Союз Радянських Соціалістичних Республік, як відомо, був найкращою у світі країною, яку розвалили імперіалісти, щоб трудящі всього світу не бачили прикладу і не стали на соціалістичний шлях розвитку. Тому Країна Рад і була обплутана колючим дротом, на кордоні пильнували Микити Карацупи з автоматами, а партія з Кремля вела країну до комунізму.

Щоправда, не всі хотіли той комунізм будувати і, що цілком логічно, періодично виявляли бажання виїхати з квітучої країни Леніна на загниваючий Захід. Але тут виникала маленька неув’язочка – найдемократичніша в світі країна своїх громадян чомусь відпускати не хотіла. Коли ж вони таки намагались перетнути кордон, їх чекав сюрприз – колючий дріт та прикордонники, які насправді не стільки ловили шпигунів, скільки своїх громадян-втікачів.

Читайте також: Зниклі літаки та люди. Таємниці нерозгаданих катастроф

Історія втеч із СРСР ще чекає дослідника. Тут було все – і безумство, і героїзм, і підлість, і кров, і тюрми. Скільки доль було скалічено на кордоні – не порахує ніхто. Гинули і втікачі, і молоді хлопці в зелених кашкетах, яких той кордон поставили охороняти. Але були випадки, коли мрія про свободу збувалась. Були люди, яким вдавалось втекти. До вашої уваги добірка втеч з Радянського Союзу.

Віктор Беленко

6 вересня 1976 року на авіабазі Чугуївка, що у Приморському краї Росії, відбувались звичайні навчальні польоти. Тренувались винищувачі. Раптом один з них – МіГ-25 з бортовим номером 31 – різко відхилився від курсу і зник з екранів радарів. Керівник польотів вирішив, що сталась аварія і наказав розпочати пошукові роботи.

Через деякий час рятувальні роботи довелось припинити – о 9 годині 15 хвилин ранку (через 2 години 30 хвилин після зникнення) японське радіо передало екстрене повідомлення: радянський літак, пілотований старшим лейтенантом військово-повітряних сил СРСР Віктором Беленко, приземлився в аеропорту Хакодате на остові Хоккайдо.

Льотчик попросив політичного притулку в Сполучених Штатах Америки. Це було гучним ляпасом Москві – втік не якийсь дисидент, а комуніст, офіцер Радянської Армії. І не просто втік, а на надсекретному літаку, який нещодавно прийняли на озброєння. Офіційна влада намагалась добитись видачі втікача, але вже 9 вересня Беленка перевезли до США, де він невдовзі отримав громадянство і живе досі.

Сам же літак був ретельно вивчений американськими та японськими фахівцями. Його невдовзі повернули власнику, заплативши компенсацію у розмірі 11 мільйонів доларів, оскільки МіГ був розібраний. Як писала тодішня преса, фахівці похвалили двигуни, але всю електроніку назвали вчорашнім днем авіації.

Щоб запобігти подальшим втечам, військове командування СРСР видало інструкцію, згідно з якою заборонялося повністю заправляти баки пальним прикордонним перехоплювачам на Далекому Сході, щоб ті не могли долетіти до Японії.

Ліліана Гасинська

Добре, якщо ти льотчик і до чужоземних берегів рукою подати. А що робити простій українській дівчині, яка мріє вирватись з найкращої у світі країни? Спосіб знайшовся і тут. Вісімнадцятирічна Ліліана Гасинська жила в Одесі. Як вже їй вдалося влаштуватись на круїзний теплохід “Леонід Собінов” офіціанткою у такі юні роки – історія мовчить.

Але носила їжу та напої вона там недовго – 14 січня 1979 року, під час стоянки в Сіднеї, Ліліана вилізла в ілюмінатор і через 40 хвилин вийшла на омріяний австралійський берег.

Дівчина, одягнута лише у червоне бікіні, ламаною англійською попросила першого ж зустрічного австралійця допомогти з одягом та притулком. Радянське консульство вчасно забило тривогу і майже знайшло Ліліану, але репортери з “Дейлі Міррор” виявились швидшими – вони встигли сховати втікачку в обмін на ексклюзивне інтерв’ю та фото в червоному купальнику.

Подальша доля Гасинської склалась щасливо – попри зусилля радянського посольства щодо екстрадиції, їй було надано політичний притулок в Австралії. Працювала моделлю, вийшла заміж, розлучилась. Нині живе в Лондоні.

Дайна Палена

Інколи прагнення свободи настільки сильне, що люди готові померти задля неї. Так вчинила 25-річна латишка Дайна Палена.

10 квітня 1970 року радянське риболовецьке судно надіслало береговій охороні Сполучених Штатів Америки сигнал про допомогу: на його борту, у 170 кілометрах від Нью-Йорка, помирала молода офіціантка. Коли рятувальний гвинтокрил досяг судна, вона була непритомна.

Дайна Палена
Дайна Палена

Після того, як Дайну доправили до лікарні і лікарі зробили свою справу, виявилось, що отруєння було не випадковим – дівчина свідомо прийняла величезну дозу ліків лише для того, щоб її зняли з борту судна та перевезли на американський берег. Тільки у такий спосіб вона могла втекти з СРСР.

Десять днів біля її палати чергували радянські дипломати, вмовляючи повернутись на Батьківщину. Але Дайна Палена змогла налагодити зв’язки з латиською діаспорою і земляки допомогли звернутись їй до імміграційної влади з проханням про політичний притулок.

Через 18 днів вона отримала статус біженця, а невдовзі й американське громадянство. Про подальшу долю Дайни нічого не відомо – вона загубилась десь на просторах великої країни, про яку так мріяла.

Станіслав Курилов

Про цю втечу говорять, що вона найбожевільніша, найнеймовірніша і найсміливіша.

З дитинства мрією всього життя Стаса було море. Він хотів об’їхати увесь світ і побувати на всіх морях та океанах. Але океанографу Станіславу Курилову дозволу на закордонні відрядження та виїзд з СРСР не давали. І він вирішив поїхати з нього сам, ні в кого не питаючи дозволу.

Побачивши рекламу лайнера, який курсував з Владивостока до екватора і тому не потребував оформлення виїзної візи, Курилов спланував одну з найгучніших втеч від комуністичного режиму. Станіслав купив путівку і сів на пароплав.

“Радянський Союз” вийшов з Владивостока 8 грудня. У ніч на тринадцяте, приблизно за 100 кілометрів від філіппінського острова Сіаргао, Курилов стрибнув у воду. Без будь-яких припасів та рятувальних засобів. Через дві доби, у напівпритомному стані, він досяг бажаного берега. Після розслідування, проведеного філіппінською владою, був депортований до Канади, де отримав громадянство.

Спочатку працював у піцерії, потім почав займатись морськими дослідженнями. Об’їздив увесь світ – побував на Гавайських островах, в Арктиці, на екваторі. В СРСР Курилову було винесено заочний вирок: 10 років позбавлення волі за зраду Батьківщині.

Після одруження переїхав до Ізраїлю, де працював в океанографічному інституті. Трагічно загинув 29 січня 1998 року під час водолазних робіт – звільняючи від риболовецьких сіток наукову апаратуру не помітив, що в балонах закінчилось повітря. Похований в Ізраїлі.

У 2017 році, надихнувшись його подвигом, український гурт “Антитіла” створив кліп пісні TDME як міні-історію втечі вченого.

Альгірдас та Пранас Бразінскаси

Син та батько, які увійшли в історію не лише своєю втечею, а першою в історії СРСР успішною крадіжкою літака. Щоправда, історія їхньої втечі була зрошена кров’ю – Пранас Бразінскас застрелив стюардесу.

15 жовтня 1970 року Пранас та його неповнолітній син Альгірдас, озброєні гранатою, пістолетом та обрізом, викрали літак АН-24, який летів з Батумі до Сухумі. На його борту було 46 пасажирів. Після зльоту Бразінскаси спробували передати пілотам записку з вимогами через стюардесу, 19-річну Надію Курченко, але та негайно підняла тривогу і була застрелена Пранасом.

Взагалі захоплення літака було кривавим – поранення також отримали командир літака, штурман та бортмеханік. Другому пілоту вдалось посадити літак у Туреччині, де Бразинскаси здалися поліції.

Альгірдас та Пранас Бразінскаси
Альгірдас та Пранас Бразінскаси

Влада Туреччини відмовилась видати втікачів. Пранас Бразинскас отримав вісім років тюрми, а його син – два. Викрадення літака визнали вимушеним, а подальші дії втікачів – неумисними. Через чотири роки батька амністували і обидва втікачі переїхали до Сполучених Штатів Америки.

Історія на цьому не закінчується – у 2002 році син убив батька і відправився до в’язниці, цього разу вже американської, на 16 років.

Читайте також: Де поділись ці люди? Політики, які загадково зникли

Були інші втечі. Вдалі і невдалі. Втікали артисти, спортсмени. Їм було легше – вони просто зникали під час гастролей чи змагань в іноземних містах. Так втік артист балету Михайло Баришніков, шахіст Ігор Іванов, хокеїст Олександр Могильний, режисер Олег Відов. Втікали агенти КДБ – Олег Лілян, Віталій Юрченко, Олег Гордієвський. Ці люди мали можливість виїхати з країни.

Але бути ті, хто з комуністичного раю виїхати не міг. І відчай штовхав їх на крайнощі. Під час їхніх втеч гинули люди, часто безневинні, гинули вони самі. Хтось виривався за кордон, як етнічні німці Віталій та Борис Шмідти і Артур Шуллер, які захопили у 1982 році літак та втекли до Туреччини, поранивши двох членів екіпажу. А хтось не зміг. Яскравий приклад – сім’я Овечкіних, які у 1988 році також захопили літак. Результат – дев’ять смертей та 10 поранених.

Підготував Микола Сатпаєв, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram