Головною подією минулого тижня став, поза сумнівом, саміт “Великої Двадцятки” в німецькому Гамбурзі – зустріч лідерів найбільших економік світу для обговорення глобальних проблем і шляхів їх подолання.

Саміт розбіжностей
Лише ледачий не писав про те, як на саміті потиснули руки американський президент Трамп і російський лідер Путін. Хоча наразі видається, що рукостисканням успіх зустрічі й обмежився. Чимало експертів ламали списи з приводу того, чи зможе німецька канцлер Меркель і французький президент Макрон умовити Трампа лишитися відданим Паризькій кліматичній угоді. Результати саміту засвідчили – Франції та Німеччині тут нічим хвалитися. Українська тематика теж привертала увагу гостей саміту – Макрон, Меркель, Трамп і Путін обговорювали її на полях G20 – проте теж без особливого успіху.

Ці теми – безумовно важливі й гострі – дещо затінили цілу низку інших суперечностей, які постали під час саміту. Приміром, Трамп укотре заявив, що таки змусить Мексику заплатити за стіну на мексикансько-американському кордоні, до того ж – зробив це за присутності мексиканського очільника. Напруження виникало і між турецьким президентом Ердоганом та саудівським королем Салманом – вони мають значні розбіжності щодо врегулювання сирійської кризи.

Турбулентною виявилась і зустріч БРІКС (об’єднання, до якого входять Бразилія, Росія, Індія, Китай та Південна Африка) на полях саміту “Великої Двадцятки”. Учасники об’єднання зустрілися, аби обговорити порядок денний власне БРІКСу, зустріч якого відбудеться цього року в китайському місті Сяминь. Проте останнім часом територіальні диспути є значним чинником погіршення китайсько-індійських відносин. Існував ризик того, що на цьому тлі індійський прем’єр Нарендра Моді взагалі проігнорує зустріч БРІКСу в Гамбурзі (як недавно не приїхав на саміт китайської ініціативи “Один пояс – Один шлях” у Пекіні). І хоча їхня розмова все-таки відбулась у Гамбурзі, проте тривала близько п’яти хвилин – недостатньо для того, щоб говорити про вирішення проблем і зовсім мало, щоб сподіватися на якісь прориви на майбутньому саміті БРІКСу в Сямині.

Саміт надій
На фоні всіх цих розбіжностей успіхом видається вже сам факт проведення саміту в повному складі. “Двадцятка” показала, що двосторонні розбіжності важать для неї менш ніж потреба знайти спільну мову з глобальних питань. До переліку здобутків господиня саміту Меркель може також додати спільну декларацію – сторони, принаймні, погодились і надалі співпрацювати на користь розвитку глобальної економіки і спільно протидіяти терористичним загрозам, хоча бачення, як це робити, у лідерів G20 різниться.

Конструктивною була й бесіда, яка стосувалася Північної Кореї. Проблемою, яку обговорювали під час саміту лідери США, Японії та Південної Кореї, а також китайський очільник Сі Цзиньпінь, стали чергові випробування Пхеньяном ядерної зброї та носіїв, які можуть доставити її навіть до Аляски та Гаваїв, уже не кажучи про Токіо чи Сеул. Японія, Південна Корея, Сполучені Штати суголосно виступили за те, щоб посилити тиск на Пхеньян, збільшити санкційний тиск на режим Кім Чен Ина і продовжити військову співпрацю для запобігання “ядерному виклику”.

Дещо дистанціювався від цього Китай. Пекін, хоча й поділяє думку про необхідність стримувати Кім Чен Ина, не хоче, аби стримування відбувалося за рахунок посилення американської присутності в регіоні. Водночас позитивним сигналом є те, що в Пекіні та Вашингтоні дійшли згоди, що необхідно спільними зусиллями добитися без’ядерного статусу Північної Кореї. Питання посилення санкцій спрямованих на те, щоб змусити Пхеньян займати більш конструктивну позицію вже найближчим часом буде винесене на обговорення у Раді Безпеки ООН.

Доволі цікавим є й те, що саміт засвідчив зближення Німеччини та Китаю і їхню готовність до співпраці на глобальному рівні. Обидві сторони підтримують глобалізм та є прихильниками Паризької кліматичної угоди. На двосторонньому рівні проривом може стати двостороння угода про взаємний захист інвестицій ЄС-КНР, що стане кроком до зони вільної торгівлі (про це говорили Меркель та Сі у межах двосторонньої зустрічі), співпраці у третіх державах – Пекін і Берлін домовилися спільно будувати гідроелектростанцію в Анголі.

Український інтерес
Важливо, аби в Україні розуміли, передусім, що світ не є “Києвоцентричним”, і хоча Україні було приділено на саміті чимало уваги, низка інших проблем може витіснити російську агресію щодо України з перших позицій світового порядку денного. Тож доречно не лише привертати увагу до власних проблем, але й робити внесок до вирішення глобальних.

Найбільш багатоообіцяючим напрямом в цьому контексті може стати ядерна проблематика, де Україні слід займати більш проактивну позицію. Адже свого часу Київ відмовився від чималого ядерного арсеналу, чим довів свою відданість справі ядерного нерозповсюдження, а Чорнобильська трагедія стала свідченням того, що навіть “мирний атом” може спричинити трагічні наслідки. Тож українським очільникам варто виборювати право голосу в подальших дебатах щодо порушень режиму нерозповсюдження. Долучення українського голосу до діалогу щодо побудови нових принципів світоустрою, де бряцання ядерним арсеналом не мало б вирішального значення, є більш ніж дочасним.

Україні також треба взяти до уваги прецедент спільного китайсько-німецького проекту в Анголі – з одного боку Київ може поділитися власним досвідом утілення енергетичних проектів, з іншого має намагатися привернути німецько-китайські інвестиції в українську економіку.

Зрештою, Києву треба словом і ділом продемонструвати свою відданість цілям декларації саміту “Великої Двадцятки” – тоді будуть шанси, що про Україну згадають і на саміті “Двадцятки” в Аргентині у 2018 році, і у Японії у 2019. І не лише в контексті російської агресії.

Сергій Герасимчук, радник Ініціативи “Think Twice”, спеціально для “Українського інтересу”

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]