Військова медицина в Україні: від початку війни до сьогодні

Розвиток військової медицини в Україні. Фото: Український кризовий медіацентр

З початку ведення бойових дій на сході України постало питання не лише відродження української армії, а й військової медицини. У перші місяці війни, хоч її тоді такою не називали, фіксувалася нестача техніки, амуніції, особового складу, а також медичного персоналу.

Як заявив Президент України Петро Порошенко, за три роки АТО на передовій взяли участь близько 3,5 тисяч військових медиків. Героїзм цих людей не можна оцінити за жодним критерієм, адже їм доводилося працювати з обмеженою кількістю медикаментів, джгутів, ба навіть, бинтів.

За ці три роки ситуація в Україні значно покращилася. З розвитком економіки та подолання кризи, збільшилася сума видатків на потреби оборони країни. Так, бюджетні кошти на ЗСУ з 27 мільярдів гривень за 2014 рік зросла до 64,4 мільярдів гривень на 2017 рік. З яких цьогоріч виділили 327 мільйонів гривень на медичну підтримку оборони.

Із жаданим введенням безвізу з країнами Євросоюзу, Україна взяла напрямок на партнерство з Північноатлантичним альянсом. Її представники почали частіше відвідувати українську державу, ділитися досвідом, залучати українських військових до міжнародних навчань.

Так само Україна з отриманих навичок та знань взялася за виробництво своїх прототипів за стандартами Альянсу. Зокрема, у серпні 2017 року до ЗСУ надійшла перша партія українських аптечок за стандартами НАТО. Ціна одного комплекту становить 1700 гривень. Як зазначив керівник відділу маркетингу підприємства “Київгума” Вадим Гуцак, кожен компонент аптечки є сертифікованого українського виробництва.

Українська аптечка за стандартами НАТО. Фото: Український інтерес / Катя Пташка

Підготовка до виготовлення аптечок розпочалася ще 2015 року. У жовтні-листопаді військово-медичний департамент Міноборони закупив 30 тисяч турнікетів (засіб для зупинки крові). Але при перевірці волонтери виявили, що два з п’яти турнікетів не витримують навантаження та ламаються, йдеться у дослідженні Transparence International.

У 2016 році організована експертна рада спільно з Міноборони розробила медико-технічні вимоги, методологію тестування та процедури контролю якості. Детальне випробування відбулося у Київському політехнічному інституті імені Ігоря Сікорського, а результати використали для розробки вдосконалених медико-технічних вимог.

У серпні, як і попередньо у лютому, турнікети не закупили, бо товар жодної з компаній не відповідав технічним вимогам.

Пізніше директор ВМД Андрій Верба ухвалив рішення про децентралізацію закупівель. На госпітальному рівні у відомстві замовили 20 тисяч турнікетів та 100 тисяч джгутів Есмарха, без врахування медико-технічних вимог.

Як зазначив під час панельної дискусії представник Ради Волонтерів при Міністерстві оборони Петро Вишиванець, неякісний турнікет – це втрачене життя військового. Унаслідок  чого держава платить сім’ям загиблих величезні компенсації. Величезна компенсація – за один неякісний турнікет.

Водночас у новому варіанті аптечки за стандартами НАТО увійшов джгут “СІЧ-Турнікет”. Він пройшов перевірку у п’ять місяців представниками Міністерства охорони здоров’я, Санітарно-епідеміологічної станції та Міністерства оборони України. На відміну від попередньо закуплених турнікетів, цей екземпляр перевіряли як у лабораторіях, так і у полях. За висновками дослідження, “СІЧ-Турнікет” отримав сертифікат якості.

Водночас засновник громадського об’єднання “Захист Патріотів” Марко Супрун зауважив, що закупівлі якісно-розроблених аптечок недостатньо. Потрібні фахівці та інструктори, які вмітимуть ними користуватися.

“Якщо виділяти певні кошти з бюджету Міноборони, треба додати ще 30% на навчальні спорядження та курси. Не можна комусь передати аптечку і сказати: “Робіть щось з цим”. Після трьох років (війни – ред.), Україна має багато кваліфікованих інструкторів. Це такі організації, як “Захист патріотів”, 44-й навчальний центр, “Білі берети”, “Госпітальєри” та інші, які мають достатньо досвіду, щоб стати інструкторами”, – сказав Супрун.

З його думкою згодна учасниця Ради Волонтерів Тетяна Майборода: “Спроба створити бойових медиків з не медиків, може бути як паралельно існуюча. Проте, результати тих центрів, які працюють зараз, будуть помітні лише через роки. А війна йде сьогодні. Треба вчити медиків, які вже там є (в АТО – ред.). Також треба залучати інструкторів із цивільного світу. Але для цього потрібні умови. Аптечка не вирішує питання життя, якщо не вміти нею користуватися”.

Як висновок, можна сказати, що військова медицина в Україні пройшла тривалий шлях від повного занепаду до переродження. Якщо у перші роки війни нам надавали допомогу та навчали іноземні структури, то сьогодні Україна сама ділиться отриманим досвідом. Водночас у межах військової медицини залишається багато невирішених питань: організація навчання інструкторів, боротьба з корупцією, контроль якості продуктів, контроль за наданням послуг.

Катя Пташка, кореспондент “Українського інтересу”