Доволі непоміченим минув вибух біля столичної станції метра “Шулявська” пристрою в смітнику перед входом, що відбувся ввечері в п’ятницю, 17 липня. Тоді повибивало шибки й поранило чотирьох людей. 22-річного хлопця, який опинився не в тому місці, не в той час, ушпиталили з місця події у важкому стані.

За інформацією правоохоронців, свідки повідомили про чотирьох підлітків, які вкинули щось у сміттєвий пакет, а після вибуху втекли. Поліціянти відкрили провадження за ч. 4 ст. 296 (Хуліганство) Кримінального кодексу України. Розслідування триває.

І от кілька днів потому, у вівторок, 21 липня, невідомий чоловік захопив у Луцьку автобус з двома десятками людей. Згодом з’ясувалося, що звуть його Максим Кривош і народився він в Оренбурзькій області РФ. Головна вимога нападника: щоби перші особи держави, зокрема релігійні лідери, випустили відеозвернення, в якому оголосили би себе “терористами в законі”. Президент Зеленський же мав наказати всім дивитися фільм “Земляни” 2005 року випуску (там щось про жорстоке поводження з тваринами, але цікаво, що закадровий текст читає актор Хоакін Фенікс, який зіграв Джокера й отримав за роль психопата з коміксів Оскар). Свою акцію чоловік назвав “День Антисистеми”.

Читайте також: Терориста в Луцьку затримали. Заручників звільнили

“Не дуріть себе. Святкуйте Правду”, – саме такими словами терорист закінчив свій маніфест.

У той самий день міський голова Києва Віталій Кличко повідомив, що на ринку “Мінський” вибухотехніки знешкодили два пристрої. Про них повідомив анонім на спецлінію 102.

“Не варто нехтувати повідомленнями про замінування! Бо не всі вони, на жаль, виявляються хибними”, – наголосив Кличко.

А до того було два захоплення критичного об’єкту київської інфраструктури – мосту Метро. (Про перший раз читайте тут, про другий – тут).

Звісно, ці події ніяк між собою не пов’язані, але вони вказують на неприємну тенденцію – в Україні набуває популярності терористична політика. І якщо хтось думає, що тероризм – це шагіди, обмотані поясами з вибухівкою, то ні, терор, насамперед, – це про страх.

Давайте не занурюватися в історичні корені цього явища, а просто почитаємо енциклопедичне визначення слова “тероризм”. Походить термін від латинського terror, що, власне, і перекладається як “жах”. У широкому сенсі тероризм – це використання або ж загроза використання насильства задля досягнення мети – політичної, ідеологічної, релігійної. Відповідне визначення терористичного акту викладене також у статті 258 Кримінального кодексу України.

У сучасному світі, на жаль, невільними поплічниками терористів стають ЗМІ та соціальні мережі. Інформація про дії злочинців миттєво розлітається мільйонами твітів, новинних випусків, заміток, ба навіть статтей. Криваві світлини й відео з місця події неабияк впливають на психіку та емоції людей. Також через ЗМІ терористи можуть впливати на суспільну думку, тиснути на представників влади, демонструючи катастрофічні результати своєї діяльності.

Луцький терорист недарма вимагав передати його слова в усі засоби масової інформації – чим більше людей про нього дізнається, тим більше налякається. Звісно, його можна оголосити просто божевільним (або навіть звинуватити медреформу Супрун), але, вибачте, цей божевільний, який був свого часу у в’язниці, зокрема й через незаконне поводження зі зброєю, якось спромігся нею запастися, дістати вибухівку, спланувати свій напад. А Брентон Таррант, який розстріляв десятки людей в мечеті австралійського міста Крайстчерч, – теж просто божевільний?

Але Австралія десь далеко, на іншому боці планети. Давайте пригадаємо нашу недавню історію.

Березень і квітень 2006 року

У харківських супермаркетах, у шафках для зберігання речей, вибухнули саморобні бомби. Постраждала 21 людина, зокрема дворічна дитина. Мотив простий – двоє безробітних вимагали в такий спосіб у власників супермаркетів гроші. У листі, що надійшов від терористів, зазначалося, щоб ті профінансували політичну організацію на 50 тисяч доларів.

Квітень 2012 року

Серія вибухів пролунала в Дніпрі (тоді ще Дніпропетровську). Бомби злочинці заклали в залізобетонні сміттєві урни вздовж проспекту Карла Маркса (нині – Дмитра Яворницького) у такий спосіб, щоб шматки цих саме смітників і калічили людей. 27 осіб постраждали, з них дев’ятеро – діти. А з вулиць усієї України на довгий час зникли будь-які, не тільки залізобетонні, урни.

На тлі цього теракту заблокована опозицією Верховна Рада швиденько скликала позачергове засідання, під час якого прийняла присягу нової уповноваженої з прав людини Валерії Лутковської.

Лютий 2015 року

І знов Харків. Вибух пролунав під час Маршу Єдності біля місцевого Палацу спорту. Загинуло четверо людей, з них один підліток. Ще дев’ятеро отримали поранення. За даними СБУ, це була протипіхотна міна з радіокеруванням.

Засуджених винуватців трагедії, трьох терористів з угрупування “Харківські партизани”, зрештою передали Російській Федерації під час обміну полоненими, що відбувся 29 грудня 2019 року.

Тероризм – найбільша загроза XXI століття

Це, звісно, не всі теракти в історії Незалежної України. Більшість із них припала таки на воєнний час, коли Російська Федерація, вже не ховаючись, почала наступ на терени нашої країни. Утім, майже всі вони (за винятком двох у Києві) мали яскраво виражену географічну локалізацію – схід України. Тепер же терористична чума полізла на захід. Наші спецслужби сумлінно працюють, тобто держава виконує свою ледь не найголовнішу функцію – безпекову. Утім, як можна убезпечитися від страху?

Узагалі ж, тероризм з’являється насамперед у суспільствах, які проходять крізь суттєву кризу чи то державно-правової системи, чи то загальної ідеології. Такий стан речей породжує опозиції: від політичних до національних і релігійних. І якщо ці структури доходять висновку, що не можуть досягти своїх цілей у законний спосіб, то зрештою вдаються до насильства, що власне і є тероризмом.

Читайте також: “Т” – означає Терор: реальна загроза чи гра на підсвідомих страхах

Терористам сьогодні не обов’язково вбивати велику кількість людей, достатньо посадити й проростити зерно жаху, що ти можеш стати жертвою, коли їдеш метром, автобусом, гуляєш вулицею; вистачить щодня “мінувати” вокзали, торговельні центри, пологові будинки. Терористи перемагають щоразу, коли ви з-під лоба дивитеся на “підозрілого” сусіда східної національності. Перемагають, коли хтось починає поділяти їхні переконання чи навіть співчувати терористам. Тріумфують, коли терористичну загрозу не сприймають усерйоз.

Справжній розквіт тероризму у світі припав на злам XX-XXI століть. Відправною, так би мовити, точкою можна назвати зухвалу атаку на вежі-близнюки Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку 11 вересня 2001 року. А потім була “Ісламська держава” зі своїми інформаційними каналами, журналами й відеороликами, де безлиций кат стинав голови бранцям.

У 2019 році Україна зі 138 країн посіла 24 сходинку в Глобальному рейтингу тероризму. На 22-му місці були США. Минулорічного березня тодішній президент Петро Порошенко затвердив Концепцію боротьби з тероризмом, у якій наголошувалося, що ймовірність поширення цього явища в Україні набуває загрозливого характеру. З огляду на останні події, Концепцію не завадило би перечитати відповідним структурам, хоч СБУ й прозвітувала, що за перше півріччя 2020 року попередила три теракти.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram