Історична пам’ять – це жорсткий відбір. Існує така категорія діячів, про яких із плином часу більшість людства, напевно, забула б, якби вони не отримали друге життя як літературні персонажі. І навіть третє – в екранізаціях літературних творів.

До таких постатей належить і король Франції Генріх ІІІ Валуа, який жив з 1551 до 1589. Знаний далеко за межами своєї країни, насамперед, завдяки трилогії романів Александра Дюма “Королева Марго”, “Графиня де Монсоро” і “Сорок п’ять”.

Образ Генріха ІІІ відтворено також у десятках кінострічок. З-поміж них нашому глядачеві найбільше відомий 26-серійний фільм українського режисера Володимира Попкова “Графиня де Монсоро” (1997). Роль короля в ній зіграв талановитий актор з польським корінням Євген Дворжецький (на жаль, він рано пішов із життя). Серед французів, які втілили на екрані образ Генріха ІІІ, відзначимо шедевральну гру у виконанні Венсана Касселя (“Єлизавета”, 1998) і Рафаеля Персонаса (“Принцеса де Монпансьє”, 2010).

Здавалося б, який стосунок король далекої Франції з далекого XVI століття має до України? Насправді ж – безпосередній. Перед тим, як зійти на французький престол, Генріх Валуа встиг побути правителем Речі Посполитої. У той час він офіційно мав титули короля польського і великого князя литовського, руського і жемайтійського. Тобто, управляв і українськими землями, переважна частина яких належала до складу Речі Посполитої.

Річ Посполита за правління Генріха Валуа
Річ Посполита за правління Генріха Валуа

Зустріч двох світів

Хоча Генріха Валуа “за замовчанням” вважають французом, насправді він був наполовину італійцем. Адже його мати – знаменита Катерина Медічі – походила зі знатного флорентійського роду. За батьковою ж лінією Генріх доводився нащадком Ярославові Мудрому у 18-му поколінні – через славетну Анну Київську.

Читайте також: Владлен Мараєв. Жінки в історії: Анна Ярославна – Anne de Kiev

Генріх Валуа став першим виборним монархом в історії Польсько-Литовської держави. До речі, елекційний сейм 1573 року розглядав і кандидатуру московського царя Івана IV Грозного. Але шляхті вистачило політичної мудрості відмовитися від такого правителя.

Обрання Генріха Валуа правителем Речі Посполитої, травень 1573 року. Картина Яна Матейка 1889 року
Обрання Генріха Валуа правителем Речі Посполитої, травень 1573 року. Картина Яна Матейка 1889 року

Після завершення сейму величезне польсько-литовське посольство вирушило до Франції за новообраним монархом. Прибуття іноземних гостей справило на парижан незабутнє враження. То була справжня зустріч двох світів, двох культур, двох мод – явище, досить рідкісне на ті часи.

Ось як французький історик Андре Кастело змалював посланців: “Який темний народ! Всі вони мали довгі сиві бороди, а їхній одяг спадав до самої землі, тоді як французи демонстрували ноги від п’ятки до стегна… Крім того, на головах у поляків були високі соболині шапки, на боці в кожного теліпалася крива турецька шабля, не кажучи вже про сагайдаки за спиною, з яких стирчали стріли, що надавало їм вигляду дикунів з Нового Світу. Ті з них, хто не вмістився на хурах, запряжених четвірками або шістками коней, гарцювали на бойових конях, вкритих попонами золотого шиття, із вуздечками зі срібними пряжками. Слуги, що їх супроводжували, несли на плечах важкі залізні дрючки”.

Посли прохали Генріха якнайшвидше приїхати до Речі Посполитої та захистити її “від московита, нашого сусіда, одвічного ворога”. Але перед цим Генріх, вихований в традиціях королівського абсолютизму, мав нагоду ще раз відчути різницю між Річчю Посполитою та Францією. Його змусили підписати два документи, що обмежували монаршу владу і чітко регламентували відносини між правителем і підданими – так звані Генріхові артикули і Pacta conventa (виборчу капітуляцію).

Фрагмент договору між Генріхом Валуа і шляхтою Речі Посполитої
Фрагмент договору між Генріхом Валуа і шляхтою Речі Посполитої

Сходячи на престол, Генріх Валуа зобов’язався дотримуватися шляхетських привілеїв. Раз на два роки скликати вальний (загальний) сейм, без згоди якого він не міг оголошувати війну, укладати мир, приймати інші важливі державні рішення.

Монарх мав однаково толерантно ставитися до католиків, протестантів і православних. Ця пересторога набувала особливого звучання – адже роком раніше французька королівська родина інспірувала страшну різанину протестантів, відому як Варфоломіївська ніч.

Монархові заборонялося передавати свою владу у спадок або призначати наступника. Виняткове право обирати главу держави належало сеймові.

У разі порушення вищезазначених умов шляхта могла скористатися правом на рокош – збройне повстання для захисту своїх прав і свобод.

Читайте також: Владлен Мараєв. Право на повстання: тисячолітня традиція

Генріхові артикули зберігали чинність понад два століття – до самого кінця існування Речі Посполитої. Кожен наступний правитель підтверджував їх під час вступу на престол. Отже, цей документ визначив фундаментальні засади шляхетської демократії в Польсько-Литовській державі. Не забуваймо, що участь в її політичному житті брали й представники руської (сучасною мовою – української і білоруської) шляхти, багато з яких сповідували православну або, згодом, греко-католицьку віру.

Вавель, або 120 днів на троні

Правління Генріха Валуа виявилося найкоротшим в історії Речі Посполитої. Формально воно тривало два роки – з травня 1573-го до травня 1575-го. Фактично ж, лише чотири місяці – з лютого до червня 1574-го (від моменту коронації до втечі з країни). Цей час монарх провів у Вавельському замку в Кракові. Польські джерела згадували його під іменем Henryk Walezy, литовські – Henrikas Valua, староукраїнські – Гєндрик Француж.

Генріх Валуа прибуває на територію Речі Посполитої, січень 1574 року. Картина Фелікса Сипневського 1882 року
Генріх Валуа прибуває на територію Речі Посполитої, січень 1574 року. Картина Фелікса Сипневського 1882 року

Вже через два дні після коронації Генріха сталася трагічна подія. В одній з численних “розборок” між придворними кланами у Вавелі, шляхтич Самійло Зборовський із Золочева вдарив каштеляна Анджея Ваповського з Перемишля топірцем по голові. Бідолашний Ваповський помер на місці. Монарх вирішив не починати своє правління з винесення смертного вироку, тому стосовно Зборовського обмежився баніцією – позбавленням прав і вигнанням з країни. Через кілька років Зборовський повернувся й подався на Запорозьку Січ, де українські козаки обрали його Гетьманом.

Вбивство Анджея Ваповського у Вавельському замку, лютий 1574 року. Генріх Валуа стоїть праворуч. Картина Яна Матейка 1861 року
Вбивство Анджея Ваповського у Вавельському замку, лютий 1574 року. Генріх Валуа стоїть праворуч. Картина Яна Матейка 1861 року

До речі, назва “Україна” була добре відома Генріхові Валуа. Спеціально для нього виготовили мапу Речі Посполитої, де територія на значну відстань обабіч Дніпра позначалася написом “Ukraine”. Ця мапа пізніше зберігалася в архіві міністерства закордонних справ Франції. З тих часів у Західній Європі назва “Україна” потроху почала витісняти більш давній термін “Русь” – так що вже в середині XVII століття француз Гійом Левассер де Боплан дав своєму творові назву “Опис України” (“Description d’Ukranie”). А для позначення однієї сусідньої держави, яка від початку правління Івана Грозного стала називати себе “Росією”, в тогочасній Європі здебільшого вживали термін “Московія”.

Оскільки правління Генріха Валуа припало на період Лівонської війни, молодий монарх енергійно готувався до воєнних дій проти Московії. Річ Посполита була зацікавлена у поверненні Чернігово-Сіверщини, загарбаної московитами ще 1503 року в Литовсько-Руської держави. Хоча за підсумками Лівонської війни Чернігово-Сіверщина залишилася за Московією, Річ Посполита все-таки приєднала цей край у 1618-му – після знаменитого походу Сагайдачного на Москву.

Читайте також: Владлен Мараєв. 1618. Українці штурмують Москву

Союзником Генріха Валуа стала ісламська держава на теренах України – Кримське ханство. До Кракова прибуло посольство від Девлета І Ґерая – правителя, який за три роки до того спустошив і спалив Москву. Прагнучи повторити успіх, він запропонував Генріхові організувати спільний похід на московитів. До речі, цей кримський хан був двоюрідним братом султана Сулеймана І – чоловіка Роксолани.

Читайте також: Владлен Мараєв. Жінки в історії: Роксолана, або Гюррем Султан

Питання належності українських земель також обговорювалося за участі Генріха Валуа. Литовські сенатори протестували проти передання українських воєводств зі складу Литви до Польщі, здійсненого за умовами Люблінської унії 1569 року. Але посли від цих воєводств їх не підтримали. Переважна більшість української шляхти вбачала у Польській державі гаранта дотримання своїх станових привілеїв. Тому протести литовських сенаторів виявилися марними.

Генріх Валуа опікувався й освітніми справами. Він організував обмін студентами між Краківським і Паризьким університетами. Враховуючи, що серед краківських студентів було чимало русинів-українців (найближчий до України університет на той час), шанс потрапити до Сорбонни отримали й вони.

Ставши правителем Речі Посполитої, Генріх Валуа мав одружитися з Анною Ягеллонкою – молодшою сестрою покійного монарха Сигізмунда ІІ Августа. Однак тут існував невеличкий нюанс: нареченому минав 23-й рік, а нареченій – 51-й. Генріхові було далеко до нинішнього Президента Франції. Він боявся перспективи такого нерівного шлюбу і зволікав із призначенням дати весілля.

За період правління Генріха Валуа в історії України сталися ще дві важливі події. У лютому 1574 року Іван Федоров у Львові видав “Апостол”, що вважається першою книгою, надрукованою в Україні. А в березні-червні того ж року відбувся похід українських козаків на чолі з Іваном Свирговським проти турків у Молдову. Щоправда, козаки здійснили це всупереч волі Генріха, який дотримувався французької політики “дружити з Османами проти Габсбургів”.

Втеча літньої ночі

І все ж, вони не були створені одне для одного – Річ Посполита і Генріх Валуа. Молодому правителю місцеві звичаї здавалися дикунськими, кліматичні умови – суворими, обмеженість своїх повноважень – принизливою, наречена – непривабливою, відсутність поруч матері-порадниці – нестерпною. Щодня він чекав на новини з Франції, де повільно вмирав від сухот його старший брат, король Карл IX.

І дочекався. У середині червня 1574 року до Кракова надійшла звістка про смерть Карла IX. Вночі проти 19 червня Генріх, споївши шляхтичів на грандіозному бенкеті, втік із Вавельського замку разом зі своїми французькими дворянами. Їх намагалися наздогнати й повернути, але безуспішно. У Франції на Генріха чекав трон, любляча мати Катерина Медічі й кохана жінка Марія Клевська – дружина принца де Конде (не дочекалася: вона померла під час пологів).

Втеча Генріха Валуа з Польщі, червень 1574 року. Картина Артура Ґроттґера 1860 року
Втеча Генріха Валуа з Польщі, червень 1574 року. Картина Артура Ґроттґера 1860 року

Так добігло кінця правління Генріха Валуа в Речі Посполитій. Характерно, що київський літописець першої чверті XVII століття, згадуючи про нього, спромігся лише на одне коротке і влучне речення:

“Француж на кролєвство Полскоє коронован и нє умѣлъ им рядити, рыхло зас уєхал до Фрянции”.

Та наперед ніколи не дізнаєшся – де знайдеш, а де втратиш. Якби Генріх Валуа залишився у Кракові, його життя точно склалося б інакше. Можливо, щасливіше, ніж у Франції. Бо там королю дісталася країна, розбурхана жорстокими й безкінечними релігійними війнами між католиками і протестантами. Як представникові приреченої на вимирання династії, йому доводилося постійно маневрувати між різними політичними угрупованнями, щоб зберегти владу. Не маючи дітей, Генріх поступово втратив інтерес до жінок і поринув у багатогодинні церковні відправи, що чергувалися з екстравагантними придворними розвагами і, очевидно, содомськими втіхами з фаворитами-міньйонами.

Король Франції Генріх ІІІ Валуа зі своїми міньйонами. Ілюстрація Моріса Лелуара до роману Александра Дюма Графиня де Монсоро (видання 1903 року)
Король Франції Генріх ІІІ Валуа зі своїми міньйонами. Ілюстрація Моріса Лелуара до роману Александра Дюма “Графиня де Монсоро” (видання 1903 року)

Смерть – раптова, як і завжди – прийшла до нього в образі ченця Жака Клемана, який вдарив Генріха ножем у живіт. Охорона розтерзала вбивцю на місці. Але врятувати короля це вже не могло. Династія Валуа згасла – настав час Бурбонів.

P. S. Сучасні поляки час від часу згадують сторінку своєї історії, пов’язану з Генріхом Валуа. Наприклад, у Варшаві 2012 року з’явився колоритний мурал із його зображенням.

Сучасна інтерпретація образу короля. Варшавський мурал із Генріхом Валуа
Сучасна інтерпретація образу короля. Варшавський мурал із Генріхом Валуа

Владлен Мараєв, спеціально для “Українського інтересу”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter