Латинка: Ukrajińska

Минулого тижня шеф української дипломатії Павло Клімкін запропонував подискутувати щодо запровадження в Україні латинки паралельно з кирилицею. Таку ідею Клімкіну підкинув польський історик Зємовіт Щерек, мовляв, латинка допоможе зближенню народів та культур. Що ж подискутуймо.

Коли я вперше приїхав до Польщі, то мені було не комфортно, і я ніяк не міг збагнути чому. Розуміння прийшло десь на третій день – мені не вистачало кирилиці. Я настільки звик до неї, що її відсутність одразу дала про себе знати. От якось у моїй системі світосприйняття не вкладалося, що об’яви “куплю/продам” можуть бути написані якимись іншими знаками. Соромно таке казати людині, яка вивчає англійську з першого класу школи, але факт.

Prywit, jak sprawy?

Ідея запровадити в Україні латинку не нова. Вже кілька років існує маніфест із закликом ввести в офіційний вжиток “буржуйську” абетку. Якось я той маніфест скинув своїй вчительці польської. “А що? Все чудово читається”, – відповіла вона. А от у мене українські слова, написані у такий спосіб, чомусь звучать у голові з акцентом. Це ще із середини 2000-х тягнеться, коли ми смски транслітом писали. Цей трансліт настільки увійшов у наше життя, що ми читали (та й досі читаємо) його без якихось проблем та запинок.

Але ж акцент… Ніяк не йде він із голови і перетворює рідні слова на щось чуже. А ще з транслітом була біда, бо кожен писав за власними правилами. Один літеру “ш” писав за англійською системою – “sh”, інший ставив “w”, керуючись візуальної схожестю, а третій клепав шістку (6 – шість – перша літера ш), перетворюючи своє недолуге повідомлення на якийсь ребус чи таємний шифр. А ще був м’який знак, який зображали апострофом, а ще – ч, щ, й, я. Коротше, діалектів трансліту було чимало і всі вони виокремлювалися правилами зображення тих чи інших звуків чужою абеткою.

Десь у той самий час виникають правила офіційної транслітерації. Ними користуються, коли наші імена та прізвища переводять (саме переводять, а не перекладають) у систему, зрозумілу для тих самих європейців. Тому у закордонному паспорті я – Vladyslav Nedashkivskyi, а не, наприклад, Władysław Niedaszkowski. Тими самими правилами користуються, коли переводять назви міст, сел, селищ, вулиць, станцій метро та автобусних зупинок.

Отже, ми вже давно запровадили на офіційному рівні латинку паралельно із кирилицею, але вона нам не потрібна. Латинка для тих, хто не може читати наші букви. І, можливо, у нас проблеми з корупцією, ростом ВВП, політичною системою, але тут ми на голову розбили європейців.

Ukrajinśkij welosyped z kwadratnymy kolesamy

Але уявімо, що латинку все ж таки ввели. Одразу нашльопають партію підручників. Я вже бачу це:

Jak umru, to pohowajte
Mene na mogyli
Sered stepu szyrokogo
Na Wkrajini mylij.
Śob lany szyrokopoli,
i Dnipro, i kruczi
Bulo wydno, bulo czuty,
Jak rewe rewuczyj*.

А знаєте що? Я за, хай буде латинка! Бідний Шевченко так би перевертався у труні, що Тарасова гора живила б струмом не тільки всю нашу країну та ще б сусідам вистачило. Ми б змогли стати найбільшим постачальником електроенергії не тільки у Європі, а й у всьому світі.

Звісно, знайшлися ті, хто радикально підтримує ідею з латинкою. Але цей табір постійно підтримує все, аби “було не так, як у москалів”. Вибачте, звісно, але чому це ми москалям маємо віддавати власну абетку? Вона й так відрізняється від російської хоча б літерами Ґ, Ї, І, Є.

Ми й так забагато подарили Путіну

Екс-міністр закордонних справ Литви Пятрас Вайтєкунас якось сказав мені під час інтерв’ю, що ми й так забагато подарили Путіну того, що йому не належить. Давайте ще кирилицю йому подаруємо. Кирилицю, якою писали Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, якою проголошувалась незалежність УНР у 1917 році, якую написаний Акт про НАШУ незалежність. От у китайців, японців, корейців є власні абетки і вони чомусь не квапляться кудись їх інтегрувати. Хочете щось розуміти – вчіть ієрогліфи. Таку саму пораду можна дати всім, хто не може в кирилицю – вчить нашу мову.

Щоправда є приклад Казахстану. Вони відмовилися від своєї модифікованої кирилиці і запровадили латинку. Повний перехід має відбутися до 2020 року. Але чи стане від цього казахська мова більш зрозумілою? Що я прочитаю қазақ тілі, що qazaq tili, я не збагну нічого. Це все одно, що китайські ієрогліфи перевести у латинку, або написати кирилицею “Лондон іс зе кепітал оф Грейт Брітан”. То як воно має зближати культури та народи?

Отже, давайте не вигадувати велосипед. Офіційна латинка в Україні є, але для нас вона як була, так і лишається чужою. Тому “i czużogo nauczajteś, j swogo ne curajteś”*.

*Переведено у латинку за польською фонетикою. Чому саме вона? Бо, по-перше, найближча до України, по-друге, ідею Клімкіну підкинув поляк.

Pid dvoma herbamy. Danilov napolyahaye na latynytsi