ягідних полів продовжує бути суниця садова, котра посідає 38% усіх площ, за нею йдуть чорна смородина з порічками та малина з ожиною, котрі займають по 24%, а решту 5% ділять між собою чорниця високоросла (лохина або голубика) та аґрус.

Мільйони з гектару

Донині найбільш масовою ягодою на наших теренах залишається суниця садова. Минулого року її вирощували на площі 8,2 тис. га, а валовий збір склав 55 тисяч тонн. Так само популярною в Україні продовжує бути малина. Загальна площа її вирощування складає 5,2 тис. га, а загальне виробництво – близько 34 тисяч тонн. Чорна смородина також належить до найулюбленіших ягід наших садоводів. Загальна площа її вирощування за даними Держстату складає близько 6 тис. га, а валовий збір ягоди досягає 30 тис. тонн.

Це були, так би мовити, традиційні ягоди наших садів, проте останнім часом до них додалися нові види, котрі ринкова кон’юнктуру миттєво зробила фаворитами. Однією з таких фавориток є чорниця високоросла або лохина, величина ягід якої може досягати розміру 25-ти копієчної монети, а вага – 12 грамів. Загальна площа під цією ягодою вже 1,5 тис. га і за урожайності 7-10 тонн/га, валовий збір нині складає близько 13 тисяч тонн.

Ціна на неї більш ніж приваблива – доходить до 300 грн/кг (тобто на одному гектарі можна заробити до 3 мільйонів гривень), тож лише за десять років площі під цією ягодою зросли більш ніж удесятеро, а валовий збір – у п’ятнадцять разів. Проте внутрішній ринок цього практично не відчув – чим більше ми вирощували лохини, тим більший її відсоток йшов на експорт: якщо 2011-го 95% лохини спожили на внутрішньому ринку, то 2016-го – 44%, а минулого – лише 15%. Крупні виробники цієї ягоди наразі активно сертифікуються або вже отримали міжнародні сертифікати та кооперуються задля експорту, бо всі розуміють, що ємність внутрішнього ринку для ягоди за 300 грн/кг – незначна.

Поряд з традиційними ягодами існують в Україні такі їх види, котрі хоч і вирощуються десятиліттями, проте ніяк не можуть позбутися статусу нішевої культури. Зокрема, чомусь недостатньо поширена на наших теренах ожина, хоча існують сорти (приміром Карака Блек), п’ять ягід якого заледве поміщаються у долоні. Традиційною ягодою України є і порічки та аґрус, проте промислового значення ці культури досі не набули.

Ягідка ти моя, експортоорієнтована

Минулого року Україна “вторгувала” від експорту м’яких ягід $66,5 млн. При цьому 61% надходжень забезпечили лохина та чорниця лісова. Але надалі обсяг експорту цієї ягоди буде знижуватися, як і її частка в експорті. Основна причина – брак робочих рук, адже багато людей, які займалися збиранням лісової ягоди, завдяки безвізу виїхало на сезонні заробітки до ЄС.

За останні три роки Україна збільшила частку експорту свіжих ягід в загальному їх обсязі з 2% до 16,3%. Експорт лохини за цей період зріс у 5,4 рази, малини – у 9 разів. До речі, приблизно 6% експорту ягоди у вартісному та кількісному вимірах припадає на дикорослу лісову ожину. Разом “дикороси” дають нині 50% всього експорту кількісно та понад 50% у грошах. Проте ще три роки тому ситуація була іншою – тоді на них припадало близько 90% всього експорту.

Натомість виробництво та експорт культурної ягоди розвивався в Україні останніми роками досить швидко: вже зараз малина посідає в експорті 29%, а три роки тому її частка сягала лише 5-7%. Економіст департаменту технічного співробітництва ФАО Андрій Ярмак прогнозує, що 2018 року експорт української малини зросте ще на 35-40%, що дозволить Україні посісти четверте місце в світі та третє у Європі серед найбільших її експортерів.

Значна частина нашої ягідної продукції надходить на переробку до країн ЄС. Одним з основних покупців українських ягід є Польща. Також українську малину та ожину купувала Білорусь, Румунія, Ізраїль, Естонія та Молдова. Загалом 2017-го було експортовано 1238 тонн малини та ожини, що на 72% перевищує показник попереднього року. Якщо перевести ці показники у грошовий еквівалент, то експортна виручка 2017-го за цією категорією склала $940 тис.

Чи варто розширювати площі під ягідними культурами? Безумовно. І нехай ємність внутрішнього ринку обмежена купівельною спроможністю громадян, проте споживання ягід в Євросоюзі зростає і цілком може повторити успіх США, де продажі м’яких ягід в роздріб сягають $5,6 млрд.

Західна Європа стає суспільством, що полюбляє легкі “перекуси”. Люди не відриваються від екранів гаджетів і люблять при цьому їсте щось смачне, корисне і зручне для споживання. Ягоди (хоч і не всі) для цього підходять ідеально. І найкраще для “гаджетного” споживання підходить саме лохина. Тим більше, що розвиток логістики нині робить можливим експорт в будь-яку точку Землі, тож питання сезонності відсутнє взагалі.

Проте якщо ви не вирощуєте продукцію екстра-класу, сподіватися на високі ціни на ягоди не варто. Наприкінці 2017 року українські виробники вже зіштовхнулися з проблемою відсутності попиту на заморожену малину, хоча готові були збувати продукцію за цінами нижчими за собівартість. Така ситуація склалася саме через її низьку якість.

Бутильовані ягоди

А що робити тим, хто не може забезпечити якість екстра-класу? Вихід є – переробка, причому не проста, а “золота”. Що я маю на увазі? Минулого тижня Верховна Рада України ухвалила законопроект №6693 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку виробництва терруарних вин та натуральних медових напоїв”. Ухвалені зміни спрощують діяльність на ринку нових підприємств з невеликими обсягами виробництва терруарних вин, плодово-ягідних вин та унікальних медових напоїв.

Норми закону передбачають спрощену процедуру ліцензування виробництва для малих винарень на основі декларативного принципу (необхідність щороку купувати за 500 тис. грн ліцензію на оптовий продаж алкоголю для невеликих виробників місцевих плодово-ягідних вин парламент скасував ще 2016-го). Тепер винороби, які виготовляють вино із власного винограду, плодів чи ягід, зможуть отримати ліцензію на виробництво без проходження атестації, але за умови відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства для малих виробництв виноробної продукції. Існує лише три обмеження: не використовувати спирт, чужу сировину та не виробляти більше 10 тисяч декалітрів вина на рік.

Так що досить варити джеми – час робити ягідні вина, котрі можуть стати унікальною візитівкою українських садівників. Тим більше, що баночка ожинового джему коштує 75 грн., а пляшка ожинового вина – 200. Хоча не думаю, що за 200 гривень ви купите чорничне вино Winemakers Reserve Blueberry, яке Чиказький Інститут дослідження напоїв визнав одним з сорока кращих червоних вин світу.

І зараз полиці наших магазинів рясніють ягідними винами, проте всі вони імпортного виробництва. У нас же плодове вино в першу чергу асоціюється з тією “бормотухою”, котру виготовляли в СРСР з плодово-ягідних відходів, щедро здобрювали спиртом та барвниками. За великим рахунком, називати той “напій” плодово-ягідним вином взагалі не можна було. Добре, що антиалкогольна кампанія 1985 року знищила “бормотуху” як клас.

Тепер є можливість використовувати для виготовлення справжніх ягідних вин ту частину урожаю, яку примхливі перфекціоністи з країн “золотого мільярда” все одно б забракували. Причому переганяючи ягоду у вино ми не відкриватимемо Америки – виробництво плодово-ягідних напоїв і вин є важливим напрямком переробки продукції садівництва в усьому світі.

Зокрема, у Німеччині виготовляється більше 10 мільйонів декалітрів вин з плодів та ягід річним обігом до 1 млрд. євро. З них близько 2 мільйонів декалітрів експортуються до Великобританії, Франції, Ірландії, Австрії. У тій-таки Франції є знаменитий смородиновий лікер, а з яблук виготовляють навіть шампанське. У Великобританії щорічні продажі плодово-ягідних вин і сидру складають близько півмільярда фунтів стерлінгів. Особливо популярні вина з полуниці, ожини, малини, аґрусу, чорної смородини, бузини, яблук, чорниці.

В особливо великих розмірах ведеться виробництво плодово-ягідних вин у Китаї, де зосереджено 40% світового вирощування яблук. Розширюються масштаби плодово-ягідного виноробства в Канаді, Сполучених Штатах, Австралії та Новій Зеландії. Варто зауважити, що наші сусіди з Білорусі та країн Балтії, де такі продукти та напої відносять до національних пріоритетів, ніколи не змінювали політику щодо виробництва продуктів плодопереробки.

Мені здається, що наші ягідні вина матимуть добрі перспективи не лише на українському ринку. А крім утилізації “зайвої” на свіжому ринку чи некондиційної ягоди, локальне ягідне виноробство дасть новий стимул для розвитку поки що нішевих культур. Адже свого часу наші виробники виготовляли не лише “бормотуху”, але й унікальні ягідні вина: малинове, агрусове, чудові традиційні сидри. Тим більше, що тепер законодавчий поштовх для ягідного виноробства отримали традиційно “не виноградні” регіони України: Волинська, Вінницька, Житомирська, Хмельницька області.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram