Четвергового вечора під кінець Дня Прапора, у Мистецькому Арсеналі зібрались люди, яким Україна зобов’язана своєю Незалежністю – ветерани та волонтери. Міжнародний ветеранський та волонтерський форум – “Там, де ми – там Україна” добігав кінця.

Весь день почергово тут говорили про такі важливі проблеми, як безпілотники й роботи для війська, як медична та психологічна реабілітація поранених та травмованих, як необхідні законодавчі та урядові ініціативи, як ветеранські об’єднання та громадянський обов’язок.

Остання тема обговорень була найбільш болючою та суперечливою – це тема героїзації війська та вшанування пам’яті. Це тема, на яку важко говорити без політичних спекуляцій і квасного, “шароварного” патріотизму, але саме так – виважено і спокійно намагались її обговорити учасники дискусії.

Для чого ми воюємо?

Так називався пропагандистський фільм, який у роки Другої Світової війни зняв уряд США, щоб пояснити своїм воякам їхню роль у наймасштабнішому збройному конфлікті людства.

“Для чого нам героїзація?”, – намагався пояснити ветеран та волонтер, автор книги “Психи двох морів” та співавтор бестселера “14 друзів хунти” Юрій Руденко.

Українська суспільна думку сконцентрована на негативі. Український воїн не потребує співчуття, його потрібно поважати. Фото: Український інтерес/Ігор Кромф
Українська суспільна думку сконцентрована на негативі. Український воїн не потребує співчуття, його потрібно поважати. Фото: Український інтерес/Ігор Кромф

За словами ветерана, героїзація українського війська потрібна вже для того, щоб дати достойний приклад юному поколінню, яке прийде на зміну нинішнім захисникам. Героїзація армії та вшанування пам’яті загиблих необхідні, щоб військовий в суспільстві сприймався з повагою, щоб в армію йшли найкращі.

На думку Руденка, однією з найбільших перепон на шляху до героїзації українських захисників є постійна концентрація суспільної думки на негативі та багатостраждальності.

“От коли наш військовий йде на фронт, що йому говорять? Йому не кажуть повертайся з перемогою чи хоча б повбивай їх там всіх. Йому говорять – повертайся живим, аби тебе там не вбили. З яким настроєм такий військовий йде на фронт?”, – навів приклад Руденко.

На думку волонтера, варто загострити увагу на позиціювання воїна в суспільстві. Воїна не потрібно жаліти чи співчувати, ним потрібно пишатись та поважати його.

Пам’ять про захисників: на брилах і в серцях

Окрім того, що варто в суспільній свідомості пробуджувати та конструювати образ українського вояка – як мужнього і хороброго захисника, а армії, як кузні національної еліти, варто не забувати та про інший напрям роботи – вшанування пам’яті за загиблими та повага до живих ветеранів війни.

Ветеран війни та член проектного офісу майбутнього Міністерства у справах ветеранів Віталій Кузьменко розповів, що згідно з соціологічними дослідженнями більшість сімей загиблих вояків не відчувають достатнього вшанування пам’яті з боку суспільства.

Зокрема Кузьменко наголосив на необхідності таких проектів як національний меморіальний комплекс, де буде інформація про всіх загиблих українських захисників, а також спеціальному дні ветеранів, коли вшановуватиметься пам’ять усіх хто колись став на захист української державності зі зброєю в руках.

Насправді для вшанування загиблих треба не так багато – не забути про їх родини. Фото: Український інтерес/Ігор Кромф
Насправді для вшанування загиблих треба не так багато – не забути про їх родини. Фото: Український інтерес/Ігор Кромф

Також ветеран зазначив, що часто, щоб вшанувати пам’ять загиблих військових, не треба багато зусиль – достатньо просто подзвонити їх родинам в знаменні дні й подякувати за сина чи доньку, покликати на якісь заходи, як важливих гостей, показувати, що їх не забули, про них пам’ятають.

Ветерана підтримав народний депутат Андрій Тетерук, який розповів, що робота зі встановлення спеціального дня пам’яті уже ведеться. Планується, що таким днем стане 29 серпня – день Іловайської трагедії. Також політик розповів про успіхи в роботі зі створення національного меморіалу пам’яті загиблих українських вояків. Також Тетерук відзначив роботу органів місцевої влади, які на кладовищах зробили спеціальні меморіальні алеї для українських захисників.

Найбільше питань викликала доповідь представника Міністерства інформполітики Артема Біденка. На запитання кореспондента “Українського інтересу” чи існує у відомстві Стратегія того, як впроваджуватиметься політика героїзації й вшанування пам’яті, посадовець відповів, що немає. Проте зазначив, що цьогоріч планується випуск великої кількості книг та іншої друкованої продукції для підняття престижу нашого війська. Також, за словами Біденка, планується випуск тематичних коміксів, фільмів та налагодження співпраці з іншими відомствами для випуску пам’ятних монет та марок.

Представник міністерства констатував, що у відомстві відчувають гостру нестачу кадрів, зокрема дизайнерів, маркетологів, проект-менеджерів, щоб впроваджувати великі проекти.

Проект “VOЇNY” та символ пам’яті загиблих

Таїсія Братасюк розповіла про роботу проекту “VOЇNY”, мета якого вшанування загиблих українських захисників. Гасло проекту “Воїн залишається воїном й після смерті”. В межах проекту збираються людські історії, фотографії загиблих воїнів, ведеться кампанія заохочення прийти й вшанувати загиблих військових у меморіальних місцях.

Один з дітищ проекту є соціальний ролик “#вшануй”, який розповідає про 8-річного хлопчика Богдана, чий батько загинув у зоні бойових дій на Донбасі. Однокласники хлопчика називають його батька героєм. Ролик закликає піти та вшанувати загиблих на неоголошеній російсько-українській війні.

Також волонтерка розповіла про ще один важливий захід у межах проекту – це забіг “Шаную воїнів, біжу за Україну”. Захід, який уже став традицію. Це не просто спортивний захід – це можливість пробігти за кожного з тих, хто захищав нас від війни, подякувати та підтримати близьких наших героїв.

Цей прапор став символом шани загиблих американських вояків. Фото: Український інтерес/Ігор Кромф
Цей прапор став символом шани загиблих американських вояків. Фото: Український інтерес/Ігор Кромф

Разом з Таїсією на форумі був присутній член американської громадської ініціативи “Honor and Remember” Джордж Лутц. Американський гість розповів, що долучився до ініціативи зокрема тому, що його власний син загинув у війні в Іраку. Лутц подарував українцям стяг, який символізує шану та пам’ять за загиблими американськими вояками, прапор – який став маркером ставлення суспільства до вояків.

Дніпровський досвід меморіальної політики

Про успішний досвід втілення проектів відповідного напряму органами місцевого самоврядування розповів радник очільника Дніпропетровської облдержадміністрації Юрій Фанигін. Зокрема на Дніпропетровщини функціонує унікальний проект музею АТО, де на волонтерських засадах люди намагаються зібрати всю найповнішу інформацію про історію війни та кожної людської долі, яку вона обпалила. За словами Фанигіна, освітню роль музею просто не можливо переоцінити. Багато дітей, яким зараз 10-13 років знають про війну лише, як про інформаційний фон в новинах, натомість тут в музеї вони дізнаються те, що змушує пишатись своєю країною. Музей створений у кращих західних традиціях, абсолютно контактний, що дає змогу юним відвідувачам відчути війну на дотик. При цьому, посадовець зазначив, що музей абсолютно безпечний, і за весь період його існування лише одна дитина порізала палець під час відвідування експозиції бойової техніки.

Музей АТО – став справжнім просвітницьким центром для наймолодшого покоління. Фото: Український інтерес/Ігор Кромф
Музей АТО – став справжнім просвітницьким центром для наймолодшого покоління. Фото: Український інтерес/Ігор Кромф

Фанигін зауважив, що однією з ключових проблем в просвітницькій роботі в школах є відсутність достатньої структурованої інформації, яку б вчитель міг подати на виховних годинах учням. За його словами, наразі ведеться робота над методичним посібником про історію війни на Донбасі, яку б вчителі могли використовувати під час так званих “уроків патріотизму”.

Закрив дискусію виступ народної депутатки Оксани Корчинської, яка розповіла про підготовку нового законопроекту, який введе квоту вшанування пам’яті військових у соціальній зовнішній рекламі. Кожен повинен щодня бачити обличчя тих, хто вже ніколи не повернеться з бою, хто віддав життя за Україну.

Гудбай СРСР: як в Україні декомунізують армію

Всі повільно розходились з форуму. Кожен йшов в своїх справах. Кожен йшов в своїх думках. Тут не було горлапанів, які шукають зраду, не було пафосних промов для піару, не було непотрібної метушні. Кожен йшов робити свою справу – хтось проектувати беспілотник, хтось шукати протези, хтось захищати права ветеранів в бюрократичному молохі, хтось відновлювати меморіали. Кожен з цих людей знає, що перемога – це колективний результат і колективна відповідальність.


Ігор Кромф, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram