Українці в Антарктиді: все про нову експедицію на засніжений материк

Станція розташована поблизу Антарктичного півострова, на острові Галіндез. Спочатку вона називалася "Фарадей" і належала Великобританії. Фото: uritsk.livejournal.com7

А ви знали, що Україна входить до 30 країн світу, які мають в Антарктиді власну станцію – “Академік Вернадський”? Там можна проводити наукові дослідження, жити та вивчати материк. Вже завтра, 22 березня, на станцію від’їжджає 23 делегація українських науковців. Вони продовжать досліджувати різноманітні явища в Антарктиді, її флору, фауну, танення льодовиків, популяцію пінгвінів та багато-багато іншого.

“Український інтерес” проводжав науковців та дізнався про плани та надії дослідників, а також неймовірні історії про полярну солідарність, “гендерну рівність” та врятоване життя.

Чому потрібно досліджувати Антарктиду

Перш ніж почати говорити про українські дослідження та нову експедиції, варто зрозуміти чому ж це важливо.

Станція “Академік Вернадский” вночі. goinyk / Depositphotos
  • Цей материк – єдине місце в світі, де можна робити унікальні космічні дослідження. Його називають “вікном у космос”. Те, що можна побачити звідти, не видно з жодного іншого куточка нашої планети.
  • Завдяки результатам досліджень, вчені прогнозують глобальні зміни атмосфери та клімату всієї планети.
  • У Антарктиді та навколо неї у Південному океані перебуває величезний біологічний ресурс (наприклад, риби, тварини). Він потребує оцінки, щоб люди без шкоди природі могли використовувати його. Зокрема, вивчають скільки криля (креветок) з’їдають за певний період пінгвіни та тюлені. Відштовхуючись від цих даних встановлюються квоти, скільки креветки можна виловлювати для людей. До речі методологію розрахунків придумав український вчений Генадій Меленевський.

Що змінилось, змінюється та зміниться для станції Вернадського

Не зважаючи на те, що українці мають власну станцію в Антарктиді, значних всесвітньо важливих успіхів ми не маємо. Так, серед усіх країн світу за рівнем внеску в дослідження цього материка ми перебуваємо на 55 місці. Це означає, що окрім 29 країн, які мають станції на материку, є ще 25, які просто приїздять в Антарктиду робити окремі дослідження і випереджають нас.

Фото: uritsk.livejournal.com

Щоб змінити цю ситуацію, Національний антарктичний науковий центр починає розробляти стратегічний план досліджень і має вже кілька цілей. Серед них:

  • Розширити територію та почати працювати в Арктиці.
  • Розширити міжнародну співпрацю, зокрема, щоб українські вчені працювали у міжнародних проектах.
  • Відновити гендерну рівність у команді вже з наступного року (попередні 20 років до складу команди, що вирушала на 12 місяців в Антарктиду були лише чоловіки).
  • Відновити морські дослідження у Південному океані (раніше ми мали власний флот, зараз він вкрай занедбаний та потребує кардинальної модернізації).
  • Почати активно працювати з громадськістю та медіа (нині центр навіть не має сучасного сайту та вкрай рідко висвітлює новини, які передають науковці).

Чому така ситуація склалась з дослідженням Антарктиди? Питання без відповіді. Водночас у наукового центру новий керівник – Євген Дикий. Зараз він лише виконує обов’язки очільника, але, як кажуть, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Колишній доброволець-айдарівець та викладач Києво-Могилянської академії почав керувати центром 7 лютого цього року.

Євген Дикий – виконувач обов’язків керівника Національного антарктичного наукового центру. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

“Коли я почав працювати, на мою голову звалилась величезна купа дуже невтішних новин. Та найбільше мене шокувало те, що ми в 21 столітті досі не маємо нормального зв’язку з полярниками, які вирушають у експедицію. Зайшовши на сайти американської чи французької станцій можна побачити онлайн, що в цю секунду там відбувається. Водночас наші науковці можуть передавати нам повідомлення два рази на тиждень: в середу вони відправляють – у п’ятницю ми отримуємо. Це перше, що я почав виправляти”, – розповідає Євген.

Зв’язок – найважливіше, що може тільки бути в сучасному світі. Вже нова група науковців матиме 20 гігабайт інтернету на місяць. Цього достатньо, щоб листуватись щодня та передавати аудіо-повідомлення. Для відео зв’язку замало, але він стане можливим вже у грудні цього року. За словами пана Євгена, до цього часу на українській станції мають облаштувати багатосмугове покриття.

Окрім зв’язку з того боку, треба покращити його й тут. Тому для центру вже почали розробляти новий сайт, де буде більше новин та анонсів.

Вже безпосередньо на станції дослідники цьогоріч продовжать вивчати кліматичні умови, зокрема, зміни клімату, для чого проводитимуть різні метеорологічні дослідження. Ще науковці оцінюватимуть та досліджуватимуть популяцію пінгвінів. До речі, від цих птахів, як йшлось раніше, залежить скільки креветок ви з’їсте цього року.

Учасники 23 експедиції. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

Як повідомили члени експедиції, їх мета протягом декількох років – переобладнати станцію в екологічну “обсерваторію”. Для цього полярники вивчатимуть мікроби в грунтах Антарктиди і займуться вивченням забруднення навколишнього середовища.

Програму фінансує держава і хоча, як каже тимчасовий керівник центру, жалітися на кількість грошей не варто, їх таки й не буває багато. Експедиція коштує держбюджету 72 мільйони гривень, водночас, центр не проти співпрацювати зі спонсорами.

Цього року, наприклад, невеличку спонсорську допомогу полярники отримали від українських працівників всесвітньо відомої компанії “CocaCola”. Робітники заводів самостійно зібрали кошти та купили команді необхідні під час експедиції особисті речі, як от якісні сонцезахисні окуляри. За словами представника компанії Андрія Бублика, надалі хочуть фінансувати окреме дослідження: як пластик впливає на забруднення світового океану.

Познайомимось ближче з командою?

Це чергова експедиція до складу якої входять лише чоловіки. Утім, ситуація зміниться вже на літньому сезоні експедиції, коли приєднається ще кількадесят вчених, серед яких буде одна жінка.

Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

Серед 12-ти чоловіків: семеро науковців та п’ятеро технічних працівників. Дев’ятеро з них щонайменше раз вже раніше були на станції.

Віктор Ситов – науковець, очільник експедиції. Чоловік головував, ще коли в Антарктиду їхала найперша українська делегація.

Віктор Ситов – науковець, очільник експедиції. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

“Зимівка” – 12 місяців. Цей період так називається, тому що в Антарктиді постійно зима (усміхається). Є ще так званий літній сезон, коли до нас приєднується більше колег. Я мушу сказати, що у команді так багато людей, які вже мають досвід зимівель, бо вони полюбили станцію всім серцем. І насправді, побувши на “зимівці”, науковець або закохується в Антарктиду на завжди, або більше ніколи туди не поїде”, – розповідає пан Віктор.

Окрім того, що науковці проводять дослідження, вони мають і відпочивати. Найбільш популярна розвага – лижний спорт. Водночас є й ті, хто полюбляє творчість, малює або пише вірші. Як це не дивно, та найбільше роботи завжди у кухаря. За словами Василя Оміновіча, який годує експедицію не перший рік – найтяжчі перші два місяці.

Василь Оміновіч – кухар. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

“Всі продукти привозять одразу і їх потрібно розкласти. Уявіть – це кілька тон картоплі, півтони макаронів, півтори тони м’яса, півтони риби, а також масло, мука, крупи, олія, та багато іншого. Треба також розподілити продукти по місяцях, щоб всього вистачило. Щастя, що меню завчасно розписане. Водночас треба готувати, мити посуд, хліб пекти та іноді спати і їсти самому”, – розповідає Василь.

Каже, що іноді й гуртом можуть зліпити пельменні. Але найбільше чекають традиційного п’ятничного борщу. З новенького у меню цього року буде домашня ковбаса та йогурти. Василь особисто закупив кишки для ковбас та біозакваски для йогуртів.

Костянтин Даниленко – лікар. Чоловік під час своєї попередньої експедиції врятував життя туристки з Італії. До речі, кожної “полярної зими” в Антарктиду приїздить близько 4 000 туристів. Дочка літньої жінки потім писала Національному антарктичному науковому центру та питала, чи можуть вони фінансово висловити подяку лікареві, який врятував її матір. У центрі відмовились та побажали туристці міцного здоров’я. Натомість звернулись до Харківської ОДА, а саме з Харкова родом Костянтин, та попросили якось відзначити професіоналізм лікаря. Очільник облдержадміністрації передав для пана Костянтина іменний годинник з відзнакою за відданість професії. Сам лікар каже, що дуже вдячний та задоволений подарунком.

Костянтин Даниленко – лікар. Фото: Український інтерес / Ганна Веретенник

“Пані туристці я бажаю міцного здоров’я та безпечних подорожей. Схожих випадків у моїй практиці більше не було. Та й учасники експедиції насправді хворіють не часто, адже людей з поганим здоров’ям просто не беруть, бо всі проходять серйозний медичний огляд перед від’їздом. Трапляються хіба банальні застуди і то не часто”, – каже Костянтин.

За його словами, окрім того, що слідкує за здоров’ям команди та аналізує його стан  протягом всієї зимівлі, він має й свою програму досліджень. Зокрема вивчає холодову адаптацію людей, а також досліджує кольорову преференцію людського ока. В Антарктиді переважають монохромні кольори і це може впливати на зір.

В команді також працюватимуть: Микола Весельський – біолог; Олександр Олудень – метеоролог; Олег Буданов – геофізик, був на станції вже 6 разів поспіль; Олександр Мадигін – системний адміністратор, їде на станцію вперше; Юрій Орубак – геофізик, “зимував” вже 4 рази; Олександр Овтенюк – метеоролог; Тарас Ковальов – геодезист та новачок у команді; Іван Михайловський – біолог та Всеволод Дяченко – системний інженер, також їде вперше.

Разом із зимівниками на станцію відправляють й 12-ро так званих “сезонників”. Вони працюватимуть під час перезмінки 22-ї та 23-ї експедицій – протягом 18 днів. Вчені відбиратимуть зразки для досліджень, заявки на які подали 20 науково-дослідних інститутів України.

Полярна солідарність

І на звершення історія про полярну солідарність. Якщо на станції щось трапиться, наприклад, хтось з учасників команди потребуватиме термінової евакуації “в цивілізацію”, українська станція навряд чи зможе це зробити власними силами.

В історії експедицій був випадок екстреної ситуації – у одного з учасників випала грижа. Тоді, як і зараз можливості для евакуації не було. На щастя, за 80 кілометрів від української розташована американська науково-дослідна станція “Palmer Station”. Тоді українці звертались по допомогу до американців. Ті швидко відреагували, вивезли хворого на криголамі та в кінцевому результаті жодної копійки за це з України не попросили.

“Український інтерес” продовжить слідкувати за успіхами науковців в Антарктиді. А вже 20-го квітня з Антарктиди повернуться дослідники 22 української антарктичної експедиції. Ми їх проводжали торік, а тепер зустрінемо та дізнаємось цікаві подробиці.

Ганна Веретенник, “Український інтерес”