“Великий вибух” сучасної української музики: як ми побороли ізоляцію

Те, що ми бачимо зараз, можна з гордістю назвати воскресінням української музики. У скорочені терміни, ми пройшли еволюцію у жанрах, тембрах, звучаннях. Події на Майдані, війна на сході України “підірвали” застій української музики, і спровокували її розквіт. Нарешті за стільки років незалежності ефіри заповнили україномовні гурту. Чи насправді все так медово у сучасній українській музиці, що думають про це виконавці, та чому українське треба вмикати дітям – читайте у статті “Українського інтересу”.

Зв’язок поколінь та реакція дітей

Музика об’єднувала українців у всі епохи. На полі чи у вжитку, на великі свята чи у періоди війн. Ми виливали свої емоції у пісню, яка була здатна торкнутися самісінького серця. Але під впливом “радянщини”, репресій українських митців, винищення всього українського, нам замінили цінності. Українська музика відійшла на тривалий час у підпілля. Навіть у часи незалежності штучно відсувалася на задній план.

Проте “кров – не водиця”, і на глибині нас, на прошарках підсвідомості, причаїлася національна пам’ять. Як вона працює, можна чітко побачити у реакціях маленьких дітей. Коли вони чують на вулиці українську мелодію, то починають танцювати. А малюки, які ще не ходять, то дригають ногами у дитячих візочках. Бо хороша музика має вібрації, які впливають на тонкі матерії нашого мозку.

Вихід із підпілля

Проте, навіть у підпіллі українська музика не припиняла свій рух і розвиток. Так, народилися “вічні та невмирущі” пісні – “Лиш вона” Плач Єремії, “Старенький трамвай” Піккардійської терції, “Мовчати” Скрябіна, “Лента за лентою”, “Ніч яка місячна”, “Все буде добре” Океан Ельзи та багато інших. Якщо у вашій компанії з’являлася гітара, і хтось вмів зібрати до купи три акорди, то весь будинок, а інколи й сусідній, чув ваше завивання.

Ізоляція укрмуз тривала б і надалі, якби українцям не припекло жити у статусі кріпаків. Революція Гідності та війна породила багато героїв, і, як лакмусовий папірець, показала справжні обличчя. Повалії, анілораки, кіркорови, баскови і всі інші, хоч і під тиском, але зникли з наших екранів. І ніби бабка відшептала, як українські колективи почали масово видавати якісний продукт.

“У сучасній українській музиці відбувся вибух, але побачимо, чи не перетвориться він на “пшик”. Я перебуваю у піднесеному стані щодо того, що зараз відбувається в Україні. Хоча, до цього моменту, я був досить скептично налаштований. Мене тішить, що зараз продукуються не тільки “radio-friendly” пісні, а й композиції з емоційної складовою. Тобто, фактично, зникло поняття “не формат”, – сказав соліст Бумбоксу Андрій Хливнюк.

З ним згоден колега – соліст гурту GONTA Кость Фастівець: “За останні чотири роки українська музика (майже усіх без винятку жанрів) зробила якісний ривок в своєму розвитку. Музичних новинок щотижня виходить стільки, що інколи фізично немає змоги їх всіх прослухати. Отже, процес перетворення кількісних показників у якісні є очевидним і закономірним. Особливо, це стало відчутно у сегменті поп і поп-рок, як наймасовіших музичних жанрах”.

Квоти – за і проти

У 2016 році Верховна Рада ухвалила “Закон про мовні квоти”, яким регулюється контент радіо в Україні. З листопада 2017 року в радіоефірі має бути не менше 30% українськомовних пісень.

За рік квот на всіх радіостанціях 85% програм стали озвучуватися українською. Проте не всі змогли дотримуватися цих правил. Загалом минулого року Нацрада оштрафувала 17 радіостанцій на понад один мільйон гривень. Серед них “Kiss FM”, “Шансон”, “Люкс FM”, “Ера”. Найбільший штраф за усі роки квот сплатила радіостанція “Пятница” – 327,8 тисяч гривень.

Самі виконавці відреагували на квоти по-різному. “Якщо відверто, то такі методи мені не дуже подобаються. Я сам спочатку писав російськомовні тексти, адже я з міста Чернігова. Там ніхто українською не спілкується. Але настав момент, коли зрозумів, що хочу писати українською. Я почав спілкуватися нею більше, а потім усвідомив, що писати російською вже й не зможу. Українську можна складати як пазл. З російською ти так не пограєшся. Це має бути вибір кожного”, – розповів нам соліст гурту “The Gitas” Саша Чемеров.

Не впевнений у такій редакції квот музикант Сергій Василюк (“Тінь сонця”): “Українська сучасна музика є різна, як за стилем, так і за змістом. А ще вона буває українською лише за походженням. Квоти подіяли, але в мене від того двоякі відчуття. Так, ефір стає більш україномовним і багато топових попсових команд переходять з російської на українську, але що ми можемо отримати від того незабаром? Ми ще більше закріпимо гегемонію шоубіз-титанів і монополістів, які стануть формально україномовними, ба більше не у всіх піснях”.

Водночас квоти вплинули і на тих, хто давно хотів писати українською, але все не наважувався. “Рідна мова є більш сакральною, тому мені завжди хотілося заспівати українською. Мова – це культурний код нації, одне з найважливішого. Треба повертатися до свого, слухати голос предків”, – сказав в інтерв’ю “Українському інтересу” музикант Паша Холошев.

Гастролі у Росії

Нещодавно у Верховній Раді зареєстрували законопроект, який пропонує жорсткіше карати українських артистів, які гастролюють Росією. Згідно із документом, артисти після  виступів у РФ звітуватимуть про них СБУ. Їх вноситимуть у реєстр.

Відповідно до цих даних телебачення титруватиме виступ чи відеокліп виконавця написом, що він гастролює на території держави-агресора. На радіо титрування оголошуватиме диктор. Також оприлюднення такої інформації стосується афіш виконавців, які планують виступ в Україні.

“Звичайно, що у цей період не є правильним їхати туди з позицією, що нічого страшного не відбувається. Ми досі отримуємо звістки про загиблих від російської зброї, від куль Російської Федерації. І це неприпустимо. Якщо артист їде кудись з гастролями – він має їхати з певним гаслом, маніфестом. Але в цьому випадку така поїздка може закінчитися для нього дуже печально”, – заявив міністр культур  Євген Нищук.

Під шквал критики потрапили українські “гастролери”: Ані Лорак, LOBODA, Сергій Бабкін, а нещодавно “відзначився” поїздкою у Росію Віталік Козловський. Українці реагують на такий “заробіток коштів” по-різному. От львівський нічний клуб “Галерея лицарів” скасував виступ Козловського, а київський Caribbean Club – ні. Тобто в Україні щодо цього подвійні стандарти.

“Той, хто не вчинив злочин – не є злочинцем. Це є вибір українців – жити у правовій державі, за яку ми всі боремося. Треба змінювати законодавство, щоб вважати щось незаконним. Українцям треба триматися у правових межах, власне це і відрізняє нас від “варварів”. Моя позиція щодо таких гастролей є незмінною. Бумбокс у Росію не поїде”, – сказав Андрій Хливнюк.

Феномен DZIDZIO та Олега Винника

У 2009 році Михайло Хома за легкої руки Кузьми став зватися Дзідзьо. Тоді Скрябін дав дозвіл на використання вже відомої пісні “Старі фотографії”, на яку Дзідзьо зробив нове аранжування, зняв кліп і влетів у музичний медіапростір України. Паралельно Дзідзьо записує декілька аудіо-розповідей про свиню Мейсона, яка за легендою є талісманом новоствореного гурту. Ці записи цитують школярі, слухають робітники на заводах, шофери у маршрутках і касири у продуктових магазинах. У соцмережі “ВК” Дзідзьо мав найбільший фан-клуб в Україны – 200 тисяч підписників. За два роки після старту, гурт знімає кліп “Сама сама”, а 2013 року найпершим відіграє концерт на “Арена Львів”. Простота і прямота текстів, яскравий образ, львівська говірка впливає на українського слухача досить наркотично, і майже кожна пісня DZIDZIO відразу стає хітом. Водночас колектив не соромиться їздити з концертами у маленькі міста, ба навіть у села.

“Секс-символ української естради”, “серцеїд українських вовчиць”, “феномен сучасної української музики” Олег Винник до цього мав успішну кар’єру оперного співака у Німеччині. Виконував партії в опері “Тоска” Пуччіні й опереті “Паґаніні” Леґара, мюзиклах “Знедолені” та “Елізабет”. Поки не повернувся у 2011 році на терени рідної України. Спершу зайшов з двома російськомовними альбомами, а у 2013 році презентував перший україномовний – “Роксолана”. Його цитують, ним захоплюються, його обожнюють і ненавидять водночас. За останні роки Олег Винник став героєм сотні мемів і комедійних сценок, попри те, що збирає повні зали і стадіони. Ось і на цьогорічному Atlas Weekend звів у 100-тисячну зграю “вовчиць” зі всієї України.

Українські культурні діячі ставляться до нього по-різному: хтось відкрито обливає брудом, хтось – жартує, а хтось намагається розібратися. Український письменник Андрій Любка в одній із своїх публікацій сказав, що якби у нас не було Олега Винника, то його треба було б вигадати. Адже краще у нас буде свій “національний герой”, аніж його місце займатиме якийсь іноземець. Фактично, Вінник замінив в Україні “блатного” Стаса Міхайлова.

DZIDZIO повністю захопив увагу школярів і студентів, Олег Вінник – жіночок під 40. А що ж слухають інші? Відповідь однозначна – українську музику: багатогранну, різножанрову, якісну. “Не за горами той час, коли саме українське буде задавати нові тренди європейської і світової музичної індустрії”, – сказав нам Кость Фастівець. А й справді – ONUKA, ДахаБраха, Panivalkova, Один в каное, Бумбокс, Kozak System, KAZKA, THE HARDKISS…Цей список можна продовжувати на п’ять сторінок вперед. Обирайте і слухайте. В Україні минув час обмеженості і лімітованості музичного контенту.