Нещодавно центр Вудро Вілсона вирішив закрити Київський офіс Інституту Кеннана, який був заснований у 1974 році, щоб поглиблювати знання американців про Україну та Росію. Інститут регулярно проводить наукові конференції, семінари, лекції та круглі столи, щоб сприяти розвитку української та російської гуманітарної науки. Київський офіс почав працювати у 1998 році.

Президентка Центру Вудро Вілсона Джейн Гарман оголосила про його закриття 1 березня 2018 року після того, як випускники дослідницьких програм виступили проти прокремлівського ухилу інституту та необґрунтованого звільнення директорки Київського офісу, доктора Катерини Смаглій.

Українські вчені відповіли на цю резонансу подію. “Український інтерес” публікує їх відкритий лист.

Відповідь українських вчених на закриття Київського офісу Інституту Кенана

1 березня 2018 року президентка Центру Вудро Вілсона Джейн Гарман оголосила про закриття Київського офісу Інституту Кеннана, який упродовж двадцяти років сприяв поглибленню академічної співпраці між Україною та США. Це рішення було ухвалено одразу після того, як абсолютна більшість членів української асоціації випускників дослідницьких програм Інституту Кеннана направила членам його Наглядової ради відкритого листа, висловивши незгоду з прокремлівським ухилом інституту та необґрунтованим звільненням директорки його Київського офісу, доктора Катерини Смаглій.

Поспіх, із яким керманичі чільного американського аналітичного центру вирішили закрити активну і успішну інституцію в Україні, став для нас іще одним неприємним свідченням відсутності відкритого, професійного та незаанґажованого діалогу щодо зазначених у нашому листі тривожних тенденцій у роботі Інституту Кеннана. Ми не одержали жодної реакції на своє обурення тим, що керівництво Інституту не гребує відверто загравати з прокремлівськими колами, підважуючи репутацію своєї установи та відштовхуючи від неї колишніх колеґ і партнерів.

Не давши предметної відповіді на головні зауваги нашого листа, Центр Вудро Вілсона перевів розмову на гадані “погрози своїм працівникам та афілійованим особам”, не надавши при цьому жодних підтверджень реальності таких погроз. Припустившись безпідставних закидів, представники американського think tank’а зробили виразно недружній щодо України крок і завдали їй репутаційної шкоди, зобразивши країною, де інтелектуалам загрожує небезпека.

Вітаємо рішення комітету Верховної Ради України у закордонних справах від 20 березня 2018 року направити листа до Конгресу США задля привернення уваги американських законодавців до незбалансованої політики Інституту Кеннана та його зв’язків із російськими фігурантами санкційних списків США. Шкода, що деякі західні вчені, які мали б першими застерегти від перетворення Інституту Кеннана на інструмент російського впливу просто посеред Вашинґтона, знехтували нашими аргументами й натомість зосередили свої інвективи на наших засторогах щодо професійної сумлінності Михайла Мінакова – новоспеченого “головного дослідника з питань України в Інституті Кеннана”.

У зв’язку з цим вважаємо за потрібне ще раз наголосити, що наш лист стосувався незгоди з політикою Інституту Кеннана й вимог до його адміністрації дотримуватися демократичних процедур, поважати думку випускників його дослідницьких програм та триматися стандартів якісних академічних досліджень. Про якусь заборону його науковцям і експертам висловлювати ті чи інші погляди взагалі не йшлося – та й не могло йтися. Згадка про Мінакова містилася в контексті аналізу проросійського крену Інституту Кеннана і пропозиції підпорядкувати українські дослідження Європейській глобальній програмі Центру Вудро Вілсона.

Прикро, що деякі західні колеґи не схотіли взяти це під увагу і, зосередившись на захисті інтелектуальної свободи однієї особи від гаданих загроз, відмовилися бодай трохи заглибитись у зміст нашої критики. Жодні погляди – ліберальні чи консервативні, ліві чи праві – не дають інтелектуалам індульґенції на пересмикування й маніпулювання. Нехтування чи перекручування фактів задля обстоювання власних упереджень не має нічого спільного з лібералізмом, так само як і намагання виносити об’єктивні та зважені судження про ситуацію в країні, яка зазнає зовнішньої аґресії й виборює своє демократичне майбутнє, не має нічого спільного з націоналізмом.

Маємо констатувати той прикрий факт, що західні науковці подеколи досі схильні хибувати на орієнталізм у своєму сприйнятті української дійсності та виявляти власну неготовність відрізняти науку від пропаґанди, а удавано ліберальні упередження та опортунізм – від справжнього інтелектуального дискурсу.

Підписано членами Асоціації випускників Інституту Кеннана та представниками інтелектуальної спільноти України:
1. Антоніна Колодій
2. Володимир Кулик
3. Микола Рябчук
4. Сергій Квіт
5. Павло Кірпенко
6. Олександр Потєхін
7. Михайло Кірсенко
8. Ірина Бекешкіна
9. Елла Ламах
10. Олексій Гарань
11. Сергій Федуняк
12. Юрій Мацієвський
13. Олексій Позняк
14. Назар Холод
15. Роман Калитчак
16. Валентина Хархун
17. Олег Листопад
18. Віктор Заблоцький
19. Віктор Сусак
20. Григорій Шамборовський
21. Юрій Калюх
22. Віталій Жугай
23. Людмила Павлюк
24. Андрій Мокроусов
25. Віра Валлє
26. Галина Зеленько
27. Олег Хома
28. Мирослава Лендьєл
29. Галина Яворська
30. Юрій Теміров
31. Олексій Панич
32. Леонід Поляков
33. Ігор Семиволос

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]