Канцлер Німеччини Олаф Шольц нещодавно заявив, що “агресія Росії проти України – найбільша катастрофа нашого часу. Світ після цієї агресивної та винищувальної війни вже не буде таким, як раніше. Його вже нема». Канцлер зауважив, що жорстока, агресивна та руйнівна війна, розв’язана Росією, знаменує собою радикальний розрив із європейським мирним порядком після закінчення холодної війни.

Шольц додав, що “багато розумних голів” вважали б таку ескалацію неможливою через тісні міжнародні зв’язки після 1989 року. З раціональної точки зору, тісна взаємозалежність національних економік вже давно зробила збройні конфлікти настільки дорогими, що жодна сторона не повинна думати про те, щоб вдатися до цього методу. Однак будь-яка “раціональна логіка витрат та вигод” руйнується, коли “ірраціональні дійові особи через ідеологічну сліпоту кидають ідею співпраці на вітер”. 

Логіка західних політиків полягала в тому, що втягнення Росії в систему міжнародних економічних зв’язків після краху СРСР призведе також і до сприйняття державним керівництвом Росії моральних принципів, якими керується політики західного світу. Просто тому, що йому це було б вигідно (з точки зору цих самих західних політиків).

Тобто західний політикум намагався «цивілізувати» Росію, керуючись принципом «раціональної ділової етики», в якій, однак, моральність є досить непослідовною і часто приноситься в жертву діловим інтересам, що часто демонструвала практика світової, у тому числі європейської, політики. Можна сказати, що ці моральні практики ґрунтувалися на принципах «поміркованого цинізму».

Російське керівництво нібито прийняло нові правила гри, але запропонувало західному світові власні підходи до раціональності і моральності та намагалося впливати на нього, також керуючись принципами «ділової раціональної етики», лише трактуючи їх по своєму. Росія прагнула стимулювати західних політиків до раціональної поведінки, але трактувала це як можливість «купувати» таких політиків – адже не може бути нічого більш раціонального, ніж запропонована сума з багатьма нулями, чи посада в керівництві якоїсь великої російської державної енергетичної компанії.

І частина західних політиків подібний російський варіант раціоналізму і «раціональної моралі» сприймала цілком позитивно. Виходило так, що вплив Росії на західний світ через подібні канали виявлявся значно потужнішим, ніж вплив західного світу на Росію.

Власне, можна сказати, що за останні двадцять років жодного позитивного впливу західного світу на Росію не спостерігалося – Росія йшла шляхом від невдалої спроби запровадження західної демократії до «суверенної демократії», а згодом і до «суверенної диктатури». Що західні політики, звичайно ж, помічали, але роботи що-небудь радикальне у зв’язку з цим не хотіли, знову ж таки, керуючись принципом раціональності і «поміркованого цинізму».

Планка цього цинізму з кожним роком піднімалася все вище і вище і з часом – настільки, що сформувала у представників путінського режиму уявлення про вседозволеність будь-яких дій, які «колективний Захід» просто «проковтне», оскільки, з точки зору російського керівництва, реалізація «принципу раціональності» для Заходу полягає у його ототожненні з банальним боягузтвом. Це ж само стосувалося і уявлень про Україну, на чому, власне, і будувалася стратегія «взяття Києва за три дні».

Отже, раціональність Заходу сприймалася керівництвом Росії як причину його слабкості. Цій «боягузливій раціональності» протиставлялася «духовність» Росії, яка проявилася у готовності росіян померти у протистоянні з «бездуховним Заходом»: «Мы, как мученики, попадем в рай, а они просто сдохнут».

Агресія Росії проти України і подальший розвиток подій показали, що той апофеоз аморальності і цинізму, який продемонструвала Росія, дійсно безповоротно змінив світ і уявлення про нього. Насамперед, стало очевидно, що «поміркований цинізм» рано чи пізно призводить до «абсолютного цинізму», до злочинів, можливість яких у сучасному світі, багато хто навіть не міг припустити.

Відхід від принципу «поміркованого цинізму» змусив більшість провідних країн світу відмовитися від власних економічних інтересів на користь морального вибору – той наслідок, на який аж ніяк не розраховувало керівництво Росії і що стало для нього цілковитою несподіванкою.

Війна поклала початок творенню нової моральності і це стосується відносин будь-якого рівня – від побутового до геополітики. Але це саме початок, і пройти тут доведеться дуже довгий шлях.

Фото: Генеральний штаб ЗСУ/General Staff of the Armed Forces of Ukraine/Facebook

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram