У цей день, 22 травня 1885 року помер видатний французький поет, письменник, драматург, публіцист і громадський діяч Віктор Гюго. Я навідалася у будинок, де зупинявся й жив митець під час своїх поїздок до мальовничого нормандського містечка Рів-о-Сен. Сьогодні тут розташувався музей Віктора-Марі Гюго. Його називають «будинок Вакері» («Maison Vacquerie»).

Сюди варто було завітати, аби прогулятися берегом Сени й посидіти у затишному саду, який колись заспокоював романтика Гюго.

Колись цей будинок належав другу сім’ї Віктора Гюго й батькові чоловіка його дочки Леопольдіни – Огюсту Вакері. Гюго не жив тут подовгу: це сумнозвісне місце було пов’язане для нього чи не з найбільшою трагедією його життя. 4 вересня 1843 року його донька Леопольдіна та її чоловік потонули під час прогулянки на Сені. Вперше Гюго приїхав сюди невдовзі після смерті доньки, аби попрощатися з нею. У подальшому він навідувався у цей будинок лише кілька разів – аби відвідати могилу Леопольдіни, що розташовується на кладовищі місцевої церкви неподалік.

Постать Віктора Гюго у ці дні зацікавила мене передусім з огляду на його інтерес до України, а саме – у зв’язку з його захопленням жагою українців до свободи. Коли на початку XVIII ст. Україна стала ареною війни між Швецією і Росією за участі двох монархів, яких тоді вважали наймогутнішими державними діячами (Карла XVII і Петра I), в Європі відбувся справжній сплеск інтересу до України. Джерелом натхнення для багатьох європейських митців (у тому числі й Гюго) став наш гетьман Іван Мазепа.

Роль Мазепи в історії України є надзвичайно важливою. Він повстав за свободу України у час, коли російський цар Петро І марив про велику імперію. Відчайдушна боротьба Мазепи за свободу зробила Україну натхненницею європейської романтичної традиції та надихнула Віктора Гюго на написання у 1828 році поеми «Мазепа» («Mazeppa»), яка увійшла до його збірки «Поезія Сходу» («Les Orientales», 1829 рік).

Вид на Сену з будинку Вакері

У поемі «Мазепа» Гюго зображує гетьмана митцем, а його коня – генієм, який звільняє свого господаря від пут банального світу й виводить його у світ ідеальний. Тут він здобуває абсолютну свободу і стає українським гетьманом. Слова Гюго про болісний шлях здобуття цієї абсолютної свободи – через страждання, випробування й кровопролиття – нагадують нам про те, що між смертю і абсолютною свободою – лише мить. Ця мить, проте, варта життя. У ній – сенс і зміст усього буття людини.  

Кричиш від остраху і, далі незворушний,
Женеш, блідий, охлялий... злітаєш, бездушний,
На землю з гордих хмар...
За кожним твоїм кроком ближче до могили,
Падеш... ось край... це раз зібрав ти свої сили,
Встаєш, Ти – Володар!

Гюго пророкує абсолютну свободу не лише Мазепі, а й сучасній Україні. Його пророцтво звучить особливо праведно й зворушливо у ці дні. Хіба слова Віктора Гюго з його поеми «Мазепа» не про український народ, який ціною життя відстоює сьогодні свою свободу?

Страхітна його велич з його мук повстане.
Колись кирею вдягне прадідних гетьманів
У сяєві зіниць;
А як у ній з’явиться – степові народи
Пішлють йому назустріч фанфар хороводи
І падатимуть ниць!

У серпні 1849 року Віктор Гюго виступив із промовою на Міжнародному конгресі миру в Парижі. Слова, проголошені ним у ті дні, були провісниками розбудови сучасної європейської спільноти. Незважаючи на те, що Гюго був затятим борцем за мир, він так само завзято й щиро підтримував усі битви народів за свободу та національну гідність. Так, під час повстання в Польщі в 1863 р. він написав своє звернення до російської армії. Його слова до росіян, на жаль, є напрочуд актуальними й сьогодні:

Поки ще не пізно, слухайте... Якщо ви будете продовжувати цю варварську війну; якщо в священний час, коли піднімається гідна благоговіння Польща, в останній час, коли вам надано вибір між Петербургом, де панує тиран, і Варшавою, де панує свобода; якщо ви виступите проти поляків заодно з царем, їхнім і вашим катом; якщо ви, пригнічені, засвоїли від вашого пригнічення лише один урок – підтримувати свого гнітителя; якщо своє нещастя ви перетворите на свою ганьбу; якщо ви, озброєні, віддасте свою сліпу й обдурену силу на службу деспотизму, величезному, але слабкому чудовиську, що пригнічує без розбору всіх – і росіян, і поляків; якщо, замість того, щоб виступити проти ката народів, ви, користуючись перевагою у зброї й кількості, боязливо придушите цей героїчний народ, який відстоює найпервинніше з усіх прав – право на батьківщину; якщо у середині дев’ятнадцятого століття ви скоїте вбивство Польщі; якщо ви зробите це, – знайте, російські солдати, ви впадете, що майже неможливо, ще нижче південноамериканських банд і викличете огиду всього цивілізованого світу! Злочини, вчинені шляхом насильства, є і залишаються злочинами; відраза суспільства – кримінальна кара».
У музеї Віктора Гюго (Рів-о-Сен, Сен-Марітім, травень 2022)

Такі слова міг написати тільки щирий громадський діяч, надзвичайно чуйний і проникливий митець. Віктор Гюго був вірним другом свободи. Переконана, що й сьогодні він би знову став на її захист.

У пошуках прихистку в Європі. Нотатки біженки

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram