6 червня віряни відзначають свято Вознесіння Господнього. Фіксованої дати святкування немає – вона залежить від Великодня. Утім, завжди припадає на один і той же день тижня – четвер. Вознесіння Господнє – або як ще називають у народі Вшестя, Ушестя, Знесіння, Знесіннє – одне з 12 найголовніших церковних свят у християнстві.

Історія свята

Вознесіння є найбільшим таїнством і символізує перемогу над смертю. На 40 день після Воскресіння Ісус Христос зібрав своїх послідовників на горі Елеон (Віфанія), благословив усіх і вознісся на небеса, потрапивши до Раю, і тим самим завершивши земне буття. Приголомшені побаченим дивом люди вертали до Єрусалиму, там їх осінив небесний вогонь.

У книзі Нового Завіту у “Діяннях святих апостолів” розповідається: “Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалима, а чекали обітниці Отчої, “що про неї, – казав – ви чули від Мене. Іван бо водою христив, – ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів! Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, та аж до останнього краю землі”. Засмучені Христові учні все ще продовжували дивитися туди, де зник їх Учитель – Господь Ісус, як явилися їм два ангели в білих одежах і, втішаючи їх, сказали: “Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як Його ви бачили відходячого на небо” (Діян. 1: 4-11).

Традиції свята

Майже всі християнські свята тісно перегукуються із язичницькими обрядами. Так за народними віруваннями цей день символізував початок літа, коли весна вже відступає, а природа буяє розквітом. Пращури, які спостерігали за природою, говорили, що після свята змовкають зозулі, а жито починає колоситися. Високе і ясне сонце на небі віщувало добрий врожай, натомість дощі і грози були ознакою неврожаю.

Після Великодня і до цього дня ворота Раю і Пекла лишалися відкритими, душі праведників відвідували землю, а грішники менше відчували муки. У багатьох цей день слугує поминальним. Господині печуть пироги-драбинки і відносять на могилу покійним.

Дівчата у цей день “хрестили та хоронили зозулю”. Пташку робили із трави “зозулині сльози”, але форму надавали людську. Наряджали у спідницю, затикували квітками і намистом. Далі було хрещення. Імпровізовану ляльку садили на дерево, прикривали хустиною і три рази перехрещували. Дівчата обмінювалися хустками, дукачами і співали пісень. Того ж дня треба було і поховати “пташину” – її закопували у землю, але щоб інші не знали де. Після – бенкетували, співали і розходилися по домівкам. Це був суто дівочий обряд, хлопців не допускали. Ніхто крім учасниць не повинен знати, де “хрестили і поховали птаху”.

Народні прикмети

  • Вранці на Вознесіння земля вмивається росою, ніби плаче по Ісусу, що віддаляється від неї. Вважається, що ця Вознесенська роса наділена особливою цілющою силою, здатною вилікувати хворих і подарувати красу дівчатам, якщо нею вмитися.
  • Якщо на Вознесіння Христове піде дощ, то на Іллю буде гриміти гроза.
  • Погода на Вознесіння буде точно такою, як була на чистий четвер.
  • Якщо у Бога від чистого серця щось попросити, то воно обов’язково збудеться, тільки якщо прохання не стосується фінансового благополуччя.
  • Вознесіння минуло – сезон купання відкритий. Навіть якщо на вулиці ще дуже холодно, застудитися після таких купань неможливо.
  • Урожай буде багатим, якщо погода в цей день сонячна і тепла.
  • Дощ на Вознесіння – погана прикмета. Він віщує мокре і холодне літо, а крім того неврожай та хвороби людей і худоби.

У народі кажуть

  • “Весна про Вознесіння на небо підноситься – на відпочинок в рай пресвітлий проситься!”
  • “Цвісти весні до Вознесіння”.
  • “Дійшла весна до красна до Вознесіння – тут їй і кінець”.
  • “І рада б весна цілий рік панувати, а прийде Вознесіння день – покує зозулею, соловейком заллється, до літа за пазуху забереться”.
  • “Прийде Вознесіння день, скине весна-красна лінь, влітку обернеться-прикинеться, за роботу в поле візьметься”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter