Мабуть, немає в Україні такої людини, якій не було б відомо, що таке Пасха чи Великдень. Великдень в Україні почали святкувати, щойно охрестили Русь, отже, Воскресіння Христове (Пасха, Великдень) – наше найдавніше християнське свято. Це свято вкоренилося у нашому народі. Вже недалечко червоне яєчко!

Головне, що треба пам’ятати про Великдень: це день на честь Воскресіння Христового. Тому ми вітатимемося: “Христос Воскрес!” – а нам у відповідь: “Воістину Воскрес!”. Також стало традицією додавати: “Воскресне й Україна!”

А що відомо про свято з Біблії? З Євангелія ми пам’ятаємо, що жінки-мироносиці не знайшли тіла Христового в гробі – і янгол возвістив їм про Воскресіння. Опівночі бажано пильнувати, бо саме о дванадцятій воскресне Христос, і весь християнський світ заспіває на Його честь.

Великдень став нам рідним у всьому. Так, наші предки відлічували дні після Пасхи, щоб орієнтуватися, коли святкувати конкретні дні, а також – коли саме братися до сільськогосподарських робіт і взагалі – будувати своє життя. Не кажучи вже про незліченну кількість повір’їв. Наприклад, вірили, що на Великдень Богородиця ходить землею між людьми. Це можна пояснити тим, що Пречиста – наша Заступниця.

Світлий настрій, велич, великодні дзвони, церковні відправи… Земна традиція: ковбаса, кабанчик, сало… Але хіба це все? Як ще Великдень вплітається у світське життя?

У крамницях і навіть аптеках давно з’явилися милі сувеніри: яєчка-свічки, дерев’яні яйця, готові витвори мистецтва, оздоблені бісером – пацьорковані… Очі розбігаються: декупаж, декор власноруч, народні способи… Наліпки, наклейки з картинами, іграшкові кубельця з курчатами, фігурки квочок, а також набори для розмалювання писанок. У “Львівській майстерні шоколаду” (яку, певна, обожнює не один гурман в Україні й за кордоном) – яйця з білого, чорного, молочного шоколаду, навіть шоколадні ягнята (адже пасхальний агнець – символ Ісуса)… Усе це підкреслює, що невдовзі свято, але до нього треба заздалегідь готуватися.

Дивлячись на писачки і набори фарб, я згадую своє дитинство, коли обожнювала робити крашанки і писанки, навіть розмальовувала дерев’яні яйця аквареллю. Та й пораючись по господарству або розмовляючи з колегами чи знайомими, мимоволі будую собі календар. Наприклад, на запитання про паски згадую, що ці страви печуть Страсної (Великої) п’ятниці. Сьогодні ж у місті ми найчастіше купляємо їх, бо не в усіх є умови чи вміння (і бажання) поратися в печі, та й життя диктує інший ритм. Але спечене чи куплене – що має бути у великодньому кошику? Що треба вранці принести до церкви освятити?

Це ті страви, яких не їли під час Великого Посту. Тобто в першу чергу паска (адже це не прісний хліб, а здобний), також м’ясо, масло, яйця, сир – іншими словами, тваринна їжа. Але паска – особливий продукт. Не тільки тому, що хліб – усьому голова, а й тому, що ми ховаємо зерно в землю, але воно не вмирає, а воскресає. Тому паска – це не просто «булочки», як дехто думає, а глибокий символ. Як тут не згадати сирну паску – випечену у формі піраміди на честь Гробу Господнього.

І обов’язкові атрибути і паски, і писанки, і крашанки – літери “Х. В.” – “Христос Воскрес”. А чого варті страхи – як раптом тісто сяде, паски не вийде! А кулінарні змагання – чия паска краща? Наприклад, повість Марка Вовчка “Тюлевая баба”, де змагання – чиє тісто вийде легшим, “тюлевим” – доходить до абсурду. Отак релігійне життя перетворюється на світське.

Кошика з продуктами накривають спеціальним рушником. У Західній Україні (наприклад, на Бойківщині) є особливі вишивані накривки для цього. І, безперечно, треба продумувати символіку: червоний колір – пролита за нас Христова кров (а ще – кров воїнів!), чорний, зелений, золотий. Символи в кожному регіоні різні, але не обійтися без хреста і крашанки. А головне: треба брати натуральний льон чи полотно – бо наша любов непідробна, не штучна.

Інший символ Пасхи – яйця. Американські мультфільми показують нам захеканого великоднього зайця чи кролика, який бігає з кошиком, зобов’язаний усім роздати подарунки, у тому числі шоколадні чи марципанові яйця – “від зайчика”. Його обожнюють німецькі, шведські діти – тобто германський світ.

У нас такого символу як великодній заєць немає (або він є лише подекуди, бо взятий від римо-католиків), зате – скільки завгодно крашанок, писанок, дряпанок… Ще є мальованки, бісерівки, крапанки, шкрябанки. Кожний різновид вимагає своєї техніки – і як добре, що зараз є майстер-класи з цього мистецтва. (Прикро, але в інших країнах традиція розмальовувати яйця втрачається, або її й не було – навіть у католицькій Ірландії просто купляють готові наліпки на яйця).

Найпростіше, звісно, робити крашанку – і я, й інші змалечку пригадуємо, як фарбували яйця цибулинням. Дехто примудрявся нарвати на клумбі травички та квіточок, а потім кип’ятив – і виходили незлі візерунки. Зважаючи скільки тримати яйця в окропі й скільки додавати цибулиння або інших барвників – такий колір і вийде.

Якщо цибулиння, крашанки будуть брунатними – або золотавими чи навіть кармінними. Якщо хочемо шоколадного кольору – тут нам допоможуть чай, кава чи березове листя. Інші народні способи: наприклад, фіолетовими крашанки стануть від чорниці або порички. Звичайно, сьогодні безліч технік і рецептів: додають буряк, зеленку, картинки… Годиться все: вишня, малина (для рожевих яєць), виноградний сік (тоді вийде вишуканий лавандовий колір), будь-яка зелень – як петрушка чи капуста – звісно, для зелених крашанок. Ніжно-золотавого відтінку додасть ромашка.

Але головне – це символи на пасках і великодніх яйцях. На свята міста і села рясніють символами в орнаментах, якими оздоблюють писанки, мальованки, дряпанки… Ми часто бачимо червоні крашанки з літерами “Х. В.”. Також згадуємо з класики про мармурові, порцелянові та скляні яйця – наприклад, пурпурові скляні дарували найкращим ученицям інституту шляхетних дівчат. Або золочені яйця – так само найкращим, “першим”, відмінницям. І всім відомі яйця Фаберже – витвори мистецтва. Вишукана ювелірна робота. Але не гіршу можна втілити звичайними воском, олівцем, писачком.

Писанки малювали як священнодійство. Усе брали нове: непочате полотно, непочату воду, непочатий віск… А знання передавалися з покоління в покоління. Вивчити все це – не вистачить життя (або ж треба присвятити роки виключно цьому), проте ми знаємо найголовніше.

Особливо цікаві – найдавніші (зокрема, таке копіюють на Гуцульщині зі старовинних зразків). Це солярні знаки (для молоді), материнський символ – засіяне поле (перехрещені лінії), також “модернізований” букет з вербових гілок – але насправді це означає дерево життя, гілки-сосонки, квіти, змії… А ще – хрест – воскресіння. Сонце – Бог. На яйцях позначали цілу космогонію. Три сфери. Чотири сфери – хрест одділяє чотири сторони життя. А ще це – чотири пори року. Ділили й на сорок частин – клинців (що означає сорокаденний піст). Та й саме яйце означає і життя, і смерть водночас. Воно спочатку мертве – але з нього народжується птах. Тобто душа. Пташку теж малюють на писанках.

Знайте: якщо вам дарують червону писанку, та ще й зі змієм (спіраллю), – це на здоров’я. За міфологією, змій відмикає підземні води, океан, сам – цар-володар, символ лікування, безсмертя й мудрості. Отже, радійте: ви житимете вічно. А червоний колір – добробут, радість, але й кров, яку Спаситель пролив за нас на хресті.

Сама історія фарбування в червоний цікава. За апокрифом, коли Марія Магдалина почула про Воскресіння Христове, то пішла до імператора з цією вісткою (бо так їй наказав янгол). Але імператор не повірив, сказавши: “Христос воскрес так, як це яйце червоне!” І вмить яйце почервоніло. За іншими легендами, яйця в різні кольори фарбувала Божа Мати, щоб розважити Немовля Ісуса. Безліч легенд і версій про великодні писанки і крашанки (першим в Україні їх науково дослідили Микола Сумцов та Іван Франко), але головне одне: яйце – духовність, символ життя. Без писанок, крашанок та інших, здавалося б, “дрібниць” немислимий український Великдень.

Великдень (як і Різдво) – свято, яке треба зустрічати всією родиною за столом. Цього дня моляться за тих, хто в дорозі. Також напередодні обов’язково прибирають удома, наводять лад і чистоту – адже тоді буде чисто і в душі. А ще головне – діяння й думати про ближнього, відчувати його. Трапляється зустріти Пасху в дорозі, навіть за драматичних обставин. Але це головне свято об’єднує всіх, тому хочеться побажати: хай на Великдень нам траплятимуться тільки світлі події. Зичимо Україні справжнього Воскресіння. Христос Воскрес!

Фото: Великодній кошик. Український інтерес/Олександр Бобровський

Стрітення: зустріч зими з весною. Зимобор. Громниця

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram