Читав я колись книжку, і там наставники, якими також вважалися батьки, постійно говорили: “Вживай слова правильно”. Головний герой якось ляпнув, що він зараз помре з голоду, то його дуже насварили, бо в їхньому світі з голоду ніхто не мре – в них там комунізм і всьо такоє.

Скінчилася історія неоднозначно, з явним натяком на продовження, але ця фраза – “Вживай слова правильно” – мені ой як запала. Я хоч і не мовознавець, але вирішив поділитися своїми спостереженнями неправильного вживання слів, які заганяють у ступор.

Так, почну з банального – з кохання. От у нас постійно кажуть “Ми зустрічаємось”, “Я зустрічаюсь з нею/ним”. Всі, звісно, розуміють про що мова, але, вибачте, зустрічаються і колеги, і друзі, і навіть незнайомці. Можна цю конструкцію замінити на “У нас стосунки”, але, знову таки, стосунки мають і друзі, і колеги, і всі інші люди, які контактують між собою. Пропоную вживати слова правильно і казати: “Ми любимо один одного”, чи хоча б “У нас роман” – це і зрозуміліше, і не порушує логіку мовлення.

І у продовження теми кохання. “Давай зробимо дитину”. Ці слова відверто бісять. Це, що бутерброд якийсь, чи, може, шпаківня? Чому не можна сказати по-людськи: “Давай народимо дитину”, “Давай подаруємо дитині життя”? Російською ще гірше – “Давай заведьом дєтєй”. Куди їх збираються заводити – у темний ліс?

Далі – “Наберу йому/їй”. Все частіше чую саме таке формулювання, коли йдеться про телефонні бесіди. Наберу йому/їй чого – груш в садку? Йому чи їй можна тільки зателефонувати, а набрати – його/її номер. Тому, будь ласка, не змішуйте котлети з мухами.

От вам ще одна цікавинка. Нещодавно мені пояснили, що “продукти харчування”, як у нас люблять говорити/писати посадовці, – це той кінцевий продукт життєдіяльності, який з часом перетворюється на добрива. У цьому випадку сказати можна тільки “харчі”, бо тут навіть польскі “потрави” (potrawy) виглядають краще.

А тепер моє улюблене – читати вголос і про себе. Дякую, але про себе я ліпше у Вікіпедії почитаю. Чому б не говорити “Читати мовчки”? Або ж взагалі залишити тільки дієслово “читати” і додавати до нього “вголос” за потреби? Скоріше за все “читати про себе” – калька з російської, але, на жаль, у нас постійно так кажуть, особливо вчителі, і така конструкція вже стала нормою.

Ще дуже бісить, коли щодо військових застосовують радянську конструкцію “віддав честь”. Офіційно цей ритуал у нас вже понад 10 років називається “військове вітання”, бо, як відомо, “душа – Богові <…>, а честь – нікому”. Взагалі словосполучення “віддати честь” малює дуже безсоромні картинки в уяві. Тут краще вже “брати під козирок” або “вітати по-військовому”, “салютувати” ніж змушувати Фройда перевертатися в могилі.

Тих, хто голосує одностайно все менше, але вони є й іноді на дуже високих посадах. Користуючись нагодою, хочу нагадати, що одностайно можна голосувати тільки у стаях (зграях). Голосувати все ж таки краще одноголосно.

Ну і як же не згадати про унікумів, які люблять приправити свою мову “розумними” словами. Оці всі кітіколінги (це коли чоловіки на вулиці дівчат приманюють як кицьку), бодішеймінги (це коли людей засуджують через надмірну вагу та все, що відрізняється від еталонів глянцевих журналів), буллінги (це коли в колективі, наприклад у школі, обирають об’єкт для цкування та знущаються з нього), вузькоспеціалізовані терміни тощо. От уявіть собі фразу: “У школі її булліли бодішеймери, але попри це вона неодноразово ставала жертвою кітіколінгу”. Ви щось зрозуміли? Тож бо. А економічні поняття – кейс, волатильність, лонгі, шорти… аж голова обертом. Ми щодня читаємо їх у новинах та статтях, але чи розуміємо? Сучасна українська мова налічує близько 256 тисяч слів, то невже нема зрозумілих відповідників? Оці всі рітейлери та девелопери всього-на-всього продавці та забудовники, не ускладнюйте.

З іншого боку ще цікавіше, коли такі “розумні” слова вживають неправильно. От взяти слово “хайп”, яке останнім часом набуло популярності. Найчастіше йому надають значення скандалу, суперечки (у соцмережах), але ж до скандалів воно не має відношення. Хайп – це різновид агресивної реклами, який став основним у капіталістичному світі після Другої світової війни. А хайп-проект – це взагалі шахрайський проект, така собі фінансова піраміда. То нащо ж пхати це слово туди, де йому не місце?

І вершина усього цього – наші посадовці, котрі на якісь зміни кажуть “новела”. Трошки логіки тут, звісно, є, бо це від латинського novellus, тобто “новітній”, але ж, вибачте, новела – це прозований твір, до чого тут зміни або інновації?

Мільйони людей щодня неправильно вживають слова, забуваючи про те, що слово – це зброя. Вживаймо слова правильно, може, ми й розумітимемо один одного ліпше.

Фото: Vlue/Bigstock

Томос наш: що написано в історичному документі

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram