Інтерес Росії у Білорусі беззаперечний. То в який спосіб Кремль намагатиметься втримати країну? Чи можливий сценарій українського Донбасу на Сході Білорусі?

Що це за інтерес?

Кремль має чималу зацікавленість у Білорусі. Ідеться про геополітичні, військові й ідеологічні інтереси.

З геополітичного боку Білорусь – союзниця Росії, яка лежить посеред Європи та межує не лише з Україною, але й з Латвією, Литвою, Польщею.

Потрапляння Білорусі в остаточну залежність від Кремля означатиме контроль над понад 1000 кілометрів білорусько-українського кордону: від Волині й аж до Чернігівщини.

Білоруську територію Росія потенційно може використати для наступу в сусідні держави.

На території Білорусі декілька стратегічних військових об’єктів Збройних сил РФ, втрачати які в Кремлі не надто хочуть. Серед них, зокрема, радіолокаційна станція, що входить у систему попередження про ракетний напад Повітряно-космічних військ РФ та вузол зв’язку російського військово-морського флоту з кораблями в Атлантичному, Індійському й Тихому океанах.

Президент РФ Володимир Путін вважає розпад СРСР найбільшою геополітичною катастрофою XX століття. Спроба відновити колишню державу в попередніх кордонах (частина доктрини так званого “русского міра”) – ідеологічний інтерес Кремля в Білорусі.

Як Росія намагається втримати Білорусь?

Найоптимальніший варіант для Кремля сьогодні – збереження режиму Лукашенка. До речі, до нещодавна цей сценарій Москва не надто підтримувала. Але все змінили антилукашенківські протести в Білорусі. Як?

Щонайменше останній рік білоруський президент намагався протистояти намаганням Кремля розширити свій вплив на Білорусь. Тоді, нагадаю, він відмовився від поглиблення так званої інтеграції країни з РФ, за що Москва “покарала” Білорусь підвищенням цін на енергоносії та відмовою підтримати кандидатуру Лукашенка на президентських виборах 2020 (вперше за останні років з двадцять).

“Росія спеціально тисне на нас!”, – заявляв у січні Лукашенко та намагався продати себе як лідера, що здатний зберегти суверенітет Білорусі від будь-яких іноземних посягань.

Але все змінилося після сфальсифікованих президентських виборів 9 серпня, коли Білорусь сколихнули стотисячні антивладні протести та загальнонаціональний страйк, що торкнувся багатьох ключових підприємств країни, а демократичний світ не визнав результати голосування та готує санкції режиму Лукашенка.

Білоруський диктатор зрозумів, що самотужки втриматися при владі йому не вдасться, тож підтримка Москви йому буде дуже доречною. Тоді риторика Лукашенка різко змінилася.

“При першому ж нашому запиті буде надано всебічну допомогу щодо гарантування безпеки Республіки Білорусь”, – із такими словами виступив Лукашенко після розмови з Путіним.

І скидається на те, що поки все йде саме за таким сценарієм.

16 серпня декілька десятків вантажівок Росгвардії (внутрішні війська РФ) помітили, коли ті рухалися в бік російсько-білоруського кордону. За даними Conflict Intelligence Team в них пересувалося щонайменше 600 російських силовиків. Для порівняння, загальна чисельність всього білоруського ЗМОПу (загону спецпризначенців, що розганяв протестувальників у країні) – 1500 людей.

Ще 13 серпня до Білорусі прибуло два літаки Військово-повітряних сил Росії. Мета їхнього прильоту невідома. А 18 серпня до країни прибув літак спеціального льотного загону “Росія”, яким користується директор ФСБ РФ Олександр Бортніков.

Чи є у РФ законні підстави втрутитися в ситуацію в Білорусі?

Білорусь – член декількох міждержавних організацій з великими повноваженнями, до яких входить і Росія. Москва може використати це, щоб втрутитися у внутрішні справи держави.

Обидві країни належать до Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) – військового союзу, який “покликаний протистояти регіональним викликам і загрозам військово-політичного та військово-стратегічного характеру”. Ця організація – щось типу НАТО тільки для країн, що належать до російської сфери впливу.

2 стаття договору дозволяє країнам-учасницям виробляти й вживати спільні заходи для допомоги іншій країні-учасниці, якщо її безпека, стабільність чи територіальна цілісність під загрозою.

Щоб використати цю статтю для втручання у справи Білорусі, необхідно довести існування зовнішньої загрози. І чимось таким схоже Лукашенко зараз і займається.

Так білоруський диктатор заявив, що НАТО нібито нарощує свої сили поблизу білоруських кордонів. В організації ці звинувачення відкинули.

Обидві країни належать військового союзу ОДКБ, який Росія може використати як привід для втручання в справи Білорусі. Фото: Sputnik/Олексій Дружинін

Інша можливість, якою Москва може скористатися, щоб втрутитися у ситуацію в країні – Союзна держава Росії та Білорусі. Із 1997 року ці дві країни входять до цього союзу, який ставить за мету поетапно створити в державах спільний політичний, економічний, військовий та інші простори.

За статтею 8 Союзного договору Росія та Білорусь мають координувати свої зусилля в боротьбі з міжнародним тероризмом й екстремізмом.

За потреби Лукашенку не важко буде довести, що білоруські протестувальники екстремісти чи терористи, з якими самотужки йому впоратися не вдається.

Отож, у Росії є купа можливостей знайти привід, щоб втрутитися у внутрішні справи Білорусі.

Чи можливий у Білорусі сценарій ОРДЛО?

Можливий, але це, так би мовити, “план Б”.

Відносно мирно утримати всю територію Білорусі у своїй сфері впливу – пропозиція значно заманливіша для Москви, аніж “новий Донбас”, що вимагатиме величезних фінансових вливань із Росії. Нагадаю, що економіці РФ сьогодні дуже не солодко через низькі ціни на світовому ринку енергоресурсів та міжнародні санкції.

Але якщо режим Лукашенка не вдасться зберегти, а очолить Білорусь не російський ставленик, то Вітебська народна республіка – усе, що залишається Кремлю.

Вітебська область лежить у східній Білорусі в прикордонні з Росією. Не вловлюєте ніяких паралелей?

Ще з 2017 року у світлі ситуації з ОРДЛО в соцмережах неодноразово обговорювали ймовірність розвитку сценарію незалежності деяких регіонів Білорусі від Мінська. Від такого розвитку подій застерігали експерти, а неонацистська організація “Російська національна єдність”, представники якої воюють на Донбасі на боці бойовиків, закликала до “параду” білоруських народних республік.

Після початку цьогорічних поствиборчих протестів у Білорусі тема Вітебської народної республіки отримала нове життя.

11 серпня на Telegram-каналі “Вітебська народна республіка”, що налічує понад 700 учасників, з’явивився заклик до Володимира Путіна ввести РФ ввести війська в Білорусь.

“Лукашенко втрачає країну, і це його агонія. Горить вся Білорусь! Але чи потрібно проливати кров? Ми закликаємо президента Росії ввести війська в тому числі у Вітебську область і зберегти тут мир. Росія – гарант спокою”, – йшлося у повідомленні, яке передрукувало чимало російських ЗМІ.

Та й, власне, самі російські ЗМІ не пасли задніх. Наприклад, головна редакторка Russia Today Маргарита Симоньян у своєму твіттері написала, що було би непогано, якби “вєжлівиє люді” навели лад в Білорусі. “Вєжлівиє люді”, вони ж зелені чоловічки, захоплювали Крим у березні 2014 року.

Чи свідчить це про намагання Росії розв’язати в РБ сценарій ОРДЛО?

Поки ні. Діяльність білоруських сеператистів сьогодні є не надто організованою та не виходить за межі онлайнових дискусій. Кремль явно, щонайменше поки, не працює в цьому напрямку.

Лише якщо основний план Москви щодо Білорусі реалізувати не вдасться, то можливий розвиток сценарію народних республік у країні.

До речі, цього разу Кремль, свідомо чи ні, але підготувався до такого втручання. Якщо у 2014-му основним виправданням для вторгнення на український Донбас був “захист прав російськомовного населення”, то цього разу… все залишиться фактично незмінними, але матиме обґрунтування Конституцією РФ.

Нещодавно в Росії ухвалили правки, які дозволили Володимиру Путіну залишитися президентом ще на декілька строків, але серед них було чимало й інших цікавих нововведень.

“Російська Федерація надає підтримку співвітчизникам, що проживають за кордоном, у здійсненні їхніх прав, забезпечення захисту їхніх інтересів і збереженні загальноросійської культурної ідентичності”, – додали таке до статті 69 основного закону РФ.

Начебто нічого незвичного: що поганого в захисті співвітчизників? Але річ у тім, що за російськими законами співвітчизниками є також особи, що колись мали громадянство не лише Росії, але й СРСР. У такий спосіб РФ закріпила в своїй конституції право втручатися у справи колишніх радянських республік, якщо, на думку Москви, інтереси їх “співвітчизників” обмежуватимуть.

Поправки до російської конституції узаконили вручання Москви у справи ексрадянських республік. Фото: ТАСС/Антон Новодержкін

А іншою поправкою до Конституції в Росії закріпили пріоритет національного законодавства над міжнародним. Тепер звинувачення інших країні в порушенні міжнародної безпеки Москві не страшні, адже їхня Конституція – найголовніше.

Непогана законодавча основа для посягань на території інших держав, чи не так?

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram